Справа № 991/1947/25
Провадження № 2/991/11/25
04 листопада 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючої судді Задорожної Л.І.,
суддів Шкодіна Я.В., Федорова О.В.,
за участю: секретаря судового засідання Ярмолюк М.І.,
сторін:
представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гарванка І.М.,
представників відповідачів - адвокатів Корчинської В.І. та Меркулової Л.А.,
представника третьої особи - адвоката Кузнєцова К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у цивільній справі клопотання адвоката Меркулової Лариси Анатоліївни, яка представляє інтереси відповідача ОСОБА_1 (1), та заяву адвоката Кузнєцова Костянтина Віталійовича, який представляє інтереси третьої особи ОСОБА_2 (2), про зупинення розгляду справи,
встановив:
04.11.2025 до суду через електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшло клопотання адвоката Меркулової Л.А., яка представляє інтереси відповідача ОСОБА_1 (Вх. № 50882/25), та заява адвоката Кузнєцова К.В., який представляє інтереси третьої особи ОСОБА_2 (Вх. № 50884/25), про зупинення розгляду справи.
І. Узагальнена суть процесуальних документів
У клопотанні/заяві зазначено, що в провадженні Першого сенату Конституційного Суду України перебуває справа № 18/406 від 22.11.2024 за конституційною скаргою ОСОБА_3 . Скаржник звернувся до суду з клопотанням щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) приписів ст. 290, 291 ЦПК України від 18.03.2004 № 1618-IV та ст. 122-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII. На думку ОСОБА_3 , оспорювані приписи суперечать принципу верховенства права, звужують зміст та обсяг конституційно визначених гарантій незалежності суддів, а їх застосування призвело до необґрунтованого втручання у його приватне життя.
У цій цивільній справі, що розглядається Вищим антикорупційним судом, підставами позову прокурором визначені ст. 290, 291 ЦПК України, тобто, положення закону, які зараз перевіряються на відповідність положень Конституції України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.
Оцінка Конституційним Судом положень ст. 290, 291 ЦПК України на відповідність Конституції України, на думку адвокатів, унеможливлює подальший розгляд цієї справи.
На підставі викладеного, адвокати просили зупинити провадження у справі № 991/1947/25 до вирішення Конституційним Судом України справи № 18/406 від 22.11.024 за конституційною скаргою ОСОБА_3.
ІІ. Позиції учасників провадження
Адвокат Меркулова Л.А. просила задовольнити подане клопотання та зупинити розгляд справи до ухвалення Конституційним Судом остаточного рішення у справі щодо перевірки конституційності положень ст. 290 ЦПК України.
Адвокат Корчинська В.І. залишила вирішення питання про зупинення розгляду справи на розсуд суду.
Адвокат Кузнєцов К.В. просив зупинити розгляд справи.
Представник позивача - прокурор Гарванко І.М. просив відмовити у задоволенні поданих клопотання/заяви. Зазначив, що невідомо, з яких мотивів подано конституційну скаргу, які обставини досліджуються та які саме підстави наведено для визнання відповідних норм неконституційними, а також чи є обставини цієї справи релевантними до справи, що розглядається. Вважає, що розгляд справи можливий, виходячи з наявної у ній інформації. Відсутня також інформація щодо можливості ретроспективного застосування положень зазначеного рішення Конституційного Суду у разі його прийняття. Вважає, що подальший розгляд справи є необхідним для дотримання розумних строків судового розгляду та недопущення перебування відповідачів під тягарем цивільного позову протягом невизначеного проміжку часу.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка Суду
Дослідивши зміст клопотання/заяви, заслухавши думки осіб, які беруть участь у їх розгляді, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Тобто, підставою для зупинення провадження у справі є саме об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, за умови наявності прямого та безпосереднього зв'язку між предметом спору у цивільному провадженні та предметом розгляду в іншому судовому процесі.
Метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення (правовий висновок, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19).
Враховуючи викладені обставини, наявність у провадженні Конституційного Суду України справи № 18/406 за конституційною скаргою ОСОБА_3. сама по собі не свідчить про об'єктивну неможливість розгляду цивільної справи за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
На переконання Суду, у поданих адвокатами Меркуловою Л.А. та Кузнєцовим В.І. клопотанні/заяві про зупинення розгляду справи, а також наданих ними у судовому засіданні пояснень, не наведено переконливих аргументів або доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість розгляду справи про визнання активів необґрунтованими до вирішення Конституційним Судом України справи № 18/406.
Зі змісту поданої заяви не вбачається, що справа № 18/406 безпосередньо стосується тих самих правовідносин або правової норми, яка є визначальною для вирішення спору у цивільній справі № 991/1947/25. Більш того, навіть якщо предмет конституційної скарги певною мірою перетинається з правовим регулюванням, яке застосовується у цивільній справі, суд встановляє та оцінює фактичні обставини справи на основі чинного законодавства.
Зокрема, у справі про визнання активів необґрунтованими досліджується питання походження активів, відповідність витрат і доходів особи тощо, тобто фактичні обставини, які встановлюються на підставі доказів, зібраних у цій справі, коли справа за конституційною скаргою стосується перевірки конституційності норми права, а не встановлення фактичних обставин конкретного правовідношення. Таким чином, предмет розгляду у Конституційному Суді України має нормативний характер, тоді як у цивільній справі - фактичний, що виключає об'єктивну неможливість її розгляду до ухвалення рішення Конституційним Судом України. Вирішення останньої справи не впливає безпосередньо на можливість оцінки фактичних обставин щодо необґрунтованості активів у цій справі.
Більш того, наявні у матеріалах справи докази дозволяють встановити й оцінити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а відтак об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи не було доведено.
Варто також зауважити, що конституційна скарга не є нормативно-правовим актом, який впливає на чинність чи дію закону до моменту ухвалення Конституційним Судом України остаточно рішення. Сам факт відкриття провадження за конституційною скаргою не змінює чинність закону чи його окремих положень. Відтак, суд загальної юрисдикції зобов'язаний застосовувати чинний закон доти він не буде визнаний неконституційним у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 423 ЦПК України встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, є підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами.
Отже, у разі визнання Конституційним Судом України ст. 290, 291 ЦПК України неконституційними, це може слугувати підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 423 ЦПК України.
Враховуючи викладені обставини, Суд вважає, що клопотання адвоката Меркулової Л.І. та заява адвоката Кузнєцова К.В. про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 251, 260-261, 352, 353 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Меркулової Лариси Анатоліївни, яка представляє інтереси відповідача ОСОБА_1 , про зупинення розгляду справи.
Відмовити у задоволенні заяви адвоката Кузнєцова Костянтина Віталійовича, який представляє інтереси третьої особи ОСОБА_2 , про зупинення розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Повний текст ухвали складено 07.11.2025.
Головуюча суддя: Л.І. Задорожна
Судді: Я.В. Шкодін
О.В. Федоров