28 жовтня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 357/15290/24
номер провадження: 22-ц/824/11188/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2025 року у складі судді Остапчук Т.В., у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2024 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 26 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 26 січня 2018 року.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Окрім того в анкеті-заяві відповідач просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в банку. Відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Крім того, ОСОБА_1 підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Позивач вказував, що укладений між сторонами договір передбачає використання електронного підпису.
Зазначав, що на підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 70 000 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Вказував, що АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
АТ «Універсал Банк» вказувало, що станом на 28 грудня 2022 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів. У зв'язку з цим, на підставі положення п.п. 5.17 п.5 Розділу II Умов відбулось істотне порушення відповідачем зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28 лютого 2023 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості.
Проте відповідач на контакт не виходив та не вчиняв жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».
Зазначав, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 25 серпня 2024 року становить 116 671 грн 22 коп., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 116 671 грн 22 коп.
З урахуванням наведеного, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Моnоbаnк» від 26 січня 2018 року у розмірі 116 671 грн 22 коп. та судові витрати у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2025 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 116 671 грн 22 коп. та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп., загалом 119 699 грн 22 коп.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі №357/15290/24 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та передати справу на новий розгляд до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що він не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи і надати свої заперечення, оскільки не отримував позовної заяви від AT «Універсал Банк». Вказує, що на момент розгляду справи і на даний час він перебуває на військовій службі по мобілізації. 20 листопада 2024 року згідно з ч.2 ст.251 ЦПК України ним було подано до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з перебуванням у лавах Збройних Сил України. Проте у задоволенні даного клопотання судом було неправомірно відмовлено.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що з лютого 2022 року йде повномасштабна агресія, всі підрозділи Збройних Сил України задіяні в обороні нашої держави. Окрім того, перебуваючи в лавах Збройних Сил України, він не мав можливості отримувати поштову кореспонденцію із суду.
27 жовтня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 від 25 жовтня 2025 року, в якому він просить на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України зупинити провадження у даній справі №357/15290/24.
Клопотання мотивоване тим, що згідно з наказом №110 від 09 квітня 2025 року його було відправлено у відрядження до ОКП ОТУ Харків. Дане відрядження повинно було закінчитися 09 вересня 2025 року. Однак у зв'язку з реорганізацією військового підрозділу, його на невизначений час залишили в складі ОКП ОТУ «Харків». У подальшому його згідно з наказом №284 від 09 вересня 2025 року було відправлено у відрядження до ОКП ОСУВ «Дніпро» на не визначений термін. Тому він не має можливості бути присутнім на судовому засіданні.
Позивач АТ «Універсал Банк» та відповідач ОСОБА_1 повідомлялися судом апеляційної інстанції про час та місце судового засідання, призначеного на 28 жовтня 2025 року на 11 год 45 хв. шляхом направлення 16 вересня 2025 року судових повісток до їх «Електронного кабінету». Ці повістки того ж дня були доставлені, що підтверджується звітами про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.163-165).
Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. судової влади України (а.с.71).
За таких обставин учасники справи вважаються належним чином повідомлені про розгляд справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи клопотання про зупинення упровадження у справі, колегія суддів приходить до висновку про зупинення апеляційного провадження у справі з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з п.1 ч.1 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.
Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався й діє до цього часу.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389 - VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону № 389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначена ст. 3 Закону № 1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1934-XII особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Аналіз пункту 12 Положення №1153/2008 дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу (див. постанову Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
З наявної у матеріалах справи довідки від 15 листопада 2024 року №703, виданої начальником Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, слідує, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі (а.с.50).
Згідно з наказом начальника Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 09 вересня 2025 року №284 старшого солдата ОСОБА_1 визнано таким, що з 10 вересня 2025 року вибув у відрядження до ОКП ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для виконання бойових (спеціальних ) завдань.
Установивши, що надані відповідачем ОСОБА_1 докази належним чином підтверджують, що вінперебуває на службі у військовій частині, яка входить до складу Збройних Сил України та переведена на воєнний стан, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Подібного по суті висновку щодо застосування п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України в аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 149/9/23 (провадження № 61-10894св23).
Оскільки колегія суддів приходить до висновку про зупинення апеляційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, то ОСОБА_1 слід зобов'язати повідомити Київський апеляційний суд про настання підстав для поновлення апеляційного провадження у справі №357/15290/24 (провадження № 22-ц/824/11188/2025).
Керуючись п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Зупинити апеляційне провадження у справі №357/15290/24 (провадження № 22-ц/824/11188/2025) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2025 року у складі судді Остапчук Т.В., у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зобов'язати ОСОБА_1 повідомити Київський апеляційний суд про настання підстав для поновлення апеляційного провадження у справі №357/15290/24 (провадження № 22-ц/824/11188/2025).
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: