Справа № 359/8799/25 Головуючий у І інстанції Ткаченко Д.В.
Провадження № 22-ц/824/4598/2025 Головуючий у ІІ інстанції Голуб С.А.
27 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Сіренка Максима Юрійовича, розглянувши відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка Максима Юрійовича на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 -адвокат Сіренко М.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2025 року скасувати, а провадження у даній справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я. У КМНКЛ «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння проводився за допомогою експрес-тесту для попереднього виявлення наркотичної речовини у сечі, лабораторні дослідження не проводились.
У зв'язку з цим, висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння за обставин непроведення лабораторних досліджень, є недостатнім для підтвердження у водія стану наркотичного сп'яніння. А тому такий висновок не може бути покладений в обґрунтування доведеності вини водія, як і не може слугувати підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП. Інших доказів, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, скаржник вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як його вину поліцейським не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятним та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного права.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Сіренко М.Ю. підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити її вимоги.
Наголосили на тому, що лабораторні дослідження не проводились, що підтверджується як з відео бодікамер поліцейського, так і актом огляду, який він просив долучити до матеріалів справи. Поліцейський, який був присутній при огляді, бачив, що огляд проводився лікарем з порушенням Порядку та Інструкції, оскільки таке порушення є очевидним, проте висновок лікаря не поставив під сумнів і на підставі цього висновку склав протокол про адміністративне правопорушення.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Постанова судді суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адже такий висновок ґрунтується на неналежних і недопустимих доказах.
Згідно ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, як за керування транспортними засобами, які перебувають у стані наркотичного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дії поліції та закладів охорони здоров'я при проведенні огляду водіїв на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння унормовано у двох підзаконних нормативно-правових актах.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 затверджений Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок).
Крім того, Наказом МВС і МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 затверджена Інструкція про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якою мають керуватись як працівник поліції так і заклади охорони здоров'я (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог п. 10 Порядку огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.
Згідно положень п. п. 6, 8 Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.
Згідно положень п. п. 14, 15 цієї Інструкції за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 394420, 17 липня 2025 року о 14 год. 30 хв. у с. Гнідин Київської області на вул. Євгена Харченка, 1, водій ОСОБА_1 в порушення п. 2.9 «а» ПДР керував транспортним засобом ЗІЛ д.н.з. НОМЕР_1 у стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився у приміщенні КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», про що долучено висновок лікаря-нарколога № 94.
Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним, послався не лише на висновок лікаря-нарколога, а і на те, що ОСОБА_1 сам на питання лікаря повідомив, що три дні тому вживав марихуану. При цьому в судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував перебування в стані наркотичного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками місцевого суду.
На думку суду апеляційної інстанції, сам по собі висновок лікаря нарколога є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення і у суду відсутні підстави ставити під сумнів цей висновок за відсутності заперечень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Проте, як вбачається із постанови суду, ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти його перебування у стані наркотичного сп'яніння на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що і стало підставою для перегляду судом відеозапису медичного огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння.
Як вбачається із відео, лікарка провела експрес-тест, побачила позитивний результат і запитала в ОСОБА_1 , чи вживав він марихуану, повідомивши його, що згідно результату тесту марихуана є. ОСОБА_1 підтвердив, що три дні тому вживав. На підставі цього лікарка склала висновок.
Тобто, з відео вбачається, що висновок лікаркою зроблено на підставі швидких тестів та пояснень ОСОБА_1 .
Ця обставина вже беззаперечно свідчить про те, що огляд ОСОБА_1 був проведений з порушенням Порядку та Інструкції, а тому у суду були підстави поставити під сумнів лікарський висновок. Проте ці сумніви суд розвіяв, поставивши ОСОБА_1 питання щодо його пояснень лікарю про вживання марихуани і, не отримавши від нього відповіді, суд вважав, що це також доводить ті обставини, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Разом із тим, встановлення стану наркотичного сп'яніння не може ґрунтуватись ні на клінічних ознаках, ні на дослідженнях за допомогою швидких тестів, ні, тим паче, на поясненнях особи, оскільки унормовано, що такий стан встановлюється лише медичним шляхом із застосуванням лабораторних досліджень.
Як вбачається із акту медичного огляду № 94 від 17 липня 2025 року, складеного лікарем КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Денисовою Н.Д. , методом тестування слугував Cito Test на наркотики № 5, який на основі відібраного біологічного зразку (сечі) показав результат «позитивний» (марихуана). Тобто, з вказаного акту також вбачається, що лабораторне дослідження не проводилось.
Пунктом 21 Інструкції передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
За таких обставин, висновок про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння, зроблений на підставі швидкого тесту та без проведення обов'язкового підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини шляхом лабораторного дослідження, є недійсним.
Такої ж позиції дотримується й Верховний Суд, який у постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 823/1022/16 вказав, що правильними є висновки судів попередніх інстанції про те, що результати медичного огляду для встановлення факту алкогольного/наркотичного сп'яніння, вважаються достовірними за умови, що вони були отримані під час медичного обстеження, поєднаного з лабораторними дослідженнями, результати яких зафіксовані в акті та висновку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
З наведеного вбачається, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, враховуючи порушення визначеного законом порядку огляду особи на стан наркотичного сп'яніння, що дає підстави вважати такий огляд недійсним, висновок суду першої інстанції про достатність доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 є помилковим, а отже, з огляду на те, що у діях останнього не вбачається складу указаного адміністративного правопорушення, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка Максима Юрійовича задовольнити.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду С.А. Голуб