29 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 751/8498/21
провадження № 22-ц/824/5085/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Саліхова В,В., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Височанської Н.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Красненком Юрієм Володимировичем,
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 4 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Кордюкової Ж.І., -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в якому просила визнати недійсним кредитний договір № CNL -001/271/2005 від 08.11.2005.
Позов обґрунтовано тим, що позивач уклала з АКБ «Райффайзенбанк Україна» кредитний договір № CNL-001/271/2005 від 08.11.2005, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 19000 доларів США. Позивач надала в АКБ «Райффайзенбанк Україна» кредитну заяву від 10.11.2005 на 9952,40 доларів США. Але АКБ «Райффайзенбанк Україна» не надав доказів, що він належним чином виконав свої зобов'язання в частині надання кредиту в доларах США.
Згідно з п.1.7.2 кредитного договору № CNL-001/271/2005 від 08.11.2005 передбачено, що кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Зобов'язання банку, зафіксоване в п.1.7.2 кредитного договору, АКБ «Райффайзенбанк Україна» не виконав, що свідчить про не укладеність кредитного договору.
Правонаступник АКБ «Райффайзенбанк Україна» - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не має доказів, в розумінні ст.ст.76-80 ЦПК України, «перерахування коштів на поточний рахунок позичальника в доларах США, а саме 19000 доларів США».
Позичальник кошти, а саме 19000 доларів США на свій поточний рахунок не отримувала, а отже спірний кредитний договір є неукладеним (недійсним), згідно з п.1 ст.203 ЦК України, ст.1046 ЦК України.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила позов задовольнити.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 4 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Красненко Ю.В. подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції повністю не відповідають дійсності і є простою неправдою. Меморіальні ордери є фальшивими, тому що вони видані АТ «ОТП Банк», а не АКБ «Райффайзенбанк Україна». Суд в оскаржуваному рішенні не пояснив з яких таких підстав слід вважати меморіальні ордери від АТ «ОТП Банк» такими, що по ним було перерахування коштів в АКБ «Райффайзенбанк Україна», що свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими на підставі п.1,2 ст.376 ЦПК України.
Крім того, зазначає, що із висновку суду слідує, що частина коштів були видані невстановленій особі по довіреності, але відповідач вказану довіреність не надав. Зазначені кошти не були сплачені «на погашення поточної заборгованості перед банком», а видані готівкою через касу банку іншій особі.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ні відповідач, ні третя особа не скористалися.
В судове засіданні представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та третя особа ОСОБА_2 не з'явилися, про місце, день і час розгляду справи повідомлені шляхом направлення судового повідомлення до електронних кабінетів в ЄСІТС, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.93,94), причини своєї неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Представник ОСОБА_1 адвокат Красненко Ю.В. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 08.11.2005 ОСОБА_1 уклала з АКБ «Райффайзенбанк Україна» кредитний договір між сторонами 08.11.2005 дійсно був укладений кредитний договір № CNL -001/271/2005 на суму 19000 доларів США під 11% річних, остаточна дата повернення кредиту 09.11.2020, перший транш на погашення поточної заборгованості перед банком, другий транш - споживчі цілі, поточний рахунок № НОМЕР_2 .
Відповідно до умов укладеного кредитного договору 08.11.2005 АКБ «Раффайзенбанк Україна» перерахував ОСОБА_1 на погашення поточної заборгованості перед банком на рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 9047,60 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 10.11.2005.
09.11.2005 ОСОБА_1 уклала з АКБ «Райффайзенбанк Україна» договір іпотеки №PCL-001/271/2005 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 08.11.2005 № CNL -001/271/2005 на суму 19000 доларів США, предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 .
10.11.2005 ОСОБА_1 звернулась до АКБ «Райффайзенбанк Україна» з кредитною заявкою про видачу кредиту в сумі 9952,40 доларів США шляхом перерахування з кредитного рахунку на рахунок № НОМЕР_2 .
10.11.2005 АКБ «Райффайзенбанк Україна» відповідно до меморіального ордеру № 2 від 10.11.2005 перерахував ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 9952,40 доларів США.
Згідно з випискою з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 та довідкою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 02.12.2021 № 240 остання частково виконувала свої зобов'язання за кредитним договором від 08.11.2005 № CNL -001/271/2005 в період з грудня 2005 року по серпень 2008 року та за період серпня 2014 року по серпень 2015 року.
22.09.2020 Новозаводським районним судом м. Чернігова у справі № 751/1727/20 ухвалене заочне рішення, згідно з яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 08.11.2005 № CNL -001/271/2005 в розмірі 440465,64 грн.
03.03.2021 Чернігівським апеляційним судом винесено постанову у справі № 751/1727/20, згідно з якою заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22.09.2022 скасовано в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 та відмовлено у задоволенні позовних вимог, заявлених до нього.
14.09.2021 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 08.11.2005 № CNL -001/271/2005 в розмірі 440465,64 грн., в рамках якого були проведені електронні торги та на прилюдних торгах ОСОБА_2 відчужена квартира АДРЕСА_1 , яка була предметом застава за договором іпотеки від 09.11.2005 №PCL-001/271/2005.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами був укладений кредитний договір, на виконання якого кредитор АКБ «Райффайзенбанк Україна» перерахував двома платежами на рахунок позичальника грошові кошти в загальній сумі 19000 доларів США. Частково позивач виконувала свої зобов'язання за укладеним кредитним договором та сплачувала кошти на повернення кредиту. Зазначені обставини суд першої інстанції вважав доведеними належними та допустимими доказами, які були надані суду відповідачем.
Суд першої інстанції також зазначив, що фактично усі доводи представника позивача зводяться до незгоди з розміром заборгованості за кредитним договором, яка була стягнута з ОСОБА_1 заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22.09.2020.
Відмовляючи відповідачу у застосуванні позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем не доведено обставин, з якими пов'язується можливість визнати недійсним кредитний договір, підстави для застосування положень ч.4 ст.267 ЦК України відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду з позовом про визнання кредитного договору, ОСОБА_1 посилалась на те, що первісний кредитор «Райффайзенбанк Україна» своїх зобов'язань за кредитним договором по видачі коштів не виконав, доказів на підтвердження цих обставин відповідач не надав.
Відповідно до ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Неукладений договір не може бути визнаний недійсним, оскільки недійсність застосовується лише до вже укладених договорів, які не відповідають вимогам закону.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ( ч.1 ст.203 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч.1 ст.1054 ЦК України)
Кредитний договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов у належній письмовій формі. Істотними умовами є ті, які визначені законом як такі, що необхідні для цього виду договору, зокрема: сума, строк та відсоткова ставка.
Установлено, що між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 08.11.2005 був укладений кредитний договір, підпис на якому останньою не оспорюється.
За умовами кредитного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 19000 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки, у розмірі 11% річних. Перший транш на погашення поточної заборгованості позичальника перед Кредитором першої черги за кредитним договором першої черги ( Кредитор першої черги АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір укладений 17.02.2005), другий транш - на споживчі цілі. Поточний рахунок № НОМЕР_2 .
Факт виконання АКБ «Райффайзенбанк Україна» зобов'язань за кредитним договором підтверджено копіями валютних меморіальних ордерів від 08.11.2005 та від 10.11.2005 та випискою по рахунку ОСОБА_1 ( а.с. 80-94, 105).
Крім того, факт виконання кредитором своїх обов'язків був предметом розгляду Новозаводським районним судом м. Чернігова та Чернігівським апеляційним судом при ухваленні рішення у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № CNL -001/271/2005 від 08.11.2005.
Встановивши, що АКБ «Райффайзенбанк Україна» виконав свої зобов'язання за кредитним договором щодо видачі коштів позичальнику ОСОБА_1 грошових коштів на погашення поточної заборгованості перед АКІБ «УкрСиббанк» та на споживчі цілі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для визнання кредитного договору недійсним, за обставин на які посилається позивач, відсутні.
Доводи апелянта в тій частині, що відповідачем не надано доказів на підтвердження видачі ОСОБА_1 грошових коштів не надано, а надані валютні меморіальні ордери не свідчать про те, що саме АКБ «Райффайзенбанк Україна» видав кошти, оскільки в них зазначений платником АТ «ОТП Банк», з яким ОСОБА_1 кредитні договори не укладала, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на те, що АТ «ОТП Банк» є правонаступником АКБ «Райффайзенбанк Україна». Надана ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до відзиву на апеляційну скаргу виписка по рахунку ОСОБА_1 сформована АТ «ОТП Банк». Разом з тим, операції, відображені у виписці по рахунку, підтверджують перерахуванням банком на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що із висновку суду першої інстанції слідує, що частина коштів бали видані невстановленій особі по довіреності, є безпідставними, оскільки жодних таких обставин судом першої інстанції не було встановлено. Відповідно такі доводи апеляційної скарги є надуманими.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Красненком Юрієм Володимировичем, залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 4 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 7 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: В.В. Саліхов
А.М. Стрижеус