28 жовтня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 754/2865/25
номер провадження: 22-ц/824/13077/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Вовчука Миколи Васильовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року у складі судді Грегуль О.В., у справі за позовом акціонерного товариство «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
У лютому 2025 року акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 27 лютого 2024 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 344335855901, за мовами якого банком надано відповідачу кредит у розмірі 400 000 грн 00 коп. на 60 місяців під 56 % або 44 % річних, які відповідач мав погашати щомісячними платежами за встановленим графіком, а в разі неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивач має право на дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості.
АТ «Ощадбанк» вказувало, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за споживчим кредитом №344335855901 від 27 лютого 2024 року, внаслідок чого уОСОБА_1 станом на 11 лютого 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 423 957 грн 75 коп., з яких: кредит у сумі 286 621 грн 26 коп.; проценти в сумі 87 885 грн 42 коп.; пеня за кредитом у сумі 36 574 грн 47 коп.; пеня за процентами у сумі 12 876 грн 60 коп.
З урахуванням наведеного, АТ «Ощадбанк» просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 423 957 грн 75 коп.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року позов АТ «Ощадбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про споживчий кредит №344335855901 від 27 лютого 2024 року у розмірі 374 506 грн 68 коп. - кредиту, процентів, та судовий збір у розмірі 2 674 грн 81 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 49 451 грн 07 коп., представник АТ «Ощадбанк» - адвокат Вовчук М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі, посилаючись неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 27 лютого 2024 року банк та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 344335855902, за яким виникли зобов'язання: у банку - надати позичальнику кредит у розмірі встановленому кредитним договором; в позичальника - повернути отримані кредитні кошти в встановлений строк, сплачувати проценти, а також штрафні санкції (у випадку їх наявності). Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в строк та в розмірі встановленому кредитним договором. В той же час, позичальник порушує умови кредитного договору в частині своєчасності та повноти сплати кредиту та процентів, згідно встановленого графіку.
Наголошує, що відповідно до пункту 8.3 кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, та або сплати суми комісійної винагороди, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше 15% від суми простроченого платежу.
Вказує, що враховуючи те, що договір про споживчий кредит №344335855902 укладено між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 27 лютого 2024 року, тобто пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг», до відповідача не застосовуються положення Закону України «Про споживче кредитування» про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит.
Зазначає, що при ухваленні рішення судом не було враховано, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг», що призвело до порушення норм матеріального права.
Наголошує, що наразі у Верховній Раді України наявний законопроект про узгодження пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України і Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що в умовах діє воєнного стану правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань змінюються - споживач не несе відповідальності за несвоєчасне виконання, а штрафні санкції мають бути списані. Таким чином вважає штрафні санкції незаконними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №344335855901 від 27 лютого 2024 року у розмірі 374 506 грн 68 коп. (кредит у сумі 286 621 грн 26 коп. та проценти в сумі 87 885 грн 42 коп.) не оскаржується, тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України законність ухваленого в цій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції ухвалене із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 лютого 2024 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №344335855901 (далі - кредитний договір), за мовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 400 000 грн 00 коп. на 60 місяців.
Відповідно до пункту 8.3 кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, та або сплати суми комісійної винагороди, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше 15% від суми простроченого платежу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Ощадбанк» в частині стягнення пені за кредитом у сумі 36 574 грн 47 коп. та пені за процентами у сумі 12 876 грн 60 коп., суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання грошових зобов'язань. Оскільки нарахування пені за кредитом у сумі 36 574 грн 47 коп. та пені за процентами у сумі 12 876 грн 60 коп. здійснено позивачем у період дії воєнного стану, такі вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Із наданого АТ «Ощадбанк» розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за споживчим кредитом №344335855901 від 27 лютого 2024 року слідує, що пеня за кредитом у сумі 36 574 грн 47 коп. та пеня за процентами у сумі 12 876 грн 60 коп. нараховувались у період з квітня 2024 року по листопад 2025 року (а.с.5-6).
Тобто пеня за кредитним договором нарахована у період дії режиму воєнного стану, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 звільняється від обов'язку її сплати на користь АТ «Ощадбанк» відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що договір про споживчий кредит №344335855902 укладено між сторонами 27 лютого 2024 року, тобто пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг», яким було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня з дня набрання чинності цим Законом, то вони не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржувані частині з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Тобто у даному випадку пріоритетним є саме застосування описаних приписів пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
При цьому, відповідно до ст.2 Закону України «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування»).
Згідно з п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній до 24 грудня 2023 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч.2 ст.3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч.2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Датою набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.
У цій справі договір про споживчий кредит між АТ «Ощадбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено 27 лютого 2024 року. Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Системний аналіз приписів п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.
Отже, нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України, а тому, у даному випадку правильно застосовувати саме п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що наразі у Верховній Раді України наявний законопроект про узгодження пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України із Законом України «Про споживче кредитування», не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки законопроект не є джерелом права та не має обов'язкової юридичної сили до моменту його офіційного ухвалення і набрання чинності.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи усі обставини вказаної справи, вважає рішення суду в оскаржуваній частині законним та справедливим, таким, що відповідає верховенству права, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наявність обставин, за яких відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив його з додержанням норм процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Вовчука Миколи Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариство «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення пені за кредитом та пені за процентами - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2025 року.
Головуючий
Судді: