Житомирський апеляційний суд
Справа №287/2056/23 Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.
Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.
18 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №287/2056/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною,
на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 28 червня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Винара Л.В. в м.Олевську,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . З урахуванням заяви від 22 березня 2024 року просила стягнути з ОСОБА_2 : аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно; додаткові витрати на утримання дитини -доньки ОСОБА_3 у розмірі 50% від загальної суми витрат за договором надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця в твердій грошовій сумі, що становить 65 535 грн.
Позов обґрунтований тим, що в справі №2-133/2011 рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2011 року шлюб між сторонами розірваний. Від шлюбу в подружжя є дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У справі №2-325/12 на виконання рішення Олевського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2012 року був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмір 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача до 28 квітня 2023 року, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Проте, після спливу дії виконавчого листа ОСОБА_2 ухиляється від матеріальної допомоги дитини, яка продовжує навчання, та батько не виявляє бажання надавати матеріальну допомогу. Неодноразові її ( ОСОБА_1 ) прохання надати матеріальну допомогу є безрезультатними. Батько з донькою не спілкується та участі у вихованні останньої не приймає. З 01 вересня 2022 року дочка навчається у Державному торговельно-економічному університеті на денній формі навчання за спеціальністю германські мови та літератури. Згідно з додатковою угодою до договору від 14 вересня 2022 року №2066д/6к-2022, вартість освітніх послуг щодо підготовки фахівця коштують загалом 133 070 грн. Зокрема, відповідно до платіжних квитанцій нею ( ОСОБА_1 ) понесені витрати за вартість освітньої послуги за 1-й курс із 01 вересня 2022 року по 31 серпня 2023 року в розмірі 30 950 грн. На батьків покладається обов'язок порівну нести витрати на дитину. Слід стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 50% від загальної суми витрат за договором надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця в твердій грошовій сумі, що становить 65 535 грн.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 28 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції, через адвоката Зачепіло (Мазурик) З.Я. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, де відкрити нове провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що під час розгляду справи позивачем надані копії документів, які підтверджують факт навчання ОСОБА_3 у Державному торговельно-економічному університеті, зокрема, договір про надання освітніх послуг та платіжні квитанції. Крім того, ОСОБА_1 повідомила суд про перехід доньки до іншого навчального закладу і мала намір надати відповідні документи, але суд не врахував ці обставини. ОСОБА_1 намагалася подати відповідні докази, але суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про долучення цих доказів до матеріалів справи. Суд першої інстанції проігнорував положення частини першої ст.199 СК України та п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 щодо обов'язку утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, не врахував фактичних обставин справи, які підтверджують понесення додаткових витрат на дитину, що призвело до ухвалення неправомірного рішення про відмову в задоволенні позову. Суд порушив вимоги щодо повної та об'єктивної оцінки доказів, оскільки не врахував окремі докази. Суд відмовив у долученні до матеріалів справи витягу рішення Олевського районного суду від 15 квітня 2011 року в справі №2-133/2011, мотивуючи тим що із зазначеного витягу неможливо встановити особи позивача та відповідача. Вказаний витяг був отриманий з офіційного сайту «Судова влада України» та він містить необхідну інформацію, що підтверджує розірвання шлюбу між сторонами, а також інші важливі обставини.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з частиною першою ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.
За положеннями частини першої ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства. Так, за положеннями частини другої ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом із тим, за положеннями частини третьої ст.12 та частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Частини п'ята та шоста ст.81 ЦПК України передбачають, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до приписів частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року в справі №748/2340/17 міститься висновок щодо застосування норми ст.199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.8).
Відповідно до виконавчого листа, виданого Олевським районним судом Житомирської області у справі №2-325/12р, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягувалися аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача до 28 квітня 2023 року, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно (а.с.9-10).
Із довідки Державного торговельно-економічного університету вбачається, що ОСОБА_3 є студенткою першого курсу, що здобуває ступінь вищої освіти «бакалавр» денної форми навчання факультету торгівлі та маркетингу Державного торговельно-економічного університету (а.с.14,57). Закінчення навчання за навчальними планами здобувача ступеня вищої освіти «бакалавр» у червні 2026 року.
Відповідно до копії договору про навчання у Державному торговельно-економічному університеті від 01 вересня 2022 року №ФТМ22-035.041-БД/60, укладеного між Державним торговельно-економічним університетом та вступником ОСОБА_3 , ДТЕУ бере на себе зобов'язання, зокрема, здійснити підготовку вступника за денною формою здобуття освіти за спеціальністю 035 «Філологія» (спеціалізація 035.04 «Германські мови та літератури (переклад включно)») для здобуття ступеня вищої освіти бакалавр (а.с.55-56).
Додатковою угодою від 26 квітня 2023 року до договору від 14 вересня 2022 року №2066д/6к-2022 про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця внесені зміни до п.5.2 та п.5.3 договору про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця - ОСОБА_3 (а.с.58-59). Загальна вартість освітньої послуги з урахуванням збільшення в частині різниці між розміром оплати за весь період надання освітньої послуги та фактично сплаченою сумою на дату проведення коригування на 10% в межах офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік становить 133 070 грн. Замовник вносить плату готівкою або у безготівковій формі поетапно, а саме, 1-й курс (із 01 вересня 2022 року по 31 серпня 2023 року) 30 950 грн: 15 475 грн (1-й етап оплати при укладенні договору), 15 475 грн (2-й етап оплати не пізніше 20 січня 2023 року); 2-й курс (із 01 вересня 2023 року по 31 серпня 2024 року) 34 040 грн: 17 020 грн (1-й етап оплати не пізніше 15 серпня 2023 року, 17 020 грн (2-й етап оплати не пізніше 20 січня 2024 року); 3-й курс (із 01 вересня 2024 року по 31 серпня 2025 року) 34 040 грн: 17 020 грн (1-й етап оплати не пізніше 15 серпня 2024 року), 17 020 грн (2-й етап оплати не пізніше 20 січня 2025 року); 4-й курс (із 01 вересня 2025 року по 30 червня 2026 року) 34 040 грн: 17 020 грн (1-й етап оплати не пізніше 15 серпня 2025 року), 17 020 грн (2-й етап оплати не пізніше 20 січня 2026 року).
Із вказаних доказів неможливо встановити, де саме навчається ОСОБА_3 , оскільки відповідно до довідки дочка навчається на факультеті торгівлі та маркетингу Державного торговельно-економічного університету, але договір укладений на здобуття освіти за спеціальністю філологія. Вказані докази є суперечливими. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено про перехід доньки на навчання до іншого навчального закладу, але доказів на підтвердження такої обставини матеріали справи не містять. Отже, не можна дійти однозначного висновку про те, що повнолітня дочка сторін продовжує навчання та у якому саме освітньому закладі.
Виходячи із викладеного вище, позивач не надала належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на обґрунтування позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, оскільки обов'язковою підставою для надання батьками матеріальної допомоги є доведення юридичного факту продовження повнолітньою дочкою навчання, що з наданих стороною позивача доказів беззаперечно встановити неможливо. Також не доведена обставина наявність у відповідача можливості надавати повнолітній дочці матеріальну допомогу. Як вже зазначалося вище, доказування ґрунтуватися на припущеннях не може.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції відмовив стороні позивача у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження переходу доньки на навчання до іншого навчального закладу не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскільки було заявленим лише клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Олевського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2011 року про розірвання між сторонами шлюбу.
Щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 в розмірі 50% від загальної суми витрат за договором надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця в твердій грошовій сумі, що становить 65 535 грн.
Положеннями ст.ст.180,183,184,185,193,198,199 СК України визначаються декілька видів виконання обов'язку, зокрема, утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частці або твердій грошовій сумі (ст.180,183,184 СК України); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (ст.193 СК України); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст.198 СК України); а також, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, якщо вони можуть надавати матеріальну допомогу (ст.199 СК України).
Згідно з вимогами частини першої ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої ст.185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разова, періодично або постійно.
Аналіз вказаних вище норми ст.185 СК України вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, існують додаткові витрати. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у частині першій ст.185 СК України та не є вичерпним. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Наявність особливих обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила відповідний позов.
У відповідності до вимог частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтовуючи вказану позовну вимогу ОСОБА_1 зазначала, що додаткові витрати на утримання доньки в сумі 65 535 грн становлять половину вартості навчання щодо підготовки фахівця в Державному торговельно-економічному університеті, яку сторони повинні нести порівну.
Натомість навчання повнолітньої дочки у вищому навчальну закладі для здобуття відповідної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат із батьків на утримання дитини. Отже, такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні положень ст.185 СК України. Вказаний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі №569/6838/15-ц, від 10 жовтня 2019 року в справі №638/13860/16-ц, від 16 жовтня 2019 року в справі №219/1766/18, від 26 серпня 2020 року в справі 336/1488/19. Наразі від правового висновку не відступлено.
Натомість, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені цієї вимоги позову, не звернув уваги на ключову обставину, що донька сторін досягла повноліття, а оплата навчання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні положень ст.185 СК України, та особа має правовий статус дитини до досягнення нею повноліття.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, але помилився з підставами відмови, а тому за положеннями ст.376 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції, викладаючи її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною, задовольнити частково.
Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 28 червня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України.
Головуюча Судді: