21жовтня 2025 року місто Київ
справа № 754/734/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/12864/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Бабко В.В. від 12 травня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" (далі - ТОВ "Цикл Фінанс")звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 13 грудня 2021 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22034000552770, за умовами якого АТ "Банк Кредит Дніпро" надало ОСОБА_1 кредит в сумі 50 000 грн, строком на 48 місяців на споживчі потреби, з відсотковою ставкою - 0,001 % річних та сплатою комісії у разі неналежного виконання умов договору.
28 березня 2024 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Цикл Фінанс" укладено договір факторингу № 28/03/24, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 22034000552770 від 13 грудня 2021 року перейшло до ТОВ "Цикл Фінанс".
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ "Цикл Фінанс" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22034000552770 від 13 грудня 2021 року, в сумі 99 426 грн 77 коп., з яких: 49 430 грн 10 коп. - заборгованість по тілу; 0 грн 90 коп. - заборгованість по відсотках; 49 995 грн 77 коп. - заборгованість по комісії.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором, ТОВ "Цикл Фінанс" просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 99 426 грн 77 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року позов ТОВ "Цикл Фінанс" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Цикл Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 22034000552770 від 13 грудня 2021 року в розмірі 99 426 грн 77 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Суд першої інстанції констатував наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором, а також неналежне виконання позичальником обов'язків з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим і виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що відповідач не отримував грошових коштів за кредитним договором з АТ "Банк Кредит Дніпро". Позивачем не надано належних доказів видачі кредитних коштів, а долучені до позовної заяви виписки не містять підпису уповноваженої особи та відбитку штампу чи печатки.
Вважає, що позов є передчасним, оскільки строк дії договору не закінчився.
Вказує, що договір факторингу від 28 березня 2024 року укладено на півроку раніше видачі виписки по рахунку, яка датована 29 жовтня 2024 року. На думку скаржника, це свідчить про те, що на момент укладення договору ТОВ "Цикл Фінанс" не було відомо про наявність заборгованості та її розмір.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник ТОВ "Цикл Фінанс" - Дорошенко М.А. у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її доводів, оскільки останні є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що 13 грудня 2021 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22034000552770, відповідно до умов якого АТ "Банк Кредит Дніпро" надало ОСОБА_1 кредит в сумі 50 000 грн, строком на 48 місяців, на споживчі потреби, зі сплатою відсотків - 0,001 % річних.
Підписанням кредитного договору ОСОБА_1 підтвердив, що він акцептував Універсальний договір банківського обслуговування (УДБО) шляхом підписання заяви-згоди про приєднання до УДБО клієнтів-фізичних осіб АТ "Банк Кредит Дніпро" і згоден з усіма умовами УДБО в повному обсязі, зокрема щодо порядку укладання договорів та умов надання всіх послуг, в тому числі, що можуть бути надані йому в майбутньому (з урахуванням всіх змін та доповнень); умови договору йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору, банк зобов'язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому договором.
В пункті 1.2. кредитного договору визначено, що кінцева дата повернення кредиту - 13 грудня 2025 року. Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості з 13 грудня 2021 року по 12 січня 2023 року - 5,5% від суми кредиту; з 13 січня 2023 року по 12 січня 2024 року - 4,5% від суми кредиту; з 13 січня 2024 року по 12 січня 2025 року - 3,5% від суми кредиту; з 13 січня 2025 року по 13 грудня 2025 року - 2,4% від суми кредиту.
У разі не повернення суми кредиту в терміни, встановлені договором (в дати, передбачені графіком платежів в кінцеву дату повернення кредиту, або іншу дату, визначену банком у письмовій вимозі у випадку порушення клієнтом договору), клієнт зобов'язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов'язання (згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України) в розмірі 56,00% річних від простроченої заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості.
Нанесенням власноручного підпису під цим договором, позичальник просить відкрити поточний рахунок в банку на своє ім'я ОСОБА_1
28 березня 2025 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Цикл Фінанс" укладено договір факторингу № 28/03/24, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 22034000552770 від 13 грудня 2021 року, укладеним між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ "Цикл Фінанс".
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року, ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 22034000552770 від 13 грудня 2021 року із загальною сумою заборгованості 99 426 грн 77 коп.
ТОВ "Цикл Фінанс" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22034000552770 від 13 грудня 2021 року, в сумі 99 426 грн 77 коп., з яких: 49 430 грн 10 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 0 грн 90 коп. - заборгованість по відсотках; 49 995 грн 77 коп. - заборгованість по комісії.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 22034000552770 від 13 грудня 2021 року станом на 27 березня 2024 року становить 99 426 грн 77 коп.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження видачі ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором № 22034000552770 від 13 грудня 2021 року позивачем до позовної заяви долучено виписку по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 за період з 13 грудня 2021 року по 27 березня 2024 року (а.с. 49-115).
Згідно вказаної виписки, станом на 13 грудня 2021 року за рахунком ОСОБА_1 були проведені наступні банківські операції: надання кредитних коштів згідно кредитного договору № 22034000552770 від 13 грудня 2021 року, кредит: 50 000 грн; видача грошових коштів з поточного рахунку: оборот за 13 грудня 2021 року: дебет: 250 грн, кредит: 50 000 грн, вихідний залишок: дебет 0,00, кредит: 49 750 грн.
Крім того, з виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та здійснював оплати по погашенню кредиту, що додатково підтверджує факт видачі кредитних коштів.
У постанові Верховного Суду від 6 листопада 2018 року в справі № 910/1580/18 зазначено, що банківські виписки з рахунків є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій за день.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що виписка по рахунку не містить підпису уповноваженої особи та відбитку штампу чи печатки, а відтак не є доказом видачі кредитних коштів.
Колегія суддів відхиляє та вважає необґрунтованими такі доводи скаржника, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву з додатками, в тому числі з випискою по рахунку, позивачем подано в електронній формі, а саме через систему "Електронний суд", що передбачає підписання документів кваліфікованим електронним підписом (КЕП). Це є аналогом власноручного підпису і надає документу юридичної сили, забезпечуючи його достовірність та цілісність.
Відповідно до частини 3 статті 95 ЦПК України, учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису, відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Таким чином, позивачем надано суду належні, достатні, достовірні та допустимі докази видачі ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 22034000552770 від 13 грудня 2021 року.
Відповідно до статті 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
На підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19 вересня 2023 року в справі № 910/14130/16 та від 30 листопада 2023 року в справі № 916/3711/20).
З матеріалів справи вбачається, що перехід прав вимоги ТОВ "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги до договору факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року та платіжною інструкцією № 6041 від 28 березня 2024 року (а.с. 19, 35).
Враховуючи, що ОСОБА_1 не оспорив та не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачеві відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 99 426 грн 77 коп., яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню.
Доводи апеляційної скарги про те, що строк дії кредитного договору не закінчився, а відтак позов про стягнення заборгованості є передчасним, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно графіку платежів, який є невід'ємною частиною кредитного договору № 22034000552770 від 13 грудня 2021 року, визначено погашення кредиту ОСОБА_1 шляхом внесення щомісячних платежів, тобто частинами (а.с. 39-40).
Як вже установлено, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань з погашення кредиту, утворилася заборгованість.
З наведеного слідує, що позивач з дотриманням вимог частини 2 статті 1050 ЦК України правомірно звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що виписка по рахунку датована 29 жовтня 2024 року, а договір факторингу з позивачем укладено 28 березня 2024 року. На думку скаржника таке свідчить про те, що на момент відступлення права вимоги у ТОВ "Цикл Фінанс" не було відомостей про наявність заборгованості та її розмір, а продаж заборгованості на майбутнє не допускається.
Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи апеляційної скарги, з огляду на таке.
Так, 28 березня 2024 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Цикл Фінанс" укладено договір факторингу, за яким до ТОВ "Цикл Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22034000552770 від 13 грудня 2021 року в розмірі 99 426 грн 77 коп.
З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості, здійснений АТ "Банк Кредит Дніпро" станом на 27 березня 2024 року, згідно якого розмір заборгованості становить 99 426 грн 77 коп. Даний розрахунок підписаний уповноваженою особою АТ "Банк Кредит Дніпро" та містить відбиток штампу (а.с. 20-22).
Отже, на момент переходу до ТОВ "Цикл Фінанс" права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22034000552770 від 13 грудня 2021 року були наявні відомості про наявність заборгованості та її складові.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: