79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" листопада 2025 р. Справа №921/341/24(921/275/25)
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Панова І.Ю.,
Суддів Зварич О.В.,
Якімець Г.Г.
Секретар судового засідання: Фарина Х.І.
за участю представників сторін:
від скаржник: Добровольський А.Т.;
від позивача: Савон О.Ю.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" б/н від 20.08.2025 (вх. №01-05/2633/25 від 28.08.2025)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2025 (повний текст ухвали складено 21.08.2025)
у справі № 921/341/24 (921/275/25) (суддя Чопко Ю.О.)
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укрнафта»
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток"
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратойл"
до відповідача-3: Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
про:
- визнання недійсним укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток" та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" договору про надання поворотної фінансової допомоги від 14.06.2022 № ЕС2206/1-Ф на суму 210000000,00 грн;
- визнання недійсним, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каратойл", договір відступлення права вимоги від 24.05.2023 № В6-2301 на суму 107003970, 30 грн.
- визнання недійсним, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каратойл", договір відступлення права вимоги від 24.05.2023 № В6-2601 на суму 60200000, 00 грн.
- стягнення з Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі Сток» грошові кошти за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 14.06.2022 № ЕС2206/1-Ф у розмірі 167203970,30 грн, та судові витрати.
в межах справи №921/341/24
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток"
Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/341/24(921/275/25) за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратойл" та 3. Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про визнання недійсним, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток" та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів", договору про надання поворотної фінансової допомоги від 14.06.2022 № ЕС2206/1-Ф на суму 210000000,00 грн; визнання недійсним укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каратойл" договору відступлення права вимоги від 24.05.2023 № В6-2301 на суму 107003970, 30 грн; визнання недійсним, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каратойл", договору відступлення права вимоги від 24.05.2023 № В6-2601 на суму 60200000, 00 грн; стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток" грошові кошти за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 14.06.2022 № ЕС2206/1-Ф у розмірі 167203970,30 грн та судові витрати в межах справи №921/341/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток".
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2025 заяву (вх.№ 5509 від 30.07.2025) Акціонерного товариства "Укрнафта" про забезпечення позову - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (код ЄДРПОУ: 00186520, адреса: 53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310) в межах суми 167 203 970, 30 грн, які знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не виключно: НОМЕР_1 відкритий в Акціонерному товаристві "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (Код ЄДРПОУ 00032129, адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г); НОМЕР_2 відкритий в Акціонерному товаристві "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (Код ЄДРПОУ 14352406, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32); НОМЕР_3 відкритий в Акціонерному товаристві "АКЦЕНТ-БАНК" (код ЄДРПОУ 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11).
01.08.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд") Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про зустрічне забезпечення позову (вх.№5569), в якій просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" внести на депозитний рахунок Господарського суду Тернопільської області грошові кошти у розмірі 167 203 970,30 грн, посилаючись на статтю 141 ГПК України.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що зобов'язання АТ "Нікопольський завод феросплавів" у сумі 167 203 970,30 грн є припиненим належним виконанням, у зв'язку з тим, що грошові кошти у розмірі 167 203 970,30 грн сплачені на рахунок ТОВ "КАРАТОЙЛ". Показники фінансової звітності АТ "Нікопольський завод феросплавів" спростовують заявлений АТ "УКРНАФТА" ризик невиконання будь-яких зобов'язань зі сторони АТ "Нікопольський завод феросплавів". Доводи позивача про виведення коштів через правочин з АТ "Криворізький залізорудний комбінат" не відповідають дійсності, оскільки такий правочин є правомірним та вчинений задовго до оспорюваних у даній справі договорів. Просить суд задоволити заяву, зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" внести на депозитний рахунок Господарського суду Тернопільської області грошові кошти у розмірі 167 203 970,30 грн, посилаючись на статтю 141 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2025 у справі №921/341/24(921/275/25) відмовлено у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення позову.
Ухвала мотивована тим, що заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про можливість понесення АТ "Нікопольський завод феросплавів" збитків у заявленому ним розмірі.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 05.08.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2025 у справі № 921/341/24(921/275/25) та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про зустрічне забезпечення позову у справі № 921/341/24(921/275/25), шляхом зобов'язання Акціонерного товариства "Укрнафта" внести на депозитний рахунок Господарського суду Тернопільської області грошові кошти у розмірі 167 203 970,30 грн.
Зазначає, що починаючи з 14.07.2023 (дата внесення останнього платежу) та станом на дату розгляду даної справи, зобов'язання АТ НЗФ за Договором фінансової допомоги №ЕС2206/1-Ф від 14.06.2022, право вимоги за яким було відступленим відповідно до Договорів про відступлення права вимоги №В6- 2601 від 26.05.23 та №В6-2301 від 24.05.23, є припиненим. Оскільки зобов'язання є припиненим, а борг АТ НЗФ - відсутнім - права вимоги на дату розгляду даної справи - не існує.
Також, вказує, що вжиті щодо нього заходи забезпечення позову не відповідають зазначеним критеріям адекватності та співмірності, на що скаржник звертав увагу суду першої інстанції під час розгляду заяви про зустрічне забезпечення.
18.09.2025 від ПАТ "Укрнафта" надійшов відзив б/н від 18.09.2025 (вх.№01-04/7219/25) на апеляційну скаргу в якому позивач зазначає, що сам факт виконання зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 14.06.2022 № ЕС2206/1-Ф може свідчити про відсутність підстав для стягнення з товариства грошових коштів за наслідком визнання правочину недійсним - є помилковими.
Також, вказує, що АТ «НЗФ», АТ «УКРНАФТА» належним чином виконує свої податкові зобов'язання та більше того, як підприємство державної власності за результати 2024 року, товариство сплатило до Державного бюджету України 5 млрд. грн. дивідендів, за рахунок яких, у тому числі здійснюється фінансування Збройних сил України та інших військових та силових структур, які здійснюють захист суверенітету та незалежності України у війні с рф.
Відповідно протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" б/н від 20.08.2025 (вх. №01-05/2633/25 від 28.08.2025) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2025 у справі № 921/341/24 (921/275/25).
Ухвалою суду від 13.10.2025 призначено розгляд справи на 04.11.2025.
В судовому засіданні 04.11.2025 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарг з підстав викладених у них. Представник позивача заперечив щодо доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Судова колегія зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 року у справі № 910/1200/20, від 27.12.2022 року у справі №916/1324/22).
Водночас, системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
При вжитті таких заходів суд повинен з'ясувати наявність зв'язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до положень частин 1-4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:
1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;
2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
Зазначена норма Господарського процесуального кодексу України узгоджується зі змістом принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році, за змістом якої суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.
Отже, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача (-ів), які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача (-ів). Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий "status quo" між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №646/6171/18, від 17.02.2021 у справі №760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021, від 06.12.2021 у справі №910/4564/21, від 16.12.2021 у справі №911/1658/21, від 12.09.2022 у справі №911/231/22, від 12.09.2022 у справі №911/172/22, від 19.09.2022 у справі №757/36870/20-ц).
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що при вирішенні питання про зустрічне забезпечення господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо зустрічного забезпечення; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
При цьому, при розгляді питання про застосування зустрічного забезпечення суд також дії на власний судовий розсуд з дотриманням принципів, про які було зазначено вище за текстом постанови.
З аналізу положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Отже, під зустрічним забезпеченням слід розуміти спосіб гарантування відшкодування можливих збитків, які можуть бути заподіяні одній зі сторін господарського процесу забезпеченням позову. З огляду на те, що зустрічне забезпечення не може бути вжито господарським судом без застосування заходів забезпечення позову, зустрічне забезпечення позову є залежним від інституту забезпечення позову, тобто, зустрічне забезпечення є складовою частиною інституту забезпечення позову.
Судова колегія ще раз наголошує, що зустрічне забезпечення позову, як процесуальний засіб захисту відповідача, має приблизно ті ж самі ознаки, що і забезпечення позову, і також передбачає дотримання принципів господарського судочинства, зокрема, принципів змагальності, рівності і пропорційності, які теж мають місце у разі застосування зустрічного забезпечення. Більш того, саме запровадження цього захисного засобу спрямовано на забезпечення рівності правового статусу сторін; принцип пропорційності фактично виражений в ч. 3 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.
Під зустрічним забезпеченням позову слід розуміти механізм, що складається із тимчасових процесуальних дій господарського суду, що наділені обмежувальним характером для позивача і спрямовані на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, завданих забезпеченням позову.
Поданням заяви про зустрічне забезпечення відповідач повинен довести господарському суду необхідність його вжиття. Це означає, що в такій заяві про вжиття зустрічного забезпечення відповідачу слід вказувати на обставини, з якими він пов'язує можливість настання збитків, або прямий причинно-наслідковий зв'язок між такими збитками та забезпеченням позову. Заходи зустрічного забезпечення мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до зустрічного забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.
Так, предметом позову у цій справі є визнання недійсним укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток" та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" договору про надання поворотної фінансової допомоги від 14.06.2022 № ЕС2206/1-Ф на суму 210000000,00 грн; визнання недійсним, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каратойл", договір відступлення права вимоги від 24.05.2023 № В6-2301 на суму 107003970, 30 грн.; визнання недійсним, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каратойл", договір відступлення права вимоги від 24.05.2023 № В6-2601 на суму 60200000, 00 грн. та стягнення з Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі Сток» грошові кошти за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 14.06.2022 № ЕС2206/1-Ф у розмірі 167203970,30 грн.
Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2025 заяву (вх.№ 5509 від 30.07.2025) Акціонерного товариства "Укрнафта" про забезпечення позову - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (код ЄДРПОУ: 00186520, адреса: 53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310) в межах суми 167 203 970, 30 грн, які знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не виключно: НОМЕР_1 відкритий в Акціонерному товаристві "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (Код ЄДРПОУ 00032129, адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г); НОМЕР_2 відкритий в Акціонерному товаристві "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (Код ЄДРПОУ 14352406, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32); НОМЕР_3 відкритий в Акціонерному товаристві "АКЦЕНТ-БАНК" (код ЄДРПОУ 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11).
В подальшому, 01.08.2025 Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про зустрічне забезпечення позову (вх.№5569), в якій просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" внести на депозитний рахунок Господарського суду Тернопільської області грошові кошти у розмірі 167 203 970,30 грн, посилаючись на статтю 141 ГПК України.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що зобов'язання АТ "Нікопольський завод феросплавів" у сумі 167 203 970,30 грн є припиненим належним виконанням, у зв'язку з тим, що грошові кошти у розмірі 167 203 970,30 грн сплачені на рахунок ТОВ "КАРАТОЙЛ". Показники фінансової звітності АТ "Нікопольський завод феросплавів" спростовують заявлений АТ "УКРНАФТА" ризик невиконання будь-яких зобов'язань зі сторони АТ "Нікопольський завод феросплавів". Доводи позивача про виведення коштів через правочин з АТ "Криворізький залізорудний комбінат" не відповідають дійсності, оскільки такий правочин є правомірним та вчинений задовго до оспорюваних у даній справі договорів. Просить суд задоволити заяву, зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" внести на депозитний рахунок Господарського суду Тернопільської області грошові кошти у розмірі 167 203 970,30 грн, посилаючись на статтю 141 ГПК України.
Надавши оцінку наданим заявником доказам та клопотанню, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у даній справі заявником не наведено обставин та не надано належних доказів, які б свідчили про можливість понесення АТ "Нікопольський завод феросплавів" збитків у заявленому ним розмірі, а отже, господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення позову.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2025 у справі №921/341/24 (921/275/25) ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для її скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" б/н від 20.08.2025 (вх. №01-05/2633/25 від 28.08.2025)- залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2025 у справі №921/341/24 (921/275/25) - залишити без змін.
3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2025.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Зварич О.В.,
Якімець Г.Г.