28 жовтня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 361/11482/24
номер провадження: 22-ц/824/12947/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2025 року у складі судді Писанець Н.В., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області, Міністерство оборони України.
Заява мотивована тим, шо ОСОБА_1 з 09 серпня 1997 року по 06 вересня 2016 року перебувала з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, який був зареєстрований у Лівобережному відділі реєстрації шлюбів міста Києва, актовий запис №956. За період шлюбу у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Указувала, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2016 року у справі №361/4345/16-ц шлюб між нею та ОСОБА_5 було розірвано.
Вказувала, що 17 вересня 2016 року вони примирилась та продовжили спільне проживання без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що після смерті ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту села Погребки Суджанського району Курської області російської федерації, їх син ОСОБА_4 отримав сповіщення про це від ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16 вересня 2024 року за №465. Незважаючи на те, що у похованні ОСОБА_5 заявник брала участь, свідоцтво про його поховання від «Броварської ритуальної служби» від 23 серпня 2024 року отримав син ОСОБА_4 .
Вказувала, що вона приймала участь у погашенні кредитної заборгованості її чоловіка ОСОБА_5 перед акціонерним товариством «Укргазбанк» (далі - АТ «Укргазбанк»), що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 01 січня 2021 року по 26 серпня 2024 року, що, на її думку, свідчить про продовження їх шлюбних стосунків без реєстрації шлюбу.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила встановити факт її проживання однією сім'єю з 17 вересня 2016 року без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2025 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 у якості заінтересованої особи.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно оцінив надані нею докази та показання свідків у їх сукупності, формально та безпідставно визнав їх недостатніми для підтвердження факту спільного проживання після розірвання шлюбу. Зазначає, що вона неодноразово наголошувала про тривалість і сталість таких відносин: після розірвання шлюбу ОСОБА_5 не змінював місця своєї офіційної реєстрації в її квартирі, яка належала їй, де вони фактично продовжували проживати разом із їх дітьми.
Вказує, що суд безпідставно залишив поза увагою показання свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтвердили факт постійного спільного побуту, спільного господарства та сімейних відносин між нею і ОСОБА_5 після розірвання шлюбу, та детально пояснили, що подружжя фактично не припиняло спільного життя, разом виховувало дітей, відвідувало свята та підтримувало сімейні зв'язки притаманні подружжю.
Наголошує, що наявні у матеріалах справи документи, зокрема: виписка АТ АБ «Укргазбанк» по особовому рахунку ОСОБА_5 за період з 01 січня 2020 року по 26 вересня 2024 року свідчить про те, що вона брала участь у погашенні його кредитної заборгованості та є підтвердженням того, що вони продовжували спільне господарство. Проте ці обставини суд першої інстанції формально визнав недостатніми та не навів жодних аргументів щодо їх відхилення.
Крім того, вказує, що вона подала до суду фотокартки та два відеозаписи (компакт-диск), на яких зафіксовано її спільне перебування з ОСОБА_5 та їхніми синами після розірвання шлюбу. Ці матеріали були виявлені нею вже після ухвалення оскаржуваного рішення і є безпосереднім підтвердженням того, що навіть після офіційного розірвання шлюбу вони продовжували спільно проживати однією сім'єю.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних і необґрунтованих висновків, не дослідив у повному обсязі надані нею докази та показання свідків, які в сукупності підтверджують факт проживання її однією сім'єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу.
Представник Міністерства оборони України - Журавльов А.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на низку постанов Верховного Суду, які на його думку, є релевантними та мають бути прийняті до уваги апеляційним судом при вирішенні апеляційної скарги. Просить прийняти відзив на апеляційну скаргу до розгляду та врахувати його зміст під час прийняття рішення у справі.
Заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області та ОСОБА_2 , не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як заінтересованих осіб.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Указаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання однією сім'єю з 17 вересня 2016 року без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що заявниця не довела наявності між ними усталених сімейних відносин, характерних для подружжя, а надані нею докази не підтверджують спільного побуту, бюджету чи взаємних прав і обов'язків. Суд першої інстанції зазначив, що встановлення такого факту не створює для заявниці правового статусу дружини, оскільки він підтверджується виключно свідоцтвом про шлюб, а рішення суду не може його замінити.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст.293 ЦПК України).
Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами 1, 2 ст.315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
З подібних критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Частиною 4 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Обґрунтовуючи доводи заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю, ОСОБА_1 стверджувала, що вона разом із померлим ОСОБА_5 проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з 17 вересня 2016 року по день його загибелі. Наголошувала, що встановлення вказаного факту необхідно їй для реалізації її права щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_5 .
З матеріалів справи вбачається, що солдат ОСОБА_5 , стрілець, номер обслуги ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту села Погребки Суджанського району Курської області російської федерації. Сповіщення про загибель військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 . Міністерством оборони України було направлено його сину ОСОБА_4 (а.с.17, т.1).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого), жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
Розмір одноразової грошової допомоги визначено статтею 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Одноразова грошова допомога за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Між суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги може виникнути спір (див. постанову Верховного Суду від 05 вересня 2025 року у справі № 172/985/25 (провадження № 61-11306ск25).
Крім того як вбачається з матеріалів справи, представник Міністерства оборони України Хмара Ю.О. заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 та просив закрити справу з тих підстав, що існує спір щодо отримання одноразової грошової допомоги, що підтверджується протоколами судових засідань від 27 березня 2025 року та від 02 травня 2025 року (а.с.70-71, 82-84, т.1).
Також Міністерство оборони України подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (а.с.132-135, т.1).
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що сукупність наявних у справі доказів та обставин свідчить про існування реального та потенційного спору про право, а тому факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з 17 вересня 2016 року без реєстрації шлюбу з загиблим військовослужбовцем ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути встановлений за правилами окремого провадження.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29 травня 2023 року у справі № 175/2319/22 (провадження № 61-2885св23), від 09 квітня 2025 року у справі № 712/162/23 (провадження № 61-1339св25) та від 05 вересня 2025 року у справі № 172/985/25 (провадження № 61-11306ск25).
Однак суд першої інстанції на вказані вище вимоги закону, правові висновки Верховного Суду та обставини справи, належної уваги не звернув, внаслідок чого помилково розглянув вказану справу у порядку окремого провадження.
Згідно з ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має значення для справи, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Оскільки у даній справі наявний спір про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження, то рішення суду підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - залишенню без розгляду на підставі ч.4 ст.315, п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України.
Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 її право на звернення до суду на загальних підставах - у порядку позовного провадження (див. п.56 постанови Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 712/162/23 (провадження №61-1339св25).
Керуючись ст.ст. 315, 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2025 року.
Головуючий
Судді: