Справа № 302/616/19
Іменем України
14 жовтня 2025 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого Собослой Г.Г.
суддів Мацунич М.В., Кожух О.А.
з участю секретаря Ормош О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 24 лютого 2023 року у справі №302/616/19 (Головуючий: Кривка В.П.), -
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до НПП «Синевир», ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, Синевирської сільської ради, ОСОБА_3 і під час підготовчого провадження подала заяву про зміну, предмету позову і уточнені позовні вимоги обґрунтував тим, що згідно рішення Синевирської сільської ради від 27.08.2000 ОСОБА_4 (чоловіку позивачки) передано безоплатно у власність земельну ділянку розміром 0,0968 га для ведення особистого селянського господарства в селі Синевир в урочищі «Заоблаз» Міжгірського району (на даний час Хустського району) Закарпатської області. На підстав цього рішення ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 005991 від 27.06.2003 за номером 210.
21.10.2004 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 уклали договір дарування земельної ділянки, який посвідчено державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Шкелебей Л.В. за реєстровим номером 2084. За цим договором ОСОБА_4 отримав у власність земельну ділянку площею 0,3585 га в селі Синевир в урочищі «Соколовець», яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту серія ІІ-ЗК № 009659 , виданого Синевирською сільскою радою 27.06.2003 згідно з рішенням цієї ж ради від 19.11.2002 , що зареєстровано в Книзі за № 198.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Позивачка є єдиним спадкоємцем майна померлого за законом і прийняла спадщину , подавши заяву до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори. Позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину на зазначену земельну ділянку, бо цій земельній ділянці не присвоєно кадастровий номер.
11.07.2017 позивачка звернулась в ТОВ «Землемір» із заявами про виготовлення технічної документації із землеустрою на зазначені земельну ділянки щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), які виготовлено 02.10.2017.
09.10.2017 державний кадастровий реєстратор відділу у Міжгірському районі ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області відмовив у задоволенні заяв позивачки від 02.10.2017 і виніс рішення № РВ-2100197212017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру на підставі перетину земельної ділянки , на яку претендує позивачка із ділянкою кадастровий номер 2122486900:03:002:0034 з площею спів падіння 100 %; № РВ-2100197232017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав перетину земельної ділянки в урочищі «Соколовець» із земельною ділянкою з кадастровим номером 2122486901:01:006:0004 з площею спів падіння 31,2079%, а також із земельною ділянкою з кадастровим номером 2122486900:03:002:0034 з площею спів падіння 22,3228%.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-2102849932018 від 22.08.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 2122486900:03:002:0034 площею 1482, 4758 кв.м з цільовим призначенням 04.03 надана Національному природному парку «Синевир» для збереження та використання національних природних парків і відноситься до земель державної власності. Технічна документація на зазначену земельну ділянку НПП «Синевир» виготовлена 02.11.2013.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-2102850062018 від 22.08.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 2122486901:01:006:0004 площею 0,1577 га з цільовим призначенням 01.03 надана у власність ОСОБА_6 . для сільського господарського призначення в урочищі «Соколовець» в с. Синевир на підставі рішення Синевирської сільської ради від 10.10.2004 № 8 і виданого державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 056037 від 23.04.2007. Правонаступником (спадкоємцем) ОСОБА_6 , яка померла, є ОСОБА_3 .
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 31.01.2022 № 425/12-20 , яка проведена експертом ОСОБА_7 згідно з ухвалою Міжгірського районного суду від 09.10.2019 на підставі клопотання сторони позивача з винесенням питань про встановлення накладання земельних ділянок, на які претендує позивач із земельними ділянками , право власності на які оформлено за НПП «Синевир, ОСОБА_6 , а також про ринкову вартість земельних ділянок, - надано такі підсумкові висновки в цивільну справу :
- земельна ділянка кадастровий номер 2122486900:03:002:0034 площею 1482 , 4758 кв.м з цільовим призначенням для збереження та використання природних національних парків (належна НПП «Синевир» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 002483 від 29.12.1997) накладається на земельну ділянку площею 0.0968 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в селі Синевир в урочищі «Заоблаз» (належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю ІІ-ЗК № 005991 від 27.06.2003, виданного згідно з рішенням Синевирської сільскої ради від 27.08.2000. Площа накладання (перетину) відповідає площі земельної ділянки ОСОБА_4 (0,0968 га);
- земельна ділянка кадастровий номер 2122486900:03:002:0034 (належна НПП «Синевир», інші реквізити зазначені вище) у двох місцях накладається на земельну ділянку площею 0,3585 га , що розташована в с. Синевир в урочищі "Соколовець", яка на підставі договору дарування цієї земельної ділянки від 21.10.2004 (інші реквізити зазначені вище) належить ОСОБА_4 . Площі накладання становлять 812,03 кв. м ; 0,05 кв. м;
- земельна ділянка кадастровий номер 2122486901:006:0004 площею 0,1577 га з цільовим призначенням для сільськогосподарського використання в с. Синевир в урочищі «Соколовець» (яка належала померлій ОСОБА_6 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , інші реквізити зазначені вище) накладається на земельну ділянку в селі Синевир в урочищі «Соколовець» (площа 0,3582 га) , яка належить на підставі договору дарування земельної ділянки від 21.10.2004 ОСОБА_4 . Площа накладання становить 1094, 48 кв.м;
Згідно цього ж висновку експерта площа земельної ділянки НПП «Синевир» з кадастровим номером 2122486900:03:002:0034 визначена неправильно, бо при обчислення площі не було враховано висотні відмітки , на яких поворотні точки, а також рельєф, який характеризується гористою місцевістю із значним перепадом висот, зазначив , що фактична площа земельної ділянки може становити 1700-1800 га , а не 1482,4758 га як це зазначену у витягу з Державного кадастру про зазначену земельну ділянку. Тому вилучення земельної ділянки ОСОБА_4 , яку йому надано в урочищі «Заоблаз» с. Синевир не призведе до зменшення площі земельної ділянки НПП «Синевир». Експерт вважає , що НПП «Синевир» необхідно розробити іншу землевпорядну документацію з метою уточнення конфігурації без зміни площі земельних ділянок, яка б враховувала зміну конфігурації без зміни площі 0,0968 га в урочищі «Заоблаз» і без зміни площі 0,081208 га в урочищі «Соколовець» (земельні ділянки ОСОБА_4 ). Виправлення технічної помилки можливе , на думку експерта, із застосуванням статті 37 закону «Про Державний земельний кадастр»
Позивачка вважає ,що відповідач НПП «Синевир» виготовив технічну документацію на зазначену земельну ділянку після того як було передано у власність земельну ділянку площею 0,0968 га в урочищі «Заоблаз» ОСОБА_4 згідно рішення Синевирської сільської ради і виданого державного акту.
Посилаючись на вказані обставини позивачка просила зобов'язати НПП «Синевир» у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 37 Закону України «Про державний земельний кадастр» звернутися до розробника документації із землеустрою ПрАТ «НВК «Курс» для виправлення допущених помилок у виготовленій на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 002483 від 29.12.1997. Технічній документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки НПН «Синевир»,які увійшли до складу парку, площею 27203,4га на території Синевирської, Синевирсько - Полянської та Колочавської сільськиї рад Міжгірського району Закарпатської області у частині земельної ділянки кадастровий номер 2122486900:03:002:0034 площею 1482, 4758 кв.м з цільовим призначенням 04.03 (для збереження і використання національних природних парків, шляхом оформлення (виготовлення) технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) на цю земельну ділянку з метою уточнення конфігурації без зміни її площі, згідно висновук експерта судової земельно - технічної та земельно оціночної експертиз по цивільній справі 302/616/19 провадження 2/302/175/19 від 31.01.2022 р. №425/12-20 та на підставі цієї технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) виправити помилки у відомостях про що земельну ділянку в Державному земельному кадасті щодо координат поворотних точок;
Зобов'язати НПП «Синевир» повернути ОСОБА_2 в межах площ накладки, визначені згідно висновку експерта судової земельно - технічної та земельно - оціночної експертиз по цивільній справі 302/616/19 провадження 2/302/175/19 від 31.01.2022 р. №425/12-20 земельну ділянку в межах площі накладні 100% на земельну ділянку площею 0,968 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Синевир в урочищі «Заоблаз» Міжгірського району Закарпатської області , які позивачка ОСОБА_2 успадкувала за померлим чоловіком ОСОБА_4 .
Замінити в програмному забезпечення Державного земельного кадастру файл обміну про присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру 2122486900:03:002:0034, зберігаючи номер, що розташована в с. Синевир в урочищі «Заоблаз» Міжгірського району Закарпатської області, що належить НПП «Синевир»;
Рішення № РВ-2100197212017 Державного кадастрового реєстратора відділу у Міжгірському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про відмову у внесенні відомостей (змін до книг) до Державного земельного кадастру від 09.10.2017 скасувати, визнати таким, що порушує її права на реєстрацію права власності та зобов'язати Державного кадастрового реєстратора зареєструвати земельну ділянку площею 0,0968 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Синевир в урочищі «Заоблаз» Міжгірського району Закарпатської області за ОСОБА_2 із присвоєнням земельній ділянці кадастрового номера.
Визнати незаконним та скасувати рішення 11 сесії 4 скликання Синевирської сільської ради від 10.10.2004 № 8 про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки розташованої в с. Синевир в урочищі «Соколовець» Міжгірського району Закарпатської області.
Визнати недійсним та скасувати виданий ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 056037 від 23.04.2007, що розташована в с. Синевир в урочищі «Соколовець» Міжгірського району Закарпатської області.
Перевести до архівного шару в базі даних Державного земельного кадастру обмінний файл про присвоєння земельній ділянці , розташованій в с. Синевир в урочищі «Соколовець» Міжгірського району Закарпатської області , що належить ОСОБА_6 кадастрового номера 2122486901:01:006:0004.
Рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу у Міжгірському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №РВ-2100197232017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 09.10.2017р. скасувати, визнати таким, що порушує її права на реєстрацію права власності та зобов'язати Державного кадастрового реєстратора зареєструвати земельну ділянку площею 0,3585 га, що розташована в с. Синевир в урочищі «Соколовець» Міжгірського району Закарпатської області за ОСОБА_2 із присвоєнням земельній ділянці кадастрового номера.
Рішенням Міжгірського районного суду від 24 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно установив обставини, які мають значення для справи, неправильно дослідив та оцінив докази, безпідставно не взяв до уваги висновок експерта та належним чином не мотивував мотиви відхилення висновку експерта як доказу, що призвело до неправильних висновків суду, неправильного вирішення справи та відмови у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.
Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи, були належним чином повідомлені, про що свідчать довідки про доставку електронного листа і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України.
Суд першої інстанції при постановленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог зазначав, що із змісту і процесуальних позицій та обґрунтувань сторін вбачається, що предметом спору є приналежність земельних ділянок, спір виник у зв'язку із виявленням перетину (накладання) земельних ділянок і скасування рішень органів місцевого самоврядування.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) зазначила, що усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконане на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням. Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 21 вересня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 (пункт 181).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) вказано, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об'єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права».
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем.
У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
У цій справі позивачка заявляє вимогу про визнання незаконним та скасування рішення 11 сесії 4 скликання Синевирської сільської ради від 10.10.2004 № 8 про передачу ОСОБА_6 у власність земельної ділянки розташованої в с. Синевир в урочищі «Соколовець» Міжгірського району Закарпатської області і визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку в межах площі накладання 0,3585 га та зобов'язати Національний природний парк «Синевир» повернути позивачу у межах накладки, земельну ділянку в межах площ накладки 100 % на земельну ділянку площею 0,0968 га для ведення особистого селянського господарства.
Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Із врахуванням обставин справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності інших осіб.
При відмові у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач уточними вимогами обрала неефективний спосіб захисту свого права із урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 р. № 469/1044/17.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Міжгірського районного суду від 24 травня 2023 року Залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2025 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