29 жовтня 2025 року м. Київ
Справа №757/14320/25-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/14767/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Козлова Р.Ю. 15 травня 2025 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У травні 2025 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 08 лютого 2019 року у Луганському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, актовий запис №52.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що позивач та відповідач, як подружжя, тривалий час не підтримують сімейних відносин, не ведуть спільного господарства, не мають взаємних прав та обов'язків, та позивач не має намірів відновлювати шлюбні стосунки з відповідачем.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 08 лютого 2019 року за актовим записом №52, у Луганському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам.
Не погодився із зазначеним судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга, в якій він зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним установленням обставин, які мають значення для справи та неправильним їх дослідженням і оцінкою.
Відповідач вказує, що розгляд справи здійснено з порушенням правил визначених процесуальним законом, оскільки позовна заява містить твердження позивача про те, що станом на момент відкриття провадження у справі відсутні інші справи. Проте в провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває справи №433/1926/21 за аналогічних підстав, з аналогічними позовними вимогами та з тими самими сторонами. Відповідачем у зв'язку з цим було подано до суду клопотання про залишення позовну у цій справі без розгляду, однак, суд першої інстанції не надав вказаним обставинам жодної оцінки, а вказану заяву взагалі не розглянув.
Також під час розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено відносини між подружжям, обставини подальшої участі подружжя у виховані спільної дитини та наявність майнового спору.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції, позовну заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду та повернути її позивачу.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Дейнега С.М. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили про її задоволення.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена в порядку визначеному процесуальним законом. А саме на поштову адресу зазначену в позовній заяві було направлену судове повідомлення, проте конверт був повернутий поштовим відділенням з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
В порядку визначеному п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
А отже в силу наведених положень процесуального закону позивач, вважається повідомленою про час та місце розгляду справи, а виходячи з положень ч.2 ст. 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Першим питанням, яке підлягає до вирішення апеляційним судом є питання про залишення позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, без розгляду з підстав наявності на розгляді іншого суду аналогічної справи.
Так, позов у справі, що переглядається був поданий ОСОБА_2 у червні 2022.
До позовної заяви позивачем була долучена копія зроблена з Єдиного державного реєстру судових рішень (без повного доступу) ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року у справі №433/1926/21, якою відмовлено у відновленні втраченого судового провадження у цивільній справі №433/1926/21 про розірвання шлюбу з підстав відсутності у суду даних, в тому числі з Єдиного державного реєстру судових рішень, із яких можливо встановити закінчення розгляду вказаної цивільної справи. /а.с.17/ За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ця справа була за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, а заява про відновлення втраченого провадження була подана ОСОБА_2
30 квітня 2024 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Дейнегіним С.М. було подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 257 ЦПК України, оскільки в провадженні іншого суду розглядається аналогічна справа, а саме справа № 433/1926/21, про що також зазначено у позові. /а.с.46-47/
В додатку до цього клопотання міститься копія ухвали Троїцького районного суду Луганської області від 23 грудня 2021 року у справі № 433/1926/21, якою відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 433/1926/21, крім вказаних сторонами судових рішень також наявна ухвала Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року, якою відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про поновлення судового провадження про розірвання шлюбу, оскільки заява про відновлення втраченого судового провадження подана до закінчення судового розгляду.
З наведено вбачається, що дійсно ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 23 грудня 2021 року було відкрито провадження у справі № 433/1926/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Проте судовими рішенням у Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області встановлена обставина втрати даного судового провадження і неможливість його відновлення у зв'язку з тим, що розгляд справи не був завершений. А отже у справі № 433/1926/21 рішення не було ухвалено і провадження не може бути відновлено. Тому не можна стверджувати, що в провадженні у Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Слід також звернути увагу на те, що як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 в 2024 році звертались із заявами про відновлення провадження у справі, що вказує на те, що ОСОБА_1 відомі обставини неможливості відновлення вказаного провадження.
Виходячи з вимог європейського та національного законодавства особа не може бути позбавлена права на доступ до правосуддя. А отже звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу у справі, що переглядається, не суперечить вимогам чинного законодавства.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу без розгляду.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні дані про розгляд судом першої інстанції клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки у зв'язку з неявкою сторін фіксування судового розгляду не здійснювалось та в рішенні суду не зазначено про вирішення цього клопотання. Проте враховуючи встановлену апеляційним судом відсутність підстав для залишення позову без розгляду, вказане не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого по суті спору.
По суті спору судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
08 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Луганському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про що було зроблено актовий запис № 52 /а.с.6/.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 21 січня 2020 року. /а.с.7/
Матеріали справи містять дані про взяття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщених особи з визначеним фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 . /а.с.10-11,14-16/
Позивач в ході розгляду справи наполягала на задоволенні заявлених нею вимог про розірвання шлюбу.
Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції вказав лише на наявність на розгляді іншого суду аналогічної справи. В суді апеляційної інстанції відповідач вказав, що має надію на збереження сім'ї, проте з дружиною не проживає і не бачив її з травня 2015 року, вона уникає зустрічей з ним та заблокувала всі можливі з ним способи комунікації.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст.110 СК України).
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. У рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дата й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є подружжям, проте один із них наполягає на розірванні шлюбу.
У позовній заяві позивач вказувала, що спільне життя з відповідачем не склалося через несумісність характерів, різні погляди на життя та сімейні цінності, їх сім'я існує формально, вони вже досить тривалий час не проживають разом та спільного господарства не ведуть, а всі спроби примирення між ними в минулому не принесли жодних результатів.
Відповідач вважає можливим збереження сім'ї, проте будь-які докази того, що сторони виявили намір примиритись, або дійшли згоди щодо продовження спільного проживання та підтримки сімейних відносин у матеріалах справах відсутні, та відповідачем не надані, навпаки при апеляційному перегляді справи встановлено, що за час розгляду справи взаємини сторін не змінилися і не налагодилися, через що подальше збереження цього шлюбу є неможливим.
Виходячи з норм сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить правам та інтересам позивача, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст. 51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст. ст. 24, 56 СК України.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо не з'ясування судом першої інстанції
обставини подальшої участі подружжя у виховані спільної дитини та наявність майнового спору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці питання не були предметом розгляду у межах даної справи та можуть бути заявлені та розглянуті окремо.
Таким чином, відповідач оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі не навів обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновків суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, зокрема доказів, які б свідчили про помилковість висновку щодо неможливості збереження шлюбу.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем витрати при зверненні з апеляційною скаргою компенсації не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 06 листопада 2025 року.