79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" жовтня 2025 р. Справа №909/238/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.
секретар судового засідання Бабій М.М.
розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства "РОСА-ІФ" №01 від 09.06.2025,
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2025, суддя Рочняк О. В., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 22.05.2025
у справі № 909/238/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСЕЙЛ БІЗ"
до відповідача приватного підприємства "РОСА-ІФ"
про стягнення 333 743,55 грн. заборгованості
явка учасників справи:
від позивача: Шерстюк А.О.;
від відповідача: не з'явився,
Короткий зміст позовних вимог позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСЕЙЛ БІЗ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного підприємства "РОСА-ІФ" про стягнення 333 743,55 грн заборгованості, з яких: 266 170,80 грн - основний борг, 40 000,00 грн - штрафні санкції, 4 432,61 грн - 3% річних та 23 140,14 грн - інфляційні втрати.
Позов мотивовано тим, що в порушення договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, відповідач не приступив до виконання підрядних робіт, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу лист про розірвання договору та повернення сплаченої позивачем передоплати. За прострочення виконання зобов'язання з повернення отриманих коштів, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, а також просив стягнути штраф за порушення відповідачем умов 8.4 договору підряду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "РОСА-ІФ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСЕЙЛ БІЗ" 293 860,57 грн заборгованості, з яких: 266 170,80 грн. основного боргу, 3 974,45 грн 3% річних, 23 715,32 грн інфляційних втрат, а також 3 526,33 грн судового збору та 7 044,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті позову відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване тим, що між сторонами укладався договір підряду №05/06/2024 від 06 травня 2024 року, за умовами якого відповідач (ПП «РОСА-ІФ») зобов'язався на свій ризик виконати визначений обсяг робіт за завданням позивача (ТОВ «РЕСЕЙЛ БІЗ») у строк до 30 листопада 2024 року, а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов договору. Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, перерахувавши відповідачу передоплату у сумі 266 170,80 грн.
Разом з тим, відповідач своїх обов'язків за договором не виконав - роботи не розпочав, доказів виконання або часткового виконання робіт суду не надав, кошти попередньої оплати не повернув. У зв'язку з цим позивач, керуючись пунктом 11.8 договору, направив відповідачу повідомлення про розірвання договору. Факт отримання цього повідомлення підтверджується гарантійним листом відповідача №233 від 03.09.2024, у якому він визнав обов'язок повернути сплачені кошти.
Враховуючи положення статей 651, 653, 837, 849, 625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що договір підряду №05/06/2024 від 06.05.2024 є розірваним з 03.09.2024, а відповідач зобов'язаний повернути суму передоплати, а також сплатити інфляційні втрати та 3% річних у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, суд визнав позовні вимоги частково обґрунтованими та постановив стягнути з відповідача суму передоплати, інфляційні втрати і 3% річних, відмовивши у частині стягнення штрафу через відсутність підстав для його застосування.
Суд, керуючись статтями 123, 126, 129 ГПК України, здійснив розподіл судових витрат. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 005,00 грн (зайво сплачено 0,08 грн) та поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, що підтверджується належними доказами. Суд визнав обґрунтованими витрати на правничу допомогу в зазначеному розмірі, проте, з урахуванням часткового задоволення позову (88,05%), поклав їх на сторони пропорційно задоволеним вимогам. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 044,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача
09.06.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга приватного підприємства "РОСА-ІФ" №01 від 09.06.2025 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2025 у справі №909/238/25.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд безпідставно визнав договір підряду № 05/06/2024 від 06.05.2024 розірваним, не маючи належних доказів направлення та отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору відповідно до пункту 11.8 договору. Суд безпідставно ототожнив наявність гарантійного листа № 233 від 03.09.2024 з підтвердженням отримання відповідачем листа позивача № 08-05/2024-1 від 05.08.2024 про розірвання договору, хоча доказів цього матеріали справи не містять.
Також апелянт вказує, що позивач не довів факту порушення умов договору з боку відповідача, не надав доказів невиконання або несвоєчасного початку робіт, а суд безпідставно застосував наслідки, не передбачені статтею 849 ЦК України, зокрема щодо повернення авансового платежу.
Крім того, суд першої інстанції не встановив підстав для розірвання договору за пунктом 11.3, не дослідив усіх обставин справи, не оцінив належним чином надані докази та фактично порушив принцип змагальності сторін, передбачений статтею 13 ГПК України.
У зв'язку з цим скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
Позивач своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 справу №909/238/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу приватного підприємства "РОСА-ІФ" №01 від 09.06.2025 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2025 у справі №909/238/25 залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства "РОСА-ІФ" №01 від 09.06.2025 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2025 у справі №909/238/25.
Ухвалою від 10.07.2025 призначено справу №909/238/25 до розгляду у судовому засіданні на 03.09.2025.
Ухвалою від 01.09.2025 задоволено заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСЕЙЛ БІЗ" - Шкабуро О.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 розгляд справи відкладено на 29.10.2025.
Ухвалою від 29.10.2025 задоволено заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСЕЙЛ БІЗ" - Шерстюк А.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судове засідання 29.10.2025 з'явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
06.05.2024 між ТОВ "РЕСЕЙЛ БІЗ" (замовник, позивач) та ПП "РОСА-ІФ" (підрядник, відповідач) укладено договір підряду №05/06/2024, відповідно до п. 1.1 якого підрядник за завданням замовника, на свій ризик зобов'язався власними силами та засобами забезпечити виконання робіт, а саме: будівництво багатоповерхового готелю з вбудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом в м. Яремче по вул. Свободи, 311 - зовнішні мережі водопостачання та каналізації (водопровідна камера) (надалі - роботи) на об'єкті замовника, що знаходиться за будівельною адресою: Україна, Івано-Франківська область, м. Яремче по вул. Свободи, 311 (об'єкт) та здати замовнику в установлені даним договором строки роботи на об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти виконанні роботи та оплатити їх відповідно до умов даного договору.
Згідно з п. 2.1 договору, вартість робіт, що виконується в межах даного договору, становить 266 170,80 грн з ПДВ.
В п. 2.2 договору визначено, що оплата згідно даного договору здійснюється наступним чином: передбачено аванс у розмірі 50% від вартості договору; решту оплат за виконані роботи проводиться згідно актів форми КБ-2, та КБ-3.
Приймання-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору, підрядник розпочинає виконання робіт отриманого авансового платежу п. 2.2, та зобов'язаний їх завершити до 30 листопада 2024 року, якщо інше не узгоджено сторонами додатково, шляхом укладення додаткових договорів про внесення змін та доповнень до цього договору.
Згідно з п. 8.3 договору, у випадку порушення підрядником свого зобов'язання, а саме неналежного виконання робіт, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 30 000 грн.
За змістом 8.4 договору, у випадку порушення підрядником строку виконання робіт терміном більше ніж на 10 календарних днів підрядник сплачує штраф у розмірі 30000 грн; більше ніж на 20 календарних днів, то сума штрафу становить 40000 грн; більше ніж на 30 календарних днів сторони мають право на досудове врегулювання спору відповідно до ст. 19 ГПК України.
Відповідно до п. 11.3 замовник має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку в наступних випадках: - затримка підрядником ходу виконання робіт з його вини, коли строк завершення виконання робіт, встановлений в цьому Договорі, збільшується більше ніж на один місяць; - зниження якості робіт, передбачених проектом, в результаті порушення підрядником умов цього договору.
Згідно п.11.7 даний Договір може бути припинений (розірваний): - у зв'язку з дією обставин непереборної сили; - за взаємною згодою сторін; - з істотною зміною обставин; -за рішенням суду, що набрало законної сили; - в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
В п. 11.8 договору визначено, що замовник має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника за 30 календарних днів до дати розірвання договору. В даному випадку цей договір вважається розірваним з дати отримання підрядником повідомлення про таке розірвання.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 (п.12.1 договору).
Відповідно до платіжних інструкцій №889 від 10.05.2024 на суму 130 000 грн, №948 від 31.05.2024 на суму 130 000 грн, №984 від 14.06.2024 на сумі 6 170 грн 80 коп., на виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу кошти в загальному розмірі 266 170 грн 80 коп.
Як вбачається з листа ТОВ "РЕСЕЙЛ БІЗ" №08-05/2024-1 від 05.08.2024, адресованого ПП "РОСА-ІФ", позивач просив повернути перераховані відповідачу кошти в т.ч. по договору підряду №05/06/2024 від 06.05.2024 в сумі 266 170 грн 80 коп. впродовж трьох робочих днів у зв'язку з розірванням договірних відносин.
Гарантійним листом №233 від 03.09.2024 ПП "РОСА-ІФ" зобов'язалося повернути отримані від ТОВ "РЕСЕЙЛ БІЗ" кошти в т.ч. по договору підряду №05/06/2024 від 06.05.2024 частинами у строк до 31.10.2024.
З метою досудового врегулювання спору 20.01.2025 позивач звернувся до відповідача із претензією №20/01-2025-2 від 20.01.2025 про сплату 266 170 грн 80 коп. заборгованості.
За прострочення виконання зобов'язання з повернення передоплати, позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 4 432 грн 61 коп., інфляційні втрати 23 140 грн 14 коп. та 40 000 грн штрафу за порушення відповідачем умов 8.4 договору підряду.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2025 у цій справі оскаржується відповідачем у повному обсязі.
Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 333 743,55 грн як повернення сплаченої позивачем передоплати за договором підряду у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань та невиконанням підрядних робіт.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
В ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).
За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За встановлених судами обставин, на виконання умов договору підряду №05/06/2024 від 06.05.2024 позивач перерахував відповідачу в якості передоплати 266 170,80 грн.
Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо доводів апелянта про неврахування судом пункту 11.3 договору та відсутність підстав для його розірвання, апеляційний суд зазначає наступне.
Пункти 11.3 та 11.8 договору мають самостійне регулююче значення. Пункт 11.3 визначає договірні підстави для розірвання договору замовником в односторонньому порядку у випадку порушень з боку підрядника, таких як затримка підрядником ходу виконання робіт з його вини, коли строк завершення виконання робіт, збільшується більш ніж на один місяць або зниження якості робіт. Водночас пункт 11.8 передбачає право замовника на одностороннє розірвання договору за власною ініціативою, за умови письмового повідомлення підрядника не менш ніж за 30 календарних днів до дати розірвання.
Таким чином, зміст пункту 11.8 надає можливість на реалізацію права замовника на розірвання договору в односторонньому порядку від наявності порушень, визначених пунктом 11.3.
Крім того, відповідно до пункту 11.7 договору, останній може бути розірваний, зокрема, і в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Враховуючи вищевказане, апеляційний суд зазначає, право замовника на відмову від договору підряду у випадку бездіяльності підрядника ґрунтується безпосередньо на імперативній нормі закону - частині другій статті 849 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Таким чином, навіть якщо положення пункту 11.3 договору прямо не передбачає такої підстави для розірвання договору, як несвоєчасний початок виконання робіт, замовник має самостійне, законодавчо гарантоване право на одностороннє розірвання договору, оскільки невиконання підрядником обов'язку розпочати роботи у встановлений строк є порушенням суті договірних зобов'язань за договором підряду.
Отже, відсутність окремого аналізу судом першої інстанції пункту 11.3 Договору в оскаржуваному рішенні, не впливає на правильність висновку суду про припинення зобов'язання в односторонньому порядку, оскільки правові підстави припинення зобов'язань випливають безпосередньо з імперативних норм закону та договірного положення пункту 11.8, яке має самостійний характер і застосовується незалежно від інших положень договору.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що відсутність доказів направлення та отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору підряду свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо припинення зобов'язання з будівельного підряду №05/06/2024 від 06.05.2024, оскільки такі доводи є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Як вже встановлено судами, ТОВ "РЕСЕЙЛ БІЗ" листом №08-05/2024-1 від 05.08.2024, адресованим ПП "РОСА-ІФ" повідомив останнього про розірвання договору та просив повернути перераховані відповідачу кошти (аванс) в т.ч. по договору підряду №05/06/2024 від 06.05.2024 в сумі 266 170,80 грн впродовж трьох робочих днів.
Пунктом 11.8 договору визначено, зокрема, що договір вважається розірваним з дати отримання підрядником повідомлення про його розірвання.
Доказів направлення ТОВ "РЕСЕЙЛ БІЗ" листа №08-05/2024-1 від 05.08.2024 ПП "РОСА-ІФ" про розірвання договору матеріали справи не містять.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ПП "РОСА-ІФ" зобов'язалося повернути отримані від ТОВ "РЕСЕЙЛ БІЗ" кошти в т.ч. по договору підряду №05/06/2024 від 06.05.2024 про що зазначено відповідачем у гарантійному листі №233 від 03.09.2024.
Відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи принцип вірогідності доказів, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що гарантійний лист відповідача №233 від 03.09.2024 є належним підтвердженням отримання повідомлення позивача №08-05/2024-1 від 05.08.2024 про розірвання договору.
У зазначеному гарантійному листі відповідач прямо визнав наявність грошового зобов'язання щодо повернення коштів, отриманих за договором підряду №05/06/2024, що свідчить про його обізнаність із вимогою позивача про розірвання договірних відносин в односторонньому порядку та фактичне погодження з нею.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що гарантійний лист відповідачем було направлено у відповідь на будь-яку іншу вимогу, ніж зазначену у листі позивача №08-05/2024-1 від 05.08.2024 щодо розірвання договору та повернення перерахованих коштів.
Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 2 - 5 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що датою розірвання договору слід вважати 03.09.2024 - дату складання гарантійного листа відповідача, є обґрунтованим та таким, що відповідає як положенням пункту 11.8 договору, так і вимогам статті 651 Цивільного кодексу України.
Щодо підстав повернення сплаченого позивачем авансу на виконання умов договору підряду, апеляційний суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зазначила, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).
Матеріали справи підтверджують, що позивач перерахував відповідачу авансовий платіж у розмірі 266 170,80 грн, проте відповідач не надав суду жодних доказів виконання чи навіть початку виконання робіт, а також не надав доказів повернення позивачу отриманої суми авансу.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (частина 2). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 3).
Оскільки відповідач не надав доказів виконання будь-яких робіт за договором, у нього відсутні правові підстави для утримання отриманого авансу, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивача 266 170,80 грн попередньо сплаченого відповідачу авансу.
Щодо нарахованих судом першої інстанції інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Тобто у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням дії договору, виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (авансу), є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватись інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 13.08.2024 по 03.03.2025 позивачем нараховано відповідачу 4 432,61 грн 3% річних та 23 140,14 грн інфляційних втрат.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд встановив, що він є арифметично та методологічно правильним, виконаний з урахуванням дати виникнення грошового зобов'язання - 03.09.2024, і не виходить за межі визначеного позивачем періоду.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3 974,45 грн 3% річних та 23 715,32 грн інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні штрафу, нарахованого відповідно до пункту 8.4 договору підряду, апелянтом не оскаржується.
Також, апеляційна скарга не містить жодних доводів чи заперечень щодо оскарження рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд переглядає рішення лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому зазначені частини рішення суду першої інстанції не підлягають перегляду.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції, погоджується з ними та вважає їх такими, що відповідають встановленим обставинам справи, умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а заперечення позивача були підтвердженні дослідженими матеріалами справи та доводами викладеними в судовому засіданні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2025 у справі №909/238/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу приватного підприємства "РОСА-ІФ" №01 від 09.06.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2025 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянтів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.11.2025.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.