Житомирський апеляційний суд
Справа №296/10968/25 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.
Категорія 57 Доповідач Шевчук А. М.
05 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №296/10968/25 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 30 вересня 2025 року, яка ухвалена під головуванням судді Петровської М.В. у м.Житомирі,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради. Просить: прийняти до розгляду позовну заяву про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів; визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність, вчиненням порушень законодавства виконавчим комітетом Житомирської міської ради; прийняти обґрунтування 20 випадків порушення законодавства, що призвели до вчинення незаконних рішень, дій чи бездіяльності, якими порушено цивільні права та інтереси, із зазначенням суті вчинених випадків, якими порушено цивільні права; прийняти пояснення стосовно відшкодування моральної шкоди, заподіяної 20 випадками недодержання вимог, встановлених законом, які визивали душевні страждання; прийняти пояснення стосовно розміру моральної шкоди та відшкодувати моральну шкоду за вчинення 20 випадків незаконних рішень, дій чи бездіяльності в сумі 200 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує вчиненням випадків порушення законодавства, які призвели до вчинення незаконних рішень, дій чи бездіяльності та порушення її цивільних прав та інтересів, із зазначенням суті порушень: 1) незаконне порушення строку розгляду заяви від 10 лютого 2022 року, встановленого частиною сьомою ст.118 ЗК України, так як заява розглянута на 20 сесії 14 липня 2022 року №541, через 150 днів; 2) незаконна відмова надати проміжний висновок Департаменту містобудування та земельних відносин; 3) виклад в листі від 20 вересня 2022 року №25/Д-136із висновків, які суперечать між собою; 4) незаконна відмова скласти висновок спеціалістів щодо попереднього розгляду заяви від 10 лютого 2022 року з додатком погодження місця розташування земельної ділянки; 5) відмова врахувати документи, долучені до заяви від 10 лютого 2022 року, при складанні проєкту рішення про відмову; 6) незаконне складання проєкту рішення про відмову з додатком «Списки…яким відмовлено, в якому ОСОБА_1 у пункті 39», так як пункт складено без наявності висновку спеціалістів стосовно погодження місця розташування земельної ділянки, з урахуванням документів, долучених до заяви від 10 лютого 2022 року; 7) незаконне складання проєкту рішення про відмову з додатком «Списки…яким відмовлено» з істотним порушенням законодавства, а саме, відсутня дата складання проєкту, незаконне внесення до проєкту висновку про те, що контроль виконання покладено на першого заступника міського голови, такі дії не входять до повноважень Департаменту містобудування, незаконне внесення в проєкт «міський голова С.І. Сухомлин», який не являється автором проєкту, відсутність підпису автора проєкту, незаконне долучення до проєкту рішення про відмову додатку «Списки…яким відмовлено» без наявності дати до якого проєкту рішення про відмову додаток додається; 8) незаконне підписання згідно з регламентом, проєкту рішення про відмову на звороті, який має п'ять порушень законодавства, суть яких зазначено у випадку 7, посадовими особами виконавчого комітету; 9) незаконна відмова при складанні додатку «Списки…яким відмовлено» (в якому ОСОБА_1 п.39), враховуючи, що на цій території рішенням 15 сесії 21 червня 2012 року №400 надано дозвіл на складання проєкту землеустрою НОМЕР_1 гаражів площею 1,20 га, по АДРЕСА_1 , це суміжна земельна ділянка; 10) при складанні додатку «Списки…яким відмовлено» не враховано, що на цій території рішенням сесії міської ради від 28 травня 2003 року №193 передано у приватну власність земельну ділянку суміжну по АДРЕСА_2 , під житлове будівництво; 11) при складанні додатку «Списки…яким відмовлено» не враховано, що на цій території, рішенням сесії міської ради від 28 травня 2003 року №193 передано у приватну власність земельну ділянку суміжну по АДРЕСА_2 , під садівництво; 12) незаконно зазначено в додатку «Списки…яким відмовлено» висновок про підставу відмови, що земельна ділянка розташована в зоні мішаної багатоповерхової забудови та громадської забудови (Ж-4), оскільки територія (Ж-4) схеми зонування території не відповідає території на генеральному плані, затвердженому 30 листопада 2016 року №454; 13) незаконне застосування підстави відмови схему зонування (Ж-4), оскільки (Ж-4) згідно фрагменту плану зонування - це територія всього мікрорайону «Хмільники»; 14) незаконне застосування підставою відмови висновок, що земельна ділянка розташована в зоні мішаної багатоповерхової забудови (Ж-4), так як земельна ділянка по АДРЕСА_3 , згідно з затвердженим генеральним планом - це територія садибної житлової забудови; 15) незаконне застосування підставою відмови висновок, що земельна ділянка розташована в зоні мішаної багатоповерхової забудови (Ж-4), так як такий висновок взагалі не відповідає фактичній забудові території; 16) незаконне застосування підставою відмови висновку, що призначена для розташування багатоквартирних житлових будинків поверховістю від п'яти до дев'яти поверхів, супутніх об'єктів, так як такий висновок не відповідає фактичній забудові території одноповерховими забудовами згідно з наданих дозволів, як доказ в додатку надані фотомонтаж забудови території; 17) незаконне подання проєкту рішення про відмову з додатком «Списки…яким відмовлено», на оприлюднення згідно з регламентом 21 квітня 2022 року, тобто через 70 днів; 18) незаконне внесення висновку, що земельна ділянка розташована в санітарно-захисній зоні об'єктів транспорту, так як згідно листа від 12 грудня 2022 року №25/Д-211із2065 зазначено, що затвердження плану санітарно-захисних об'єктів транспорту не приймалося; 19) незаконна відмова подати проєкт рішення про відмову з додатком «Списки…яким відмовлено» згідно з регламентом на розгляд погоджувальної ради; 20) незаконне винесення на розгляд 20 сесії 14 липня 2022 року проєкту рішення про відмову з додатком «Списки…, яким відмовлено» ( ОСОБА_1 п.39), який оформлений та складений з наявністю 19 випадків порушень законодавства, які мають ознаки протиправних дій. Спричинення моральної шкоди аргументує погіршенням здоров'я та душевними стражданнями - емоціями людини, зміст яких є біль, муки, розчарування, відчуття несправедливості та інші негативні переживання. Вона позбавлена можливостей у реалізації звичок та побажань, що сприяло погіршенню відносин із оточуючими людьми. Порушення її конституційних прав під час розгляду її звернення призвело до погіршення її життєвих зв'язків та вимагало від неї додаткових зусиль для організації її життя.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 30 вересня 2025 року ОСОБА_1 у відкритті провадження у цивільній справі відмовлено та одночасно роз'яснено позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним адміністративним судом (зазначена його адреса).
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на 20 випадків порушення законодавства, просить ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, позбавляє її права захищати в суді порушені цивільні права та інтереси, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд незаконно відмовив їй мати незаборонені законом цивільні права при розгляді питання про відкриття провадження за позовною заявою, в ухвалі зазначити, розглянути та врахувати суть позовної вимоги. Неповно з'ясовано суть позовної заяви, що має значення для судового захисту порушених цивільних прав та інтересів, зазначених у вимозі 4. Неповно з'ясовано суть обґрунтування позовної заяви, що має значення для судового захисту порушених цивільних прав та інтересів, зазначених у вимозі 5. Незаконна відмова врахувати та розглянути суть вчинених 20 випадків порушення законодавства, які мають ознаки протиправних дій. Незаконна відмова, розглянути та врахувати вимогу 2 позовної заяви. Незаконна відмова розглянути та врахувати суть вчинених 20 випадків порушення законодавства, які призвели до порушення її цивільних прав та інтересів. Неповно з'ясовано обставини позовної заяви, що мають значення для судового захисту порушених цивільних прав та інтересів. Незаконна відмова розглянути та врахувати вимогу 3 позовної заяви. Незаконна зміна обґрунтування вимоги 5 та незаконна зміна суті обґрунтування позовної вимоги. Незаконне внесення в ухвалу висновків, які згідно з чинним законодавством не підлягають застосуванню при розгляді питання про відкриття провадження в справі. Незаконний виклад в ухвалі тлумачення 16 висновків із Законів України, в тому числі 6 висновків з ЗК України та 6 висновків з КАС України без зазначення їх у взаємозв'язку з вимогами позовної заяви і які не підлягають застосуванню згідно з чинним законодавством. Невідповідність висновку про зміст позовної заяви, який зазначений у вимозі 1. Незаконно змінено у висновку суть позовної заяви про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, вчиненням 20 випадків порушення законодавства, які призвели до порушення її ( ОСОБА_1 ) цивільних прав та інтересів. Суддя Петровська М.В. не зазначила жодної законної підстави, з яких суддя дійшла висновку про відмову у відкритті провадження у справі та вчинила в ухвалі 18 випадків порушення законодавства.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Судова повістка про виклик у судове засідання на 05 листопада 2025 року вручена позивачу ОСОБА_1 22 жовтня 2025 року, а відповідачу виконкому Житомирської міської ради - 21 жовтня 2025 року (а.с.72-73). Виконавчий комітет Житомирської міської ради Житомирської області спрямував до суду заяву про розгляд справи без участі його представника. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. За таких обставин, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.
Законодавець у частині першій ст.16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою ст.16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Отже, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Разом із тим, за змістом частини першої ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.1 частини першої ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п.1 частини першої ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 1 частини першої ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 порушення її прав обґрунтовує тим, що виконком Житомирської міської ради при розгляді її заяви від 10 лютого 2022 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель порушив вимоги законодавства 20 разів, чим, на переконання ОСОБА_1 , спричинив їй моральної шкоди.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ст.125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Із наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
У пункті 7 частини першої ст.4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до частини п'ятої ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Ураховуючи викладене вище, при вирішенні судом позову в цій справі насамперед підлягає дослідженню правомірність дій відповідача на виконання його повноважень у сферах регулювання земельних відносин та будівництва. Вказані обставини ще не стосується визнання права власності на земельну ділянку або будинок та оспорювання права власності інших осіб, оскільки ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку для будівництва будинку не набула.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду є правильним, оскільки стосується спору фізичної особи з постійно діючим органом місцевого самоврядування, предметом якого є перевірка законності дій та бездіяльності цього органу, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Відшкодування моральної шкоди залежить від вирішення публічно-правового спору, а тому також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини п'ятої ст.21 КАС України.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 частини першої ст.186 ЦПК України.
Решта доводів апеляційної скарги ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального та процесуального права і з огляду на викладене вище додаткового правового обґрунтування не потребує.
Заперечення ОСОБА_1 про недійсність у цій справі правочину, приймаючи до уваги заяву про розгляд справи без участі представника від 22 жовтня 2025 року, до якої додана довіреність від 01 квітня 2025 року та витяг із ЄДР від 05 листопада 2024 року, не спростовують викладених вище висновків суду та не відносяться до порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Відповідно до змісту ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Ухвала відповідає вимогам чинного процесуального законодавства та залишається без змін.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 30 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: