21 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 756/8067/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/8561/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Шевчука А.В. від 22 січня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" (далі - ТОВ "Експлуатаційна компанія") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .
1 вересня 2007 року між ТОВ "Експлуатаційна компанія" та ОСОБА_1 було укладено два договори про надання послуг та виконання робіт № 141 Н та № 142 Н. До жовтня 2023 року ТОВ "Експлуатаційна компанія" було виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з утримання будинку та прибудинкової території, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з січня 2020 року по жовтень 2023 року становить 147 140 грн 96 коп.
Посилаючись на викладене, ТОВ "Експлуатаційна компанія" просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 147 140 грн 96 коп. та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року позов ТОВ "Експлуатаційна компанія" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Експлуатаційна компанія" заборгованість у розмірі 147 140 грн 96 коп., судовий збір у розмірі 3 028 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та наявності у відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Також суд зазначив, що відсутні підстави для застосування строків позовної давності, оскільки такі строки продовжилися на період дії карантину, який закінчився 30 червня 2023 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що заборгованість нарахована за тарифом 6,03 грн за 1 кв.м. площі приміщення, тоді як умовами укладених між сторонами договорів про надання послуг та виконання робіт визначено тариф на комунальні послуги 2,36 грн. за 1 кв.м. площі приміщення. Всупереч умовам укладених договорів позивач не повідомляв відповідачку про нові тарифи, а також не надсилав рахунки на оплату житлово-комунальних послуг з деталізацією інформації щодо складових плати, переліком послуг та зазначенням вартості цих послуг.
Вказує, що позивач взагалі не надавав послуг у спірний період, що призвело до його банкрутства та створення ОСББ у будинку. На даний час позивач перебуває в стані припинення і послуг не надає та не надавав з самого початку повномасштабного вторгнення.
Зауважує, що обрахована позивачем заборгованість за період з січня 2020 року по жовтень 2023 року не підтверджена відповідними рахунками або актами надання послуг. Крім цього, зазначений початковий період - січень 2020 року, але у розрахунку позивач зазначає сальдо на січень 2020 року в сумі 3 817 грн 49 коп. без уточнення періоду виникнення цього сальдо. Вважає, що за таких обставин надання послуг на загальну суму 147 140 грн 96 коп. у спірний період не доведено.
Також, як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представництво інтересів позивача здійснював не адвокат, тому виникають сумніви, що позовну заяву складав адвокат.
4 березня 2025 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшли доповнення до апеляційної скарги. Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 березня 2025 року прийнято доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року.
У доповненнях на апеляційну скаргу скаржник зазначає, що укладені між сторонами договори про надання послуг та виконання робіт не містять умов щодо порядку зміни їх положень, а тому підлягають застосуванню загальні підстави для укладання, зміни та розірвання цивільно-правових договорів, визначені ЦК України. Відтак, позивач не мав повноважень самостійно змінити тарифи на надання послуг.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Експлуатаційна компанія"зазначає, що за умовами договорів, у разі зміни тарифів відповідач зобов'язаний оплачувати послуги до такої зміни і це зобов'язання не ставиться у залежність від строків інформування про зміну кошторису. Відповідачу було відомо про зміну тарифів, що підтверджується здійсненням нею оплати протягом 2020-2021 років.
Вказує, що посилання скаржника на те, що розрахунки боргу містили початкове сальдо на початок періоду, не робить ці розрахунки невірними, адже щомісячний платіж є сталим та нараховувався у фіксованій сумі.
Стосовно доводів скаржника про банкрутство зазначає, що провадження про банкрутство ТОВ "Експлуатаційна компанія" порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 червня 2012 року, а з 2013 року і по цей час позивач перебуває у процесі санації (відновлення платоспроможності). Процедура санації ніяким чином не впливає на надання послуг.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.
Представник ТОВ "Експлуатаційна компанія" - Дуднік М.А.в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення суду без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .
1 вересня 2007 року між ТОВ "Експлуатаційна компанія" (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено Договір № 141 Н про надання послуг та виконання робіт та Договір № 142 Н про надання послуг та виконання робіт, умови яких є ідентичними.
Предметом договору № 141 Н від 1 вересня 2007 року є забезпечення обслуговування нежитлових приміщень, загальною площею 429,62 кв.м., і прилеглої території, а саме надання всіх комунальних послуг. Адреса приміщення: АДРЕСА_4 (п. 1.1, п. 1.2 Договору № 141 Н).
Предметом договору № 142 Н від 1 вересня 2007 року є забезпечення обслуговування нежитлових приміщень, загальною площею 163,35 кв.м., і прилеглої території, а саме надання всіх комунальних послуг. Адреса приміщення: АДРЕСА_4 (п. 1.1, п. 1.2 Договору № 142 Н).
Пунктом 2.2. договорів визначено, що замовник, серед іншого, зобов'язується своєчасно вносити плату на рахунок виконавця, згідно з пред'явленими рахунками, вносити оплату не пізніше 10 числа наступного місяця.
