28 жовтня 2025 року м. Київ
справа №375/2003/25
провадження № 33/824/4986/2025
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
на постанову Рокитнянського районного суду Київської областівід 8 вересня 2025 року ухвалену у складі судді Антипенко В. П. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП України
05.08.2025 о 13 годині 30 хвилин в Київській обл, Білоцерківський район с-ще Рокитне по вул. Лісова, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у встановленому порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Рокитнянського районного суду Київської областівід 8 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави.
Не погоджуючись з постановою ОСОБА_1 , через захисника Горьову Ю.В., 16 вересня 2025 року подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою через невідповідність висновків обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
Вказує, що ОСОБА_1 заперечував факт керування ним транспортним засобом, разом з тим відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на відеозаписі не зафіксовано.
Зазначає, що ОСОБА_1 просив надати можливість викликати свого адвоката, однак працівниками поліції це було проігноровано.
Звертає увагу, що матеріалами справи не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 доводи скарги підтримала.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність, вмотивованість та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до приписів ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За логікою цього складу адміністративного правопорушення відмовою є свідома, вольова та цілеспрямована поведінка водія, за якої він після отримання від працівника поліції законної вимоги пройти огляд на стан сп'яніння, роз'яснення порядку його проходження та наслідків відмови від проходження огляду не вчиняє дій, які від нього вимагаються та/або своїми діями перешкоджає виконанню таких дій.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 413327 від 05.08.2025, відповідно до якого 05.08.2025 о 13 годині 30 хвилин в Київській обл, Білоцерківський район с-ще Роитне по вул. Лісова, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у встановленому порядку відмовився;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проводився у зв'язку із виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці;
протоколом затримання від 05.08.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було затримано за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185 та ч. 1 ст. 130 КУпАП;
поясненням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 05.08.2025, у яких вони вказують на обставини правопорушення за участю ОСОБА_1 , зокрема факт керування ним автомобілем.
Так свідок ОСОБА_4 вказує на чоловіка, який після зупинки автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вийшов із-за керма. При цьому свідок вказує, що даний чоловік повної статури, одягнений у чорні шорти, а в руках тримав червону футболку. Свідок вказує, що у цього чоловіка сиве волосся та сива борода.
Свідок ОСОБА_5 вказує на те, що вона бачила двох чоловіків, один з яких був одягнений у плавки, а інший повної статури, з короткою стрижкою, у спортивних шортах чорного кольору. Обоє чоловіків були поруч із автомобілем ВАЗ2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Факт керування транспортним засобом у стані сп'яніння підтверджується також даними файлів зафіксованими із застосуванням нагрудної камери патрульного поліцейського, та записаною копією на СD-диск 1/3, де у файлі clip-6 на 15-08 год. зафіксовано декілька пропозицій працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Натомість ОСОБА_1 , з посиланням на приписи ст.63 Конституції України відмовився надати будь-які пояснення. Факт керування транспортним засобом жодного разу не заперечувався ОСОБА_1 , натомість він та свідок вказували на керування автомобілем, що зафіксовано на 13-40, 13-52 та 13-53 год у файлі clip-0 та clip-1.
При цьому суддя зазначає, що ОСОБА_1 повністю відповідає опису чоловіка, на якого вказував свідок ОСОБА_4 , як на чоловіка, який після зупинки автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вийшов із-за керма.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Апеляційний суд надає оцінку доводам апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відхиляє їх як необґрунтовані з огляду на таке.
Із відеозапису вбачається, що дійсно, факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом на ньому не зафіксовано, разом із цим розумних сумнів щодо такого керування в апеляційного суду не виникає враховуючи обставини, зафіксовані на відеозапису бодікамери та показів свідків, що було встановлено судом першої інстанції та наведено вище.
Посилання в апеляційній скарзі, що письмові пояснення свідків не можуть бути доказами, адже гуртуються на припущеннях, апеляційним судом відхиляється, оскільки належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Свідок ОСОБА_4 в своїх поясненнях чітко зазначив факт перебування транспортного засобу у русі, як і надав опис водія, що згодом вийшов з машини, візуально перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Свідок ОСОБА_5 хоч і надала пояснення, що стосувались подій після зупинки автомобіля, описом місця подій, транспортного засобу та чоловіків, що перебували біля машини, підтверджує обставини, про які повідомив свідок ОСОБА_4 .
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що на відеозаписі бодікамери працівників поліції зафіксовано підтвердження ОСОБА_1 керування ним автомобілем. Так у файлі clip 15 (диск 2) на 06:06 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (пасажир) зазначили, що приїхали побитись зі своїм знайомим. На запитання працівника поліції, нащо було брати машину, а не прийти пішки, ОСОБА_1 на 07:30 (clip 15 (диск 2)) зазначив, що за кермом був він.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Суд першої інстанції вірно встановив неодноразові пропозиції працівників поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, які останнім було фактично проігноровано, посилаючись на приписи ст. 63 Конституції України або вимагаючи зняти кайданки, вказуючи, що «потім будемо розмовляти по іншому». Зважаючи на поведінку ОСОБА_1 та не бажання надавати працівникам поліції чіткої відповіді, такі дії були правильно розцінені працівниками поліції як фактична відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'янння.
Доводи апеляційної скарги про ігнорування працівниками поліції прохання ОСОБА_1 викликати адвоката, апеляційним судом відхиляються, оскільки ОСОБА_1 декілька разів (наприклад диск 1 clip 8 на 01:43) пропонувалося визвати адвоката через телефонний зв'язок з рук працівників поліції (враховуючи, що водія було заковано в кайданки), однак останній категорично відмовлявся, бажаючи подзвонити адвокату власноруч, після того, як з нього знімуть кайданки.
Апеляційний суд також наголошує, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За таких обставин, змістовне визнання апелянтом факту керування транспортним засобом та відмова у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння, що також підтверджується головним чином відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, а також показами свідків вже утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому твердження апелянта не спростовують та не заперечують такої кваліфікації його дій.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції були дотримані, а висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, оскільки він відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а суду першої інстанції залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 8 вересня 2025 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа