Справа № 755/14484/25 Головуючий у суді І інстанції Федосєєв С.В.
Провадження № 33/824/4763/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
27 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн в дохід держави.
ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що він 11 липня 2025 року о 13 год. 54 хв. в м. Києві по пр. Броварському 32А, керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , всупереч п. 8.9 (а) ПДР не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яка була подана завчасно за допомогою жезла та свистка, внаслідок чого транспортний засіб був зупинений шляхом переслідування службовим автомобілем працівників поліції за допомогою проблискових маячків, що було зафіксовано на бодікамеру 388314 працівників поліції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 01 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою. Єдиний доказ, який врахував суд першої інстанції - це відеозапис, на якому автомобіль під керуванням невідомого водія їде дорогою. При цьому зупинки, спілкування та іншого не зафіксовано. Не було надано доказів, що авто намагались зупинити. Не було встановлено особу, яка керувала транспортним засобом.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, тому на підставі ч. 6 ст. 294 КУпАП апеляційний суд визнав, що його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п. 8.9 ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: a) сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки; б) увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; в) гучномовного пристрою; г) спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу.
Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.
Згідно із ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 388314 ОСОБА_1 21 серпня 2025 року о 13 год. 54 хв. в м. Києві по пр. Броварському, керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , всупереч п. 8.9 (а) Правил дорожнього руху не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яка була подана за допомогою жезла та свистка, внаслідок чого автомобіль був зупинений шляхом переслідування службовим автомобілем працівників поліції за допомогою проблискових маячків, що було зафіксовано на бодікамеру 388314 працівників поліції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Матеріали даного провадження також містять відеозапис події, який є доказом у справі.
Як убачається з вказаного відеозапису, працівники поліції на пр. Броварському у м. Києві вимірювали швидкість руху транспортних засобів.
До матеріалів справи долучений відеозапис із приладу TruCam, на якому зафіксований автомобіль «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , та його швидкість 86 км/год.
З відеозаписів бодікамер вбачається, що працівники поліції зупиняли цей автомобіль, проте він не зупинився і вони почали його переслідування на службовому автомобілі.
У подальшому, автомобіль «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , зупинився.
В той час, коли працівники поліції підбігли до вказаного автомобіля, ОСОБА_1 закривав його дверцята і наполягав на тому, що він цим транспортним засобом не керував, вимагав докази його керування, казав, що водій пішов до лісу. ОСОБА_1 було повідомлено про причину вимоги працівників поліції зупинити транспортний засіб, а саме, що він не зупинився на вимогу працівника поліції, який його зупиняв жезлом та свистком.
Працівники поліції попросили ОСОБА_1 надати документи для встановлення особи, останній наполягав, що він не водій, та в подальшому надав працівникам поліції електронний документ.
Доводи ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що він керував транспортним засобом та того, що вказівки від працівників поліції про зупинку не було, є безпідставними.
На відеозапису зафіксовано, що працівники поліції зупиняли автомобіль «ChevroletAveo», д.н.з. НОМЕР_1 , за перевищення швидкості,наздоганяли ОСОБА_1 , підійшли до автомобіля, коли ОСОБА_1 вже відходив від нього і казав працівникам поліції, що він не їздить за кермом, вимагав докази його керування. На відеофайлі 388314 працівники поліції демонструють ОСОБА_1 відеозапис «ТрукамВід_доЕПР1_388314_» з доказами його керування автомобілем та перевищення швидкості.
Посилання апеляційної скарги на те, що за кермом була інша особа апеляційний суд не бере до уваги і розцінює як намагання уникнути відповідальності.
ОСОБА_1 є власником автомобіля «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , заперечуючи факт керування ним автомобілем, проте не назвав особу, яка автомобілем керувала. Транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 поліцейські зупиняли на виїзді з м. Києва на Броварському проспекті і переслідування відбувалось вздовж проспекту, з якого не було з'їздів та лише при наявності парковки біля магазину «Флагман», автомобіль ОСОБА_1 «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , завернув на парковку і зупинився. Поліцейський автомобіль під'їхав одразу за ним, проте ОСОБА_1 вже почав відходити від свого автомобіля, намагаючись уникнути зустрічі з поліцейськими, проте він був весь в полі зору поліцейських та, виходячи із службового автомобіля, вони наказали йому зупинитися. На цей час на парковці інших осіб не було, а ОСОБА_1 , вказавши рукою вказав в бік лісу, відповів, що водій пішов туди. При цьому, як вбачається із відео, парковка біля магазину огороджена металевим парканом, що унеможливлює вихід з неї до лісу.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції підтверджується належними і допустимими доказами, а саме відеозаписом з нагрудної бодікамери працівника поліції.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню та мають значення при прийнятті рішення по справі, є належними та допустимими.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю доказів, оцінених судом першої інстанції.
Апеляційний суд враховує те, що докази наявні в матеріалах справи взаємно узгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їх об'єктивності та суперечливості, як на те вказує скаржник, не вбачається.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви в об'єктивності оцінки доказів, зробленої судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не надано і не здобуто в процесі апеляційного розгляду.
За таких обставин оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, прийнята судом першої інстанції з урахування всіх фактичних обставин справи.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення ПДР за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст. 33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб