Справа № 761/3318/25 Головуючий у І інстанції Притула Н.Г.
Провадження №22-ц/824/12516/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
22 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в особі керівника Бойко Олени Володимирівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , єдиним спадкоємцем якого є вона, позивачка.
Зазначала, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2019 року (справа №640/3435/19) її чоловікові за життя була перерахована пенсія, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед її чоловіком по доплаті пенсії у сумі 110 063,92 грн.
Позивачка звернулась до відповідача про виплату нарахованої померлому чоловікові заборгованості по пенсії, однак за результатами розгляду вказаного звернення листом від 02.01.2024 року відповідач відмовив позивачу у виплаті нарахованої доплати пенсії на виконання рішення суду та повідомив, що різниця пенсії на виконання рішення суду від 16.05.2019 року у справі № 640/3435/19 підлягали виплаті ОСОБА_2 в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань, виділених на зазначену мету та може бути виплачена в разі заміни стягувача.
Нотаріус постановою від 15.02.2024 року відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нараховану на виконання рішення суду суму.
Однак позивач не погоджується з відмовою відповідача та зазначає, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із нарахованої, але неотриманої доплати до пенсії за період з 01.02.2018 року по 31.03.2021 року в сумі 110 063,92 грн.
Позивач в установлений законом строк вступила у спадщину після смерті ОСОБА_2 як спадкоємиця за законом. Зазначає, що дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_2 за життя пенсії, не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 суму пенсії в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 в сумі 110 063 грн 92 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в особі керівника Бойко О.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що кошти, які не були нараховані померлому за життя, не є належною пенсійною виплатою. За таких умов кошти не можуть вважатися недоотриманою пенсією та не підлягають виплаті членам сім'ї померлого. Крім того, виплата недоотриманої у зв'язку зі смертю стягувача суми коштів, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюється на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження в межах бюджетних асигнувань, виділених для погашення заборгованості за рішенням суду. Також зазначає, що реєстрація місця проживання спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.
Скориставшись правом на подачу відзиву, позивач подала відзив до на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідачем трактуються норми закону на власний розсуд. Зазначає, що нараховані кошти в сумі 110063,92 грн є недоотриманою пенсією і дана обставина підтверджується документами, що містяться в матеріалах справи, зокрема рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2019 року, яким апелянта було зобов'язано зробити перерахунок та виплатити пенсію.
На спростування аргументів апелянта про те, що ОСОБА_1 не є правонаступником ОСОБА_2 , вказує, що пенсійний орган на підставі поданих нею документів у травні 2022 року самостійно визнав факт її права, як непрацездатної особи, що перебувала на утриманні свого чоловіка за життя, на отримання пенсії в разі втрати годувальника, однак в даній справі апелянт спростовує визнані ним обставини, стверджуючи, що державна реєстрація місця проживання з чоловіком та перебування з ним у шлюбі не є підтвердженням фактичного проживання разом з спадкодавцем.
В судове засідання учасники справи не з'явились, своїх представників для участі у розгляді справи не направили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.
Керуючись положеннями частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без участі сторін, які належним чином повідомлені про судове засідання та враховуючи, що їх неявка не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Позивачка є єдиним спадкоємцем майна після померлого чоловіка.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2019 року у справі №640/3435/19 задоволено частково позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення максимального розміру призначеної ОСОБА_2 пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення, а також дії щодо виключення при перерахунку пенсії ОСОБА_2 додаткових видів грошового забезпечення, які були враховані при призначенні пенсії позивачу. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу виходячи з 90% грошового забезпечення позивача з урахуванням усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були раніше враховані позивачу при обчисленні пенсії за минулий час, з 01 лютого 2018 року.
Вказане судове рішення набрало законної сили.
З листа Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві від 30.06.2021 року вбачається, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2019 у справі №640/3435/19 Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням та здійснено нарахування коштів за період з 01.02.2018 по 31.03.2021 в сумі 110 063,92грн.
Крім того зазначено, що різниця пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2019 у справі №640/3435/19 за період з 01.02.2018 по 31.03.2021 в сумі 110 063,92 грн підлягає виплаті в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Листом Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві від 03.10.2022 року, наданого на звернення позивача, було роз'яснено, що виплата недоотриманих у зв'язку зі смертю стягувача сум коштів, які нараховані на виконання рішення суду, здійснюється на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження в межах бюджетних асигнувань, виділених для погашення заборгованості за рішеннями суду.
Постановою від 15.02.2024 року, Зубченко Л.С. , державний нотаріус Двадцять першої київської державної нотаріальної контори відмовила ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові кошти у розмірі 110 063,92 грн., нарахованих за життя її померлому чоловіку ОСОБА_2 на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2019 у справі №640/3435/19 на тій підставі, що кошти нараховані спадкодавцю на виконання вказаного рішення суду не входять до складу спадкового майна.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції встановив, що позивач прийняла спадщину в установленому законом порядку та як спадкоємець відповідно до статті 1227 ЦК України набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, в тому числі і на нараховану, але не отриману ним пенсію, у зв'язку із чим стягнув з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 110 063,92 грн.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20)).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд зазначав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду у справі № 916/3156/17 від 4 червня 2019 р.).
Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року по справі № 910/3009/18 зробила висновок, що ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права 2) в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим) 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2019року у справі №640/3435/19, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов'язано ГУ ПФУ у м. Києві провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.02.2018 по 31.03.2021 року, однак суми пенсії, що належали чоловіку позивача залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому в розрізі поновлення порушених спадкових прав належним способом захисту порушеного права позивача, який призведе до захисту її порушеного права, є рішення про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції надав оцінку доводам відповідача щодо захисту прав позивача шляхом заміни сторони стягувача у справі №640/3435/19 та обґрунтовано послався на правову позицію Великої палати Верховного Суду (постанова від 26.06.2019 у справі № 284/252/17 ), згідно якої тільки у змагальному судовому процесі, суд відповідної юрисдикції має можливість, зокрема, встановити, необхідні для вирішення спору щодо виплати неодоотриманої за життя суми пенсії, фактичні обставини, зокрема:
- поточну суму заборгованості органу Пенсійного фонду, яка виникла, зокрема, у зв'язку з невиконанням рішення суду за життя пенсіонера, шляхом витребування у органу пенсійного фонду відповідної довідки із зазначенням конкретної суми, яка залишилася невиплаченою;
- статус позивача у справі щодо стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (член сім'ї/особа, що перебувала на утриманні померлого пенсіонера/спадкоємець);
- наявність інших осіб з аналогічним статусом, які також претендують/мають право на отримання недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера;
- дату звернення позивача із заявою до пенсійного фонду про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера;
- подання позивачем всіх необхідних документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1;
- процедури, за якої у особи виникло відповідне право (суд має встановити, в якому порядку особа звернулася за недоотриманою пенсією у зв'язку зі смертю пенсіонера - як член сім'ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті/особа, яка перебувала на його утриманні або як спадкоємець).
Таким чином, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також беручи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання, у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 28.11.2023 у справі №420/244/20, від 05.12.2023 у справі №420/18164/21 та від 15.12.2023 у справі №805/2628/18-а.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу подану адвокатом Бойко Оленою Володимирівною в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 06 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : С.А. Голуб
Т.А. Слюсар