22 жовтня 2025 року
справа № 757/21770/24-ц
провадження № 22-ц/824/ 9347/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року, постановлене під головуванням судді Матійчук Г.О. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2024 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») заборгованість за кредитним договором №236571-КС-001 від 25.02.2021 року у розмірі 64 820, 80 грн; стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.02.2021 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №236571-КС-001 про надання кредиту (далі - Кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000, 00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов?язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів.
Строк кредиту: 24 тижнів. Процента ставка: в день 0,91995805, фіксована. Комісія за надання Кредиту: 5 000, 00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 50 000, 00 грн. Термін дії Договору до 12.08.2021 року. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 110 040, 00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 381, 97403665 процентів.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало свої зобов'язання відповідно умов Кредитного договору виконав в повному обсязі та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 50 000, 00 грн, що підтверджується довідками ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс».
Вказує, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, на вимоги про погашення заборгованості не реагує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 65 820, 80 грн, з яких: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 28 815, 32 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 36 005, 48 грн, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №236571-КС-001 від 25.01.2021 року у розмірі 64 820, 80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір 2 422, 40 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Вимоги обґрунтовані тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором складений самим позивачем, і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції. По ньому не можна вирахувати, коли заборгованість була переведена в прострочену, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані, коли вони були нараховані. Вважає, що нараховані позивачем сума по відсоткам за користування кредитом не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що всі доводи та аргументи, наведені в апеляційній скарзі не можуть розглядатись в якості можливих підстав для скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «БІЗПОЗИКА» - адже в Апеляційній скарзі не було наведено належних та допустимих доказів (в розумінні норм ЦПК України), а також належних правових підстав, які б спростовували висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів на спростування зазначеного.
Оскільки відповідач порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №236571-КС-001 від 25.01.2021 року у розмірі 64 820, 80 грн, з яких: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 28 815, 32 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 36 005, 48 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 25.02.2021 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №236571-КС-001 про надання кредиту (а. с. 22-23), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Вказаний договір підписаний одноразовим ідентифікатором G3442 25.02.2021 року о 13:32:23 (а. с. 14-15).
Із зазначеної позивачем послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення.
До вказаного договору додані інформаційні довідки щодо транзакції по зарахуванню кредитних коштів у розмірі 50 000, 00 грн на банківську картку ОСОБА_1 (а. с. 16-21). Також до договору додано Анкету клієнта (а. с. 13) та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (а. с. 71-82).
Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №236571-КС-001 від 25.02.2021 року про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами.
Також, укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту №236571-КС-001 від 25.02.2021 року, з якої вбачається, що 25.02.2021 року о 13:16:32 ОСОБА_1 , використовуючи власний номер телефону, ідентифікувалася в ІТС та «зайшла» в особистий кабінет на сайті: www.my.bizpozyka.com, надала всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту, ознайомилась та підписала одноразовим ідентифікатором G6109 паспорт споживчого кредиту, здійснила акцептування умов оферти шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G3442 (а. с. 14-15).
Перерахування ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» грошовий коштів у загальному розмірі 50 000, 00 грн на банківський рахунок ОСОБА_1 підтверджується наданими позивачем довідками ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» (а. с. 16-21).
Так, відповідно до довідок 25.02.2021 року ОСОБА_1 здійснено два перекази на суму 25 000, 00 грн кожен на карту № НОМЕР_1 на відповідно до кредитного договору №296016-КС-008 від 28.03.2023 року.
Крім того, як вбачається із інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» вих. №300/01 від 23.01.2024 року через платіжний сервіс «Platon» була проведена транзакція на суму 9 170, 00 грн, номер транзакції 31537-31252-42243, дата та час проведення: 2021-03-10 12:45:49, номер карти: № НОМЕР_1 , платник ОСОБА_1 , на оплату заборгованості за договором на суму 9 170, 00 грн (а. с. 40), що підтверджує факт укладення договору та згоду відповідача із його умовами.
Відповідно до скріншоту, наданого позивачем, карта № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 (а. с. 85).
Вказаний номер карти № НОМЕР_1 ОСОБА_1 зазначений в анкеті клієнта (а. с. 13).
Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Таким чином, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.
Кредитний договір укладений між сторонами та платіжні документи про видачу кредиту є первинними документами, оскільки в повній мірі відповідають ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Закону України «Про платіжні послуги».
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Як вбачається, розрахунок заборгованості за кредитним договором №236571-КС-001 доданий до позовної заяви, складений позивачем на підставі первинних документів.
Крім того, розрахунок заборгованості обов'язково повинен подаватись Позивачами в подібних справах, оскільки відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
У відповідності до Постанови Верховного Суду від 11.07.2018р. по справі №753/7883/15 доводи сторони про необґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Колегія суддів враховує, що відповідач по справі не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів на спростування доводів позивача, зокрема, не спростувала розрахунок заборгованості банку і свій контррозрахунок не надала.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З наведеного вбачається, що за договором Позивач передав Відповідачу грошові кошти (а не продукцію), які позичальник був зобов'язаний повернути (а не компенсувати їх вартість).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, оскільки проценти за користування кредитом є легітимною платою за користування кредитними коштами протягом періоду кредитування, то вони в будь-якому випадку не можуть відноситись до компенсаційних виплат в розумінні норм пункту 5 частини третьої статті 18 Закону про захист прав споживачів.
Позивач не вимагає в судовому порядку стягнення із відповідача суми неустойки (штрафу, пені), яка не нараховувалась за кредитним договором (як і компенсаційні виплати, передбачені статтею 625 ЦК України), а тому доводи апелянта, що нарахована позивачем сума по відсоткам не відповідає вимогам чинного законодавства є необґрунтованою.
Крім того, колегія суддів зазначає, що умова кредитного договору, яка декларується відповідачем як несправедлива, у відповідності до норм частини 5 статті 18 Закону про захист прав споживачів та статей 215, 217 та 236 ЦК України має бути визнана недійсною в судовому порядку, що в даному випадку відсутнє.
Крім того, при підписанні кредитного договору та двох додаткових угод, відповідач ознайомився та погодився з їх умовами, про що свідчить пункт 6 Договору, відповідно до якого відповідач підтверджує, що він ознайомлений з кредитним договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх.
Умови пункту 1, 3 Кредитного договору та умови пунктів 1-6 Додаткових угод 1 та 2 встановлюють загальну вартість кредиту, розмір плати за користування кредитними коштами (процентна ставка), порядок нарахування та сплати процентів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Згідно статті 375 ЦПК України апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: