Справа № 753/6486/25 Головуючий у І інстанції Комаревцева Л.В.
Провадження №22-ц/824/12529/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
22 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного договору №А471СТ155101139196 від 14 червня 2021 року відповідач отримав кредит в розмірі 94300,00 грн, строком на 40 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом за тарифами банку в розмірі 50% річних.
АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі відповідно до умов договору.
У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 28 березня 2025 року становить 144273,44 грн, яка складається з наступного: 81919,10 грн - заборгованість за кредитом, 62354,34 грн - заборгованість за відсотками.
Враховуючи вищевикладене, АТ «Акцент-Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 144273,44 грн, а також судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором А471СT155101139196 від 14 червня 2021 року в розмірі 144273,44 грн, судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд», у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що жодних процесуальних документів не отримувала, ані ухвали про відкриття, ані судових повісток, про оскаржуване рішення дізналась в день його постановлення.
Зазначає, що факт виникнення заборгованості не заперечує, однак стверджує, що має скрутне матеріальне становище, яке стало причиною прострочення платежів. Вказує, що на утриманні має двох малолітніх дітей та чоловіка, який не працює у зв'язку з незадовільним станом здоров'я.
21 липня 2025 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник АТ «АКЦЕНТ-БАНК» - Горбач Ю.Ю. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року залишити без змін.
У відзиві зазначає, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 22 червня 2017 року в А-банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, приєдналась до них та зобов'язалась в подальшому регулярно знайомитись зі Змінами до Умов та Правил, викладеними на сайті банку.
Крім цього зазначає, що відповідач скористалась додатковою послугою «Швидка готівка». Відповідно до умов даної послуги, відповідач з допомогою сервісу «А24» уклав в електронній формі з Банком додатковий кредитний договір №ABH0CT155101715504887318 від 12 травня 2025 року на суму в розмірі 60 000,00 грн строком на 60 місяців зі сплатою процентів у розмірі 75% на рік.
Договір про надання послуги «Швидка готівка» № A471CT155101139196 від 14 червня 2021 року (в якій зазначені всі умови договору, у тому числі і процентна ставка) підписана відповідачем простим електронним підписом.
На підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів до позову було додано меморіальний ордер із значенням відповідної суми.
Також, представник позивача зазначає, що у п. 9 Заяви зазначено номер карти клієнта на який було зараховано кошти кредиту.
В судове засідання з'явилась ОСОБА_2 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити її.
Позивач АТ «АКЦЕНТ-БАНК» свого представника для участі у судовому засіданні не направила, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено у відповідності до вимог процесуального законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «АКЦЕНТ-БАНК - Горбач Ю.Ю. просила судове засідання проводити без участі представника Банку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 червня 2021 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №А471СТ155101139196.
Відповідно до заяви про надання послуги «Швидка готівка» відповідачка, підписавши дану заяву підтвердила та погодилася, що до укладання цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами і Правилами надання банківських послуг у А-Банку, що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms та до укладання цієї угоди ознайомлений з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об'ємі у відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
В заяві про надання послуги «Швидка готівка» зазначені анкетні дані особи та посилання на те, що дана заява разом із Умовам та Правилами надання банківських послуг, Паспортом банківського продукту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір. В заяві вказано, що ОСОБА_1 отримала їх примірники, які є зрозумілими та не потребують додаткового тлумачення.
У п. 9 Заяви зазначено номер карти клієнта на який було зараховано кошти кредиту НОМЕР_1.
Зарахування коштів на рахунок відповідачки підтверджується меморіальним ордером № TR.18053221.26206.69054 від 14 червня 2021 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №А471СТ155101139196 від 14 червня 2021 року, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом станом на 28 березня 2025 року загальний залишок заборгованості становить 144 273,44 грн, яка складається з: 81 919,10 грн - заборгованість за кредитом, 62 354,34 грн - заборгованість за відсотками.
Вказана вище заборгованість підтверджується також випискою по кредиту, долученою до матеріалів справи АТ «Акцент-Банк».
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт укладення відповідачкою кредитного договору, отримання коштів за цим договором та наявність заборгованості, в свою чергу відповідачем не спростованонаявність заборгованості за кредитним договором в розмірі 144 273,44 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Ст. 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Встановлено, що взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ «Акцент-Банк» виконало своєчасно і належним чином, надававши кредитні кошти в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконувала, обов'язкові щомісячні платежі в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів своєчасно та у погодженому розмірі не вносила, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 144273,44 грн, яка є простроченою.
Колегія суддів враховує, що відповідач по справі не надала ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів на спростування доводів позивача, зокрема, не спростувала розрахунок заборгованості банку і свій контррозрахунок не надала.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує факт виникнення кредитної заборгованості саме за кредитним договором №А471СТ155101139196 від 14 червня 2021 року.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов'язань щодо сплати кредитних зобов'язань на користь позивача.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в загальному розмірі 144273,44 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач має скрутне матеріальне становище, яке стало причиною прострочення платежів та те, що на її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей та чоловіка, який не працює у зв'язку з незадовільним станом здоров'я, апеляційний суд критично оцінює, оскільки вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов'язань за кредитним договором.
Питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу та порядку виконання рішення суду унормована положеннями статті 435 ЦПК України, тож відповідачка не позбавлена права звернутись до суду першої інстанції з відповідною заявою в порядку, визначеному положеннями вказаної норми закону.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а зводяться до незгоди з висновком суду про стягнення заявленого розміру заборгованості без урахування матеріального стану відповідача.
Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачами судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі ст. ст. 141, 382 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 06 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар