Житомирський апеляційний суд
Справа №286/83/25 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
06 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Житомирі
цивільну справу №286/83/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»
на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 09 квітня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Кулініча Я.В. у м.Овручі,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТзОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 21 квітня 2021 року №9365368474 у сумі 33 989,82 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 15 449 грн; заборгованості за процентами - 2,02 грн; комісії - 18 538,80 грн.
Позов обґрунтований тим, що 21 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №9365368474. Договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТзОВ «ФК «ЦФР» (розміщені на сайті ТзОВ «ФК «ЦФР» yww.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення договору та до яких позичальник приєднався, підписавши договір) складають єдиний кредитний договір. Право вимоги за кредитним договором відступлено 07 жовтня 2016 року Акціонерному товариству «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення прав вимоги №ТАСЦФР-10-2016, а 04 квітня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТзОВ «ФК «Європейська Агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу №НІ/11/17-Ф, згідно з умовами якого АТ «Таскомбанк» (відступає) ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Таскомбанк» права вимоги до боржників, указаних у реєстрах прав вимоги. Відповідно до додатку №1 до договору факторингу від 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф, реєстру прав вимог, ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33 989,82 грн. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТзОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме, з 04 квітня 2024 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 09 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішення суду першої інстанції, позивач ТзОВ «ФК «ЄАПБ» подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що на підтвердження належного відступлення права грошової вимоги позивачем надано копію витягу з договору відступлення прав вимоги від 07 жовтня 2016 року №ТАСЦФР-10-2016; копію договору факторингу від 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф, витяг із реєстру прав вимог - додаток №1 до договору факторингу 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф. Позивач надав належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТзОВ “ФК “ЄАПБ» відносно кредитного договору. З метою надання вичерпної інформації в справі, ТзОВ “ФК “ЄАПБ» вважає за необхідне долучити до матеріалів справи копію повного тексту договору факторингу від 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф, розширений витяг із реєстру прав вимог - додаток №1 до договору факторингу від 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф, копію акта прийому-передачі реєстру боржників від 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф, копію платіжного доручення від 04 квітня 2024 року №21092 на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором факторингу. Відповідач особисто звернувся до первісного кредитора з пропозицією укласти кредитний договір для отримання кредитних коштів для споживчих цілей, а ТзОВ “ФК “ЦФР» видало кредитні кошти, тим самим уклавши кредитний договір у відповідності до ст.ст.638,640 ЦК України. Відповідачем будь-яких належних доказів для спростування позовних вимог, зокрема, контррозрахунків, виписок по картковому рахунку щодо не отримання кредитних коштів надано не було. За відсутності будь-яких наданих контррозрахунків та належних доказів для спростування заявлених позовних вимог, зазначена заборгованість підтверджується з огляду на наявні докази в матеріалах справи. ТзОВ “ФК “ЄАПБ» доведений факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором та наявності відповідної заборгованості. ТзОВ “ФК “ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеним із первісним кредитором кредитним договором, щодо якого виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором за кредитним договором, щодо якого виник спір. Відповідно до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику у безготівковій формі на банківську картку, вказану позичальником при укладені кредитного договору. Ідентифікація позичальника здійснюється через банк-емітент, який видав картку. Доступ до виписок по картці, на яку перераховані кредитні кошти, має банк-емітент та відповідач. Первісний кредитор та ТзОВ “ФК “ЄАПБ» не мали та не мають доступу до такої інформації, так як вказана інформація є банківською таємницею. Встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов'язань, суд першої інстанції не врахував, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та розрахунками заборгованості, а також договорами про відступлення права вимоги та факторингу, які в силу приписів ст.204 ЦК України є дійсними.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 21 квітня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву-анкету на отримання послуг в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та в цей же день між ТзОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №9365368474. Відповідно до умов кредитного договору від 21 квітня 2021 року №9365368474, відповідач отримав кредит на суму 15 449 грн строком на 24 місяці, зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с.4-6). Відповідно до Паспорту кредиту від ТзОВ «ФК «ЦФР» №5368474 щомісячні проценти становлять 6%.
Між ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Акціонерним товариством «Таскомбанк» 07 жовтня 2016 року укладений договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором відступлені АТ «Таскомбанк» (а.с.11-12).
Між АТ «Таскомбанк» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» 04 квітня 2024 року укладений договір факторингу №НІ/11/17-Ф, відповідно до умов якого АТ «Таскомбанк» відступив позивачу право вимоги від позичальників коштів, право на одержання яких належить АТ «Таскомбанк», а позивач набув право вимоги грошових коштів від позичальників (а.с.13-14).
Відповідно до акта прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу та витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу від 04 квітня 2024 року № НІ/11/17-Ф, у відповідності до умов якого, АТ «Таскомбанк» відступив позивачу право вимоги від відповідача коштів, право на одержання яких належить АТ «Таскомбанк», а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача за кредитним договором від 21 квітня 2021 року №9365368474 на загальну суму 33 989,82 грн, із яких: 15 449 грн - загальна заборгованість за тілом кредиту; 2,02 грн - загальна заборгованість за процентами; 18 538,80 грн - заборгованість за комісією, про що свідчить розрахунок заборгованості за період із 04 квітня 2024 року по 31 серпня 2024 року (а.с.10,15-16).
Згідно з ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За таких обставин, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст.1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року в справі №906/1174/18 окреслила ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року в справі №334/6972/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року в справі №911/3185/20.
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 02 листопада 2021 року в справі №905/306/17).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу та матеріали справи не містять жодного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені кредитними договорами, а відповідач ці кошти отримав.
Доводи апеляційної скарги про те, що кошти надаються позичальнику на карту, вказану самим позичальником, та первісний кредитор і позивач не мають доступу до вказаної інформації, не можуть слугувати беззаперечною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та фактом підтвердження отримання позичальником коштів, оскільки позивач не був позбавлений права заявити у суді першої інстанції клопотання про витребування вказаної інформації, тобто доказів.
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 квітня 2021 року №9365368474 складає 33 989,82 грн, з яких: 15 449 грн - загальна заборгованість за тілом кредиту; 2,02 грн - загальна заборгованість за процентами; 18 538,80 грн - заборгованість за комісією. Разом із тим, розрахунок заборгованості не містить відомостей щодо розрахунку заборгованості за період із часу укладення кредитного договору, що дозволило б суду перевірити, чи дійсно передавалися кошти позичальнику в кредит, а також перевірити правильність нарахування процентів за користування кредитними коштами (розмір процентів та період їх нарахування, суми внесені боржником на виконання кредитних зобов'язань). Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідача за укладеним кредитним договором позивачем суду не надано.
До апеляційної скарги позивачем ТзОВ «ФК «ЄАПБ» додана копія повного тексту договору факторингу від 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф, розширений витяг із реєстру прав вимог - додаток №1 до договору факторингу від 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф, форма надання інформації з реєстру прав вимоги в електронному вигляді (додаток №3 до договору факторингу від 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф), акт прийому-передачі інформації згідно з реєстру прав вимог в електронному вигляді за договором факторингу від 04 квітня 2024 року (додаток №4 до договору факторингу від 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф), зразок (форма) акта прийому-передачі документів (додаток №5 до договору факторингу від 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф), ксерокопія витягу з реєстру прав вимог від 04 квітня 2024 року (додаток №1 до договору факторингу від 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф), акт прийому-передачі реєстру прав вимог від 04 квітня 2024 року за договором факторингу від 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф із відкриттям інформації про те, що загальна сума заборгованості складає 97 224 375,04 грн, копія платіжної інструкції в національній валюті від 04 квітня 2024 року №21092 про перерахування оплати в сумі 4 083 423,82 грн за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу від 04 квітня 2024 року №НІ/11/17-Ф.
Частинами другою та третьою ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Скаржник не надав доказів неможливості подання копії платіжної інструкції від 04 квітня 2024 року №21092 до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відтак, долучені скаржником до апеляційної скарги докази, які не були подані до суду першої інстанції, не підлягають прийняттю та дослідженню апеляційним судом.
Враховуючи викладене вище, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені вимог ТзОВ «ФК «ЄАПБ» є правильним та ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до пункту 2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст.ст.268,367,368,374-375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» залишити без задоволення.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 09 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої ст.389 ЦПК України.
Головуюча Судді: