28 жовтня 2025 року місто Київ.
Справа №755/18595/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13180/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Головуючого судді: Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В, Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року (ухвалено у складі судді Марфіної Н.В., повне рішення складено 21.05.2025 року)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 , треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватний виконавець Кудрановський Юрій Володимирович, Товариство з обмеженою відповідальності «Цикл Фінанс» про звільнення майна з-під арешту,
23 жовтня 2024 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал» до ОСОБА_1 , треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватний виконавець Кудрановський Юрій Володимирович, Товариство з обмеженою відповідальності «Цикл Фінанс» про звільнення майна з-під арешту, в якому позивач просив скасувати арешти, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме:
- номер запису обтяження №54417660 від 02 червня 2010 року, накладеного Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі постанови серія та номер: 1453/10, виданого 02 червня 2010 року;
- номер запису обтяження №54417654 від 05 квітня 2018 року, накладений на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижик А. П. про арешт майна боржника, серія та номер: НОМЕР_1, виданого 05 квітня 2018 року на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , власником якої «Преміум Лігал Колекшн».
Позов мотивований тим, що 03 квітня 2024 року між ТОВ «Цикл Фінанс» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» в порядку статті 38 ЗУ «Про іпотеку» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Личук Т. В., зареєстрований в реєстрі за №261, на підставі якого ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло право власності на нерухоме майно, а саме квартиру, АДРЕСА_1 .
Надалі позивачу стало відомо, що на вищевказану квартиру зареєстровано обтяження.
Позивач зазначає, що наявний арешт порушує права ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» як нового власника на вільне користування та розпорядження майном, а саме створює перешкоди у подальшому відчуженні даного майна.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача - ОСОБА_2 13 червня 2025 року подав засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято із порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» задовольнило свої кредиторські вимоги до ОСОБА_1 , який був минулим власником та іпотекодавцем нерухомого мана, шляхом продажу предмета іпотеки та не заперечує проти зняття арешту.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо неналежного відповідача, зазначає, що згідно практики Верховного Суду відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно. Відтак позивачем було пред'явлено позов до належного відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
В судовому засіданні представник позивача Кеню Д.В. підтримав доводи апеляційної скарги. Інші учасники справи або їхні представники в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Так ТОВ «Цикл Фінанс» та Приватному виконавцю Кудрановський Юрій Володимирович доставлено судові повістки у електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», а судова повістка, що надсилалась ОСОБА_1 повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» , що згідно статті 128 ЦПК України є належним повідомленням.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 03 квітня 2024 року між ТОВ «Цикл Фінанс» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до пункту 1.2 договору предметом купівлі-продажу є квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Право на продаж вказаного нерухомого майна належить продавцю на підставі:
- договору іпотеки, укладеного між АПП «Аваль» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО «Степаненко В. Д. 28 листопада 2005 року за №3831;
- договору відступлення прав вимоги №114/2-60-1, укладеного між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» від 28 квітня 2023 року;
- договору про відступлення прав за договором іпотеки/застави, укладеного між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» посвідченого Черленюх Л. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований за реєстровим № 143;
- договору відступлення права вимоги №14/2-60. Укладеного між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк», посвідченого Черленюх Л. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований за реєстровим №142.
Відповідно до пункту 2.1 договору продаж квартири, що є предметом даного договору здійснюється за 956 000,00 грн.
При цьому згідно пункту 2.2 згідно зі звітом про оцінку майна, складеним суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Сан Лайн Консалт» вартість земельної ділянки, що є предметом даного договору становить 956 000,00 грн.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав приватним нотаріусом Івано-франківського міського нотаріального округу Личуком Т. В. вчинено державну реєстрацію права власності на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу за ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».
Згідно інформації про державну реєстрацію обтяжень, 05 квітня 2018 року вчинено запис про обтяження №54417654 на спірну квартиру на підставі постанови Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижик А. П.
Також 02 червня 2010 року вчинено запис про обтяження №54417660 на спірну квартиру на підставі постанови №1453/10 виданої 02 червня 2010 року ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві.
25 липня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кудрановським Ю. В., в межах виконання виконавчого листа №2-694/1-2010, виданого 02 жовтня 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 частини 1 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки позивач звертаючись з позовом не довів в чому саме проявляється безпосередній зв'язок ОСОБА_1 зі спірними матеріальними правовідносинами та який, на думку позивача, порушив, не визнав або оспорив його права, свободи чи інтереси.
Колегія суддів з такими висновками не погоджується, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України одним з видів застави є іпотека нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах узгоджується із висновком, якого дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, від 30 червня 2021 року у справі № 127/10656/18.
Згідно матеріалів справи 28 листопада 2005 року було проведено державну реєстрацію іпотеки на спірну квартиру, а ТОВ «Цикл Фінанс» на підставі запису в Державному реєстрі є іпотекодержателем, отже товариство мало пріоритетне право іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 3 квітня 2024 року ТОВ «Цикл Фінанс» реалізувало своє пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки та продав спірну квартиру ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».
Вказаний договір відповідно до положень статті 204 ЦК України є дійсними, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та такий правочин не визнавався судом недійсними.
Верховний Суд у постанові від 08 червня 2021 року у справі N 913/567/19 (913/176/20) зазначено про те, що враховуючи встановлену судами попередніх інстанцій, на підставі належних та допустимих доказів, приналежність арештованого майна на праві власності позивачу та відсутність оспорювання або невизнання такого права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа вправі звернутись до суду з позовом як про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт і зняття з нього арешту, так і з позовом лише про зняття з такого майна арешту.
Подібні правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 рокуу справі № 661/624/16-ц, Верховного Суду від 21 лютого 2018 у справі № 922/1334/17, від 2 жовтня 2018 року у справі № 916/3108/17, від 5 березня 2019 року у справі № 903/206/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 908/1532/18.
Судом встановлено, що наявність арештів на нерухоме майно, що належить позивачу перешкоджає останньому у здійсненні ним права власності в тому числі на розпорядження таким майном.
Позивач звернувся з позовом про звільнення майна з-під арешту, в якому просив скасувати арешти, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме обтяження №54417660 від 02 червня 2010 року та №54417654 від 05 квітня 2018 року.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Згідно зі статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Щодо обтяження № 54417660 від 2 червня 2010 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
У відповідності до вищенаведених висновків Верховного Суду, позивачем залучено боржника ОСОБА_1 як відповідача, а Приватного виконавця Кудрановського Ю.В. та Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) як заінтересованих осіб, за постановою якого вносилось обтяження. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про пред'явлення позову до неналежного відповідача.
З огляду на те, що арешт спірної квартири від 02.06.2010 року позбавляє позивача можливості реалізувати своє право власності щодо арештованої квартири, і позивач набув на неї право від особи, яка звернула стягнення на предмет іпотеки, яка зареєстрована іще в 2005 році, відсутні підстави вважати, що внаслідок зняття такого арешту будуть порушені права інших осіб, так як саме у іпотекодержателя переважне право на задоволення своїх вимог.
При цьому колегія суддів враховує те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, враховуючи, що майно боржника вибуло з його володіння до накладення арешту на нього, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2024 року у справі № 208/6868/21 (провадження № 61-17107св23).
Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в скасуванні арешту, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису обтяження №54417660 від 02 червня 2010 року, накладеного Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі постанови серія та номер: 1453/10, виданого 02 червня 2010 року необхідно скасувати ухваливши нове про задоволення позову в цій частині.
Щодо обтяження № 54417654 від 05 квітня 2018 року, яке накладено в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
З Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 червня 2024 року вбачається, що на спірну квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване також обтяження № 54417654 5 квітня 2018 року (а.с. 8-9).
Разом з тим, в матеріалах справи наявна постанова від 25 липня 2024 року про повернення виконавчого документа стягувачу за заявою, відповідно до якої припинена чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення у виконавчому провадженні№ НОМЕР_1. (а.с. 11).
Відтак, права позивача таким обтяженням не порушуються.
За наведених обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову в частині відмови в скасуванні арешту, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису обтяження №54417654 від 05 квітня 2018 року, накладений на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижик А. П. про арешт майна боржника, серія та номер: НОМЕР_1, виданого 05 квітня 2018 року на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , власником якої «Преміум Лігал Колекшн», проте з помилкових мотивів. Отже, рішення суду в цій частинпідлягає зміні із викладенням мотивувальної частини оскаржуваного рішення в редакції цієї постанови.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376 , 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року в частині відмови в скасуванні арешту, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису обтяження №54417654 від 05 квітня 2018 року, накладений на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижик А. П. про арешт майна боржника, серія та номер: НОМЕР_1, виданого 05 квітня 2018 року на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , власником якої «Преміум Лігал Колекшн» - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року в частині відмови в скасуванні арешту, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису обтяження №54417660 від 02 червня 2010 року, накладеного Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі постанови серія та номер: 1453/10, виданої 02 червня 2010 року - скасувати ухваливши нове про задоволення позову в цій частині.
Скасувати арешт, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису обтяження №54417660 від 02 червня 2010 року, накладеного Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі постанови серія та номер: 1453/10, виданого 02 червня 2010 року
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 06 листопада 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова