ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
15 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2463/14
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Богацької Н.С., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Управління капітального будівництва Одеської міської ради - Дементьєва О.В.
Від Одеської міської ради - Вінюков В.М.
Від Міністерства юстиції України - Марієнко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Міністерства юстиції України
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025, колегія суддів суду першої інстанції: головуючий суддя Демешин О. А., судді Шаратов Ю.А., Демченко Т.І., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 20.08.2025
по справі №916/2463/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ-БУД»
до Управління капітального будівництва Одеської міської ради
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Одеської міської ради
про стягнення 13 808 070,04 грн, -
Описова частина.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2016 року у справі № 916/2463/14 Господарським судом Одеської області допущено поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 року - стягнуто з ТОВ «ТТ-БУД» (далі також Боржник) на користь Управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі також УКБ ОМР, Стягувач) 13 881 120 грн. 04 коп., сплачених УКБ ОМР на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 року по справі № 916/2463/14.
На виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 року по справі № 916/2463/14 Господарським судом Одеської області видано Наказ про примусове виконання Ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 року по справі №916/2463/14. Добровільно ТОВ «ТТ-БУД» дане рішення суду виконане не було.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.08.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 51829566.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 26.08.2016 накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках: код фінансової установи: 328168, назва фінансової установи: ПАТ «Марфін Банк», код фінансової установи: 328209, назва фінансової установи: АБ «Південний», та у всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТ-Буд».
Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.09.2018, виконавчий документ - наказ № 916/2463/14, виданий Господарським судом Одеської області 25.04.2016 року, повернуто Стягувачу без виконання на підставі п. 2, 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
03.07.2025 Управління капітального будівництва Одеської міської ради звернулося із заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження ВП № 51829566, на грошові кошти, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «МТБ БАНК .
Листом від 10.07.2025 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відмовлено УКБ ОМР в знятті вищезазначеного арешту, оскільки на даний час відсутні підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника.
18.07.2025 Господарський суд Одеської області отримав скаргу Управління капітального будівництва Одеської міської ради на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у неправомірній відмові у скасуванні арешту у виконавчому провадженні №51829566 по справі №916/2463/14.
18.08.2025 року (вх.№25755/25) від скаржника - Управління капітального будівництва Одеської міської ради надійшли додаткові письмові пояснення з урахуванням заперечень Міністерства юстиції України, якими скаржник змінив свої вимоги та просив скасувати арешт, накладений Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження ВП № 51829566, на грошові кошти, що перебувають на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ-БУД» НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «МТБ БАНК.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 скаргу Управління капітального будівництва Одеської міської ради (вх.№ 2-1146/25 від 18.07.2025) з урахуванням змін, викладених в додаткових поясненнях Управління капітального будівництва Одеської міської ради (вх.№25755/25 від 18.08.2025) - задоволено; скасовано арешт, накладений Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження ВП № 51829566, на грошові кошти, що перебувають на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ-БУД» НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «МТБ БАНК.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції вказав, що він не вбачає протиправності дій/бездіяльності державного виконавця щодо його відмови у знятті арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу.
В той же час, наявність арешту грошових коштів боржника на банківському рахунку по виконавчому провадженню, яке на цей час знищено у зв'язку із закінченням термінів зберігання, не забезпечує виконання судового рішення, а навпаки - перешкоджає здійсненню такого виконання, чим порушуються права УКБ ОМР щодо отримання належних йому грошових коштів, як за відкритим виконавчим провадженням, так і у добровільному порядку виконання Боржником, тому такий арешт підлягає скасуванню судом на підставі частини п'ятої статті 59 вищевказаного Закону.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 про задоволення скарги на дії виконавця по справі №916/2463/14.
Апелянт вказав, що зняття арешту з майна боржника пов'язується тільки із закінченням виконавчого провадження, а повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту. Однак, позивачем не доведено та необґрунтовано нормами ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» в чому полягає незаконність та протиправність постанови державного виконавця Відділу від 26.08.2016 ВП № 51829566 про арешт коштів боржника, при тому, що зі змісту резолютивної частини даної скарги вбачається необхідність саме зняття арешту, а не визнання протиправними та скасування постанови.
Апелянт зазначає, що неможливо стверджувати про протиправну бездіяльність посадових осіб Відділу щодо не зняття арешту з коштів боржника, оскільки на момент закінчення виконавчого провадження були відсутні підстави для зняття арешту.
Апелянт вважає, що позивач у даному випадку мав звертатися до суду не зі скаргою на дії державного виконавця, а з позовом про зняття арешту.
Крім того, апелянт зазначає, що з огляду на те, що позивач сам зазначає про те, що ним оскаржується відмова у скасуванні відповідного арешту, зазначений спір не є спором про право, а тому його має бути віднесено до компетенції адміністративного суду.
Апелянт також вказав, що висновок суду першої інстанції, вказує на те, що в діях державного виконавця не вбачається підстав для визнання їх неправомірними та зобов'язання судом вчинити дію, а отже, відсутні підстави для постановлення ухвали про задоволення скарги та скасуванні арешту.
Апелянт зазначив, що наявність арешту, накладеного по виконавчому провадженню № 51829566, не перешкоджає виконанню платіжної інструкції приватного виконавця в межах виконавчого провадження № 77112219.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 по справі №916/2463/14 та постановити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі за скаргою Управління капітального будівництва Одеської міської ради, а у разі, якщо суд не знайде підстав для закриття провадження у справі, у задоволенні скарги Управління капітального будівництва Одеської міської ради відмовити.
Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Управління капітального будівництва Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 про задоволення скарги на дії виконавця по справі №916/2463/14.
Відповідач вказав, що ним не оскаржено саме дії виконавця, пов'язані з накладенням арешту на грошові кошти боржника у 2016 році, в даному випадку оскаржувалася лише наявність арешту за виконавчим документом, який через наявність того ж арешту за тим же самим виконавчим документом перешкоджає виконанню судового рішення у 2025 році. Визнавати бездіяльність органів ДВС протиправною при цьому не є обов'язковим. УКБ ОМР в своїй заяві (уточненої) не просив визнати дії державного виконавця неправомірними та зобов'язання державного виконавця вчинення певних дій, а лише просив скасувати арешт, оскільки він є перешкодою для виконання того ж самого судового рішення.
Відповідач зазначив, що дана апеляційна скарга подана фактично з формальних причин, ухвалою суду першої інстанції по суті не порушено ніяких прав або інтересів виконавчої служби, не визнано дії або бездіяльність виконавців неправомірними, лише згідно законодавства скасовано арешт, який і був накладений в інтересах УКБ ОМР для забезпечення стягнення в межах виконавчого провадження, однак у зв'язку з закриттям виконавчого провадження та знищенням матеріалів виконавчого провадження, у якому він був накладений, даний арешт не забезпечує виконання судового рішення та інтереси УКБ ОМР, як заявника і стягувача, а фактично робить неможливим виконання судового рішення.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Міністерства юстиції України у повному обсязі та залишити без змін ухвалу Господарського суду Одеської області у справі №916/2463/14 від 19.08.2025.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 про задоволення скарги на дії виконавця по справі №916/2463/14.
Третя особа вказала, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради є саме стороною виконавчого провадження № 51829566, а, тому його право звернутися до суду зі скаргою презюмується як приписами Закону України «Про виконавче провадження», так і приписами ГПК України. Як наслідок, твердження апелянта про те, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради мало звернутися до суду саме з позовом, спростовуються положеннями чинного законодавства та не вказують на будь-які порушення норм права процесуального чи матеріального, що допущені місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали.
Третя особа зазначила, що висновок місцевого господарського суду про те, що єдиною можливістю забезпечити належне виконання судового рішення та усунути перешкоди такого виконання є зняття арешту за рішенням суду в порядку ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», є таким, що постановлений з правильним застосуванням норм матеріального права, іншого апелянтом не доведено.
Керуючись викладеним вище, третя особа просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Міністерства юстиції України у повному обсязі та залишити без змін ухвалу Господарського суду Одеської області у справі №916/2463/14 від 19.08.2025.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2463/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Богацька Н.С., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2463/14 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 про задоволення скарги на дії виконавця по справі №916/2463/14 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2463/14 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2463/14
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 про задоволення скарги на дії виконавця по справі №916/2463/14 - залишено без руху; встановлено Міністерству юстиції України строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками з урахуванням положень статті 42 ГПК України на адресу Управління капітального будівництва Одеської міської ради протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу Управління капітального будівництва Одеської міської ради. Таким чином недоліки апеляційної скарги були усунуті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 про задоволення скарги на дії виконавця по справі №916/2463/14; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 01.10.2025; призначено справу №916/2463/14 до розгляду на 15.10.2025 о 13:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
15.10.2025 у судовому засіданні прийняли участь представник Управління капітального будівництва Одеської міської ради - Дементьєва О.В., представник Одеської міської ради - Вінюков В.М. та представник Міністерства юстиції України - Марієнко А.О.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ-БУД» у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2024, якою призначено справу №916/2463/14 до розгляду на 15.10.2025 о 13:30, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 17.09.2025.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 15.10.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 про задоволення скарги на дії виконавця по справі №916/2463/14, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 про задоволення скарги на дії виконавця по справі №916/2463/14 по суті, не дивлячись на відсутність представника позивача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТ-Буд» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з Управління капітального будівництва Одеської міської ради та Департаменту фінансів Одеської міської ради 13 808 070,04 грн. збитків.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 по справі № 916/2463/14 позов ТОВ «ТТ-Буд» задоволено частково; стягнуто з Управління капітального будівництва Одеської міської ради на користь ТОВ «ТТ-Буд» 13 808 040,04 грн. збитків та 73 080 грн. судового збору, у задоволенні позивних вимог щодо стягнення 13 808 040,04 грн. збитків солідарно з Департаменту фінансів Одеської міської ради - відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 по справі № 916/2463/14 залишено без змін.
15.12.2015 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 - господарським судом видано судовий наказ щодо стягнення з Управління капітального будівництва Одеської міської ради на користь ТОВ «ТТ-Буд» 13 808 040,04 грн. збитків та 73 080 грн. судового збору
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 у справі №916/2463/14 скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ТТ-Буд» про стягнення з Управління капітального будівництва Одеської міської ради та Департаменту фінансів Одеської міської ради 13 808 070.04 грн. збитків; стягнуто з ТОВ «ТТ-Буд» на користь Управління капітального будівництва Одеської міської ради 80 388 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 87 696 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги; доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
08.04.2016 на виконання постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2016 - господарським судом видано судовий наказ щодо стягнення з ТОВ «ТТ-Буд» на користь Управління капітального будівництва Одеської міської ради 80 388 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 87 696 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.
08.04.2016 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Управління капітального будівництва Одеської міської ради (вх.№ 2-1857/16) про поворот виконання рішення суду, відповідно до якої заявник просив суд:
- здійснити поворот виконання рішення у справі № 916/2463/14, на підставі якого з Управління капітального будівництва Одеської міської ради на користь «ТТ-Буд» стягнуто кошти у сумі 13 881 120,04 грн., з яких: 13 808 040,04 грн. збитки та 73 080 грн. судовий збір.;
- видати наказ про повернення Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради стягнутих на користь ТОВ «ТТ-Буд» грошових коштів у розмірі 13 881 120,04 грн., з яких:13 808 040,04 грн. збитки та 73 080 грн. судовий збір.
- видати наказ про стягнення з ТОВ «ТТ-Буд» на користь Управління капітального будівництва Одеської міської ради 80 388 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 87 696 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 заяву Управління капітального будівництва Одеської міської ради в порядку ст.122 ГПК України по справі №916/2463/14 задоволено частково; допущено поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 по справі № 916/2463/14; стягнуто з ТОВ «ТТ-Буд» на користь Управління капітального будівництва Одеської міської ради 13 881 120,04 грн, сплачених Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 по справі №916/2463/14; в решті заяви відмовлено.
На виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 по справі № 916/2463/14 Господарським судом Одеської області видано Наказ про примусове виконання Ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 по справі № 916/2463/14. Добровільно ТОВ «ТТ-БУД» дане рішення суду виконане не було.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 04.08.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 51829566.
Постановою Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича про арешт коштів боржника від 26.08.2016 накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках: код фінансової установи: 328168, назва фінансової установи: ПАТ «Марфін Банк», код фінансової установи: 328209, назва фінансової установи: АБ «Південний», та у всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТ-Буд».
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.09.2018, виконавчий документ - наказ № 916/2463/14, виданий Господарським судом Одеської області 25.04.2016 року, повернуто Стягувачу без виконання на підставі п. 2, 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В подальшому, Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради було пред'явлено виконавчий документ - наказ № 916/2463/14, виданий Господарським судом Одеської області 25.04.2016 року, до примусового виконання до Другого Приморського Відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
05.11.2020 Приморським ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження ВП 63500859 з примусового виконання вищевказаного наказу суду від 25.04.2016.
Постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.12.2021 року по виконавчому провадженню ВП63500859 виконавчий документ було повернуто Стягувачу без виконання на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
03.06.2022 Приморським ВДВС було відкрито виконавче провадження ВП 69160085 з виконання наказу суду по цій справі.
Постановою Другого ВДВС у м.Одесі від 06.02.2025 по виконавчому провадженню ВП 69160085 виконавчий документ - наказ про примусове виконання ухвали суду по справі №916/2463/14 від 25.04.2015 було повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
В подальшому, Управління капітального будівництва Одеської міської ради звернулось з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання Наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/2463/14 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни відкрито виконавче провадження ВП № 77112219 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/2463/14.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анною Володимирівною від 06.02.2025 року накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках боржника у банківській установі: ПАТ «МТБ Банк» МФО 328168.
Вимогою ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно із вищезазначеним положенням законодавства, Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анною Володимирівною в рамках виконання рішення суду було направлено платіжну інструкцію № 6451 від 04.03.2025 щодо стягнення грошових коштів з рахунку Боржника у розмірі 15 269 601,04 грн. №22133 на суму 15 269 601.04 грн, призначення платежу - стягнення; за ВП №77112219; з виконання виконавчого документу; наказ у справі №916/2463/14; виданий 25.04.2016; документ видав Господарський суд Одеської області.
Листом від 07.03.2025 за вих. № 00/1437-0/61.2.2-БТ-К ПАТ «МТБ БАНК» повідомив, що у разі надходження грошових коштів на поточний рахунок боржника та отримання Банком платіжної інструкції за виконавчим провадженням № 77112219, в рамках якого було винесено постанову про арешт коштів від 06.02.2025 року, таку платіжну інструкцію можливо виконати лише за умови отримання Банком інших документів органів державної виконавчої служби про зняття арешту з коштів.
З даного листа вбачається, що до теперішнього часу наявний арешт коштів боржника, накладений згідно постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.08.2016 року за виконавчим провадженням ВП № 51829566, відкритим на примусове виконанні наказу Господарського суду Одеської області № 916/2463/14 від 25.04.2016 року про стягнення з ТОВ «ТТ-БУД» грошових коштів в сумі 13 881 120 грн.
03.07.2025 УКБ ОМР звернулося із заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження ВП № 51829566, на грошові кошти, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «МТБ БАНК .
Листом від 10.07.2025, який отримано УКБ ОМР 10.07.2025, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відмовлено УКБ ОМР в знятті вищезазначеного арешту, оскільки на даний час відсутні підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника.
18.07.2025 Господарський суд Одеської області отримав скаргу Управління капітального будівництва Одеської міської ради на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у відмові у скасуванні арешту у виконавчому провадженні №51829566 по справі №916/2463/14.
12.08.2025 до Господарського суду Одеської області від Міністерства юстиції України, як особи уповноваженої діяти від імені Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, надійшли заперечення на скаргу Управління капітального будівництва Одеської міської ради, в яких зазначено про незгоду з цією скаргою з огляду на те, що дії виконавця, пов'язані з відмовою у скасуванні арешту у зв'язку з поверненням стягувачу виконавчого документа, відповідали чинному законодавству і на цей час відсутні правові підстави для скасування арешту. Також у запереченнях зазначено про те, що виконавчий збір по виконавчому провадженню№51829566 не було сплачено. Крім того, в запереченнях звертається увага на пропуск скаржником строку звернення до суду з вказаною скаргою.
18.08.2025 до Господарського суду Одеської області від Управління капітального будівництва Одеської міської ради надійшли додаткові письмові пояснення з урахуванням заперечень Міністерства юстиції України, якими скаржник змінив свої вимоги.
Скаржник з урахуванням поданих змін просив суд скасувати арешт, накладений Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства в межах виконавчого провадження ВП № 51829566, на грошові кошти, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «МТБ БАНК, (МФО 328168, код ЄДРПОУ 21650966, 68003, Одеська область, м. Чорноморськ, просп. Миру, 28).
На переконання заявника, за наявності даного арешту УКБ ОМР не може отримати кошти, визначені Наказом про примусове виконання Ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 року по справі № 916/2463/14, у зв'язку з тим, що за попереднім виконавчими провадженням, що було відкрито на виконання того ж самого виконавчого документу - Наказу про примусове виконання Ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 року по справі № 916/2463/14, накладено арешт на один і той самий рахунок Боржника, і до зняття попереднього арешту неможливо виконати судове рішення № 916/2463/14 за відкритим на даний час виконавчим провадженням № 77112219 за тим же самим виконавчим документом.
В свою чергу, беручи до уваги те, що скарга не містить вимог про визнання неправомірними дій чи бездіяльності державного виконавця та вимог про зобов'язання державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ця скарга фактично є заявою про зняття арешту за рішенням суду та відповідно має розглядатися як заява, подана в межах справи № 916/2463/14, про зняття арешту за рішенням суду, на підставі ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтями 129 та 129-1 Конституції України встановлено обов'язковість судових рішень. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно, належним чином та у повному обсязі.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Частинами другою та сьомою статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст.1, 2, ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно п. 1 ч 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред'явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.
Відповідно до п. 80 Інструкції Національного банку України № 163 від 29.07.2022 року кошти, арештовані на рахунку платника, забороняється використовувати до надходження платіжної інструкції стягувача за тим документом про арешт коштів, для забезпечення виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством України документів про зняття арешту з коштів.
Таким чином, на даний час наявний арешт на рахунку боржника, накладений по виконавчому провадженню ВП 51829566, робить неможливим виконання виконавчого документу (наказу Господарського суду Одеської області №916/2463/14 від 25.04.2016) в межах виконавчого провадження ВП № 77112219, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анною Володимирівною з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/2463/14.
Із пояснень Міністерства юстиції України на скаргу вбачається, що матеріали виконавчого провадження ВП 51829566 наразі знищено у зв'язку із закінченням строків його зберігання, що робить неможливим скасування арешту інакше, ніж в порядку, передбаченому частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обгрунтовано не знімався арешт у зв'язку з поверненням стягувачу виконавчого документа, оскільки третім реченням частини 3 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено можливості зняття арешту в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, встановлених п.2 ч.1 статті 37 вказаного Закону. Зняття арешту в разі повернення виконавчого документа можливе лише, якщо виконавчий документ повертається стягувачу на підставі пунктів 1,3, 11 частини першої цієї статті.
Також, частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Отже судом першої інстанції було вірно встановлено відсутність підстав для зняття арешти з грошових коштів на банківському рахунку боржника (ТОВ «ТТ-БУД») відповідно до вимог п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Між тим, частиною 5 статті 37 вищевказаного Закону встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З огляду на викладені вище обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність арешту грошових коштів боржника на банківському рахунку по виконавчому провадженню, яке на цей час знищено у зв'язку із закінченням термінів зберігання, не забезпечує виконання судового рішення, а навпаки - перешкоджає здійсненню такого виконання, чим порушуються права УКБ ОМР щодо отримання належних йому грошових коштів, як за відкритим виконавчим провадженням, так і у добровільному порядку виконання Боржником.
У даному випадку, єдиною можливістю забезпечити належне виконання судового рішення та усунути перешкоди такого виконання є зняття арешту за рішенням суду, в порядку ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).
На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. ст. 129, 129-1 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
В той же час, як було зазначено вище, колегією суддів не вбачається протиправності дій/бездіяльності державного виконавця щодо його відмови у знятті арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу, а до предмету доказування взагалі не відносить питання правомірності чи неправомірності таких дій державного виконавця, адже у даному випадку вирішується саме заява про зняття арешту.
Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, а також враховуючи те, що положеннями ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, то з метою ефективного захисту прав скаржника (заявника) арешт, накладений на майно боржника, підлягає скасуванню судом на підставі частини п'ятої статті 59 вищевказаного Закону.
Колегія суддів погоджується з посиланням апелянта в частині того, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не було допущено порушень щодо нездійснення зняття арешту грошових коштів ТОВ «ТТ-БУД», як на момент повернення виконавчого документа стягувачу, так і на момент звернення Управління капітального будівництва ОМР із заявою про зняття такого арешту.
В той же час, суд першої інстанції також дійшов до висновку, що ці дії/бездіяльність державного виконавця не можуть бути визнані протиправними.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що по виконавчому провадженні ВП 51829566 не було стягнуто виконавчий збір, з цього питання суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
В той же час, матеріали справи не містять доказів, як винесення державним виконавцем відповідної постанови по виконавчому провадженню ВП 51829566 про стягнення з ТТ «БУД» виконавчого збору, так і доказів відкриття виконавчого провадження на підставі такої постанови, як виконавчого документа. Навпаки, як вбачається з наданих заявником відомостей про результат пошуку виконавчих проваджень щодо боржника (ТОВ «ТТ-БУД»), виконавчих проваджень, відкритих на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору, не існує.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання суду першої інстанції на пропуск скаржником строку на оскарження дій/бездіяльності державного виконавця.
При поданні Управлінням капітального будівництва ОМР скарги 18.07.2025р. ним оскаржувалась бездіяльність державного виконавця в частині відмови у скасуванні арешту, накладеного на грошові кошти боржника (ТОВ «ТТ-БУД»), викладеної в листі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за №97798/115945-9-25/20.1 від 10.07.2025, вказаний лист був отриманий Управлінням капітального будівництва ОМР 10.07.2025 (вх.№02-04/1178). Таким чином, строк на оскарження заявником не був пропущений.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, після зміни вимог скарги, вона розглядалася судом, як заява про зняття арешту з грошових коштів боржника в межах цієї справи в порядку, передбаченому частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Для подачі таких заяв чинним законодавством обмеження щодо строків звернення не встановлено.
Колегія суддів також погоджується з посиланням відповідача про те, що апеляційна скарга подана фактично з формальних причин, адже ухвалою суду першої інстанції по суті не порушено ніяких прав або інтересів державної виконавчої служби, не визнано дії або бездіяльність виконавців неправомірними, а лише скасовано арешт, який і був накладений в інтересах відповідача для забезпечення стягнення в межах виконавчого провадження, однак у зв'язку з закриттям виконавчого провадження та знищенням матеріалів виконавчого провадження у якому він був накладений, даний арешт не забезпечує виконання судового рішення та інтереси УКБ ОМР, як заявника і стягувача, а фактично робить неможливим виконання судового рішення.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що скарга (заява) Управління капітального будівництва Одеської міської ради, з урахуванням змін, викладених в додаткових поясненнях заявника (вх.№25755/25 від 18.08.2025), підлягає задоволенню.
Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів, та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 по справі №916/2463/14 за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 по справі №916/2463/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 по справі №916/2463/14 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 по справі №916/2463/14 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2025 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді зі складу колегії суддів Таран С.В. у період з 16.10.2025 по 31.10.2025 та перебуванням судді зі складу колегії суддів Богацької Н.С. у відпустці у період з 03.11.2025 по 07.11.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Н.С. Богацька
С.В. Таран