Згідно розрахунку, надано позивачем, сума заборгованості ОСОБА_1 , як власника приміщень 10, 11, 14, площею 163,6 кв.м., становить 37 172 грн 30 коп., як власника приміщень 12, 13, 15, площею 429,6 кв.м. становить 109 968 грн 66 коп. Загальна сума заборгованості з оплати комунальних послуг за період з січня 2020 року по жовтень 2023 року становить 147 140 грн 96 коп.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон), споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону).
За правилами частини 4 статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріали справи не містять актів-претензій від ОСОБА_1 на адресу ТОВ "Експлуатаційна компанія" щодо ненадання чи неналежного надання житлово-комунальних послуг. Також в матеріалах справи відсутні докази, що житлово-комунальні послуги у спірний період надавалися ОСОБА_1 іншою особою, відмінною від позивача.
Доказів відсутності заборгованості (сплати комунальних послуг у повному обсязі) відповідачем не надано.
Установивши, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_4 , та отримала надані ТОВ "Експлуатаційна компанія" житлово-комунальні послуги, однак неналежним чином виконувала зобов'язання щодо оплати за такі послуги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості.
Доводи апеляційної скарги, що нарахування комунальних послуг здійснено позивачем за тарифами, розмір яких є більшим, ніж визначено в укладених між сторонами договорах про надання послуг та виконання робіт, не може бути підставою для скасування рішення суду, з огляду на наступне.
З додатків від 1 вересня 2007 року до договорів № 141 Н та № 142 Н вбачається, що сторони погодили ціну послуг та робіт, які надаються ТОВ "Експлуатаційна компанія", а саме: комунальні послуги 2,36 грн за 1 кв.м.; ХВП - за показниками лічильників - 4,5 кв.м. (а.с. 20, 23).
Пунктами 2.1. договорів № 141 Н та № 142 Н від 1 вересня 2007 року визначено, що в разі зміни діючих тарифів виконавець зобов'язаний надавати замовнику новий перелік з посиланням на нові нормативні документи, згідно яких вони введені, не менше ніж за 14 днів до моменту вступу їх в дію.В разі зміни діючих тарифів в період дії договору, оплата послуг замовником здійснюється згідно нових цін і тарифів, без зміни інших умов договору.
З наведеного слідує, що у разі зміни тарифів, відповідач зобов'язана оплачувати надані комунальні послуги відповідно до такої зміни і це зобов'язання не ставиться в залежність від строків інформування про зміну кошторису.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 2 пункту "а" частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
З матеріалів справи убачається, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1207 від 5 жовтня 2017 року внесено зміни до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами. Зокрема для будинку АДРЕСА_5 , в якому знаходяться належні на праві власності відповідачці нежитлові приміщення, встановлено тариф 6,03 грн за 1 кв.м. (а.с. 24-28).
З урахуванням наведеного, посилання скаржника на неповідомлення про зміну ціни (тарифу) послуги та, як наслідок, відсутність обов'язку сплачувати її у більшому розмірі, є безпідставними, оскільки такі обставини не звільняють споживача від обов'язку здійснювати оплату послуг за встановленим тарифом.
До того ж, про зміну тарифів ОСОБА_1 було відомо, про що свідчать здійснені нею часткові оплати комунальних послуг протягом 2020-2021 років, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Таким чином, позивач правомірно здійснював нарахування житлово-комунальних послуг за тарифом 6,03 грн за 1 кв.м.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що позивач незаконно здійснював нарахування комунальних послуг за зміненими тарифами, про зміну тарифів не проінформував відповідачку та в односторонньому порядку змінив умови договорів.
Посилання скаржника на те, що позивач не надсилав рахунки на оплату житлово-комунальних послуг з деталізацією інформації щодо складових плати, переліком послуг та зазначенням вартості цих послуг, також не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки дана обставина не звільняє відповідача від обов'язку утримувати власне майно, в тому числі шляхом сплати житлово-комунальних послуг.
Більш того, в додатках до договорів № 141 Н та № 142 Н від 1 вересня 2007 року детально зазначено перелік послуг, які надаються позивачем.
Доводи апеляційної скарги, що позивач взагалі не надавав житлово-комунальних послуг є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються жодними доказами.
Посилання скаржника на те, що в будинку створено ОСББ, яке надає комунальні послуги є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що функції забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, Оболонська набережна, 19, корпус 2, ОСББ "Оболонська набережна 19" здійснює лише з 1 листопада 2023 року.
Щодо посилань скаржника на те, що ТОВ "Експлуатаційна компанія" є банкрутом, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського районного суду міста Києва № 5011-46/8219-2012 від 22 червня 2012 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Експлуатаційна компанія", а з 2013 року ТОВ "Експлуатаційна компанія" перебуває у процесі санації (відновлення платоспроможності).
Однак, дані обставини не спростовують висновку суду про надання позивачем у спірний період (з січня 2020 року по жовтень 2023 року) комунальних послуг та неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати таких послуг, а відтак і наявності правових підстав для стягнення заборгованості у судовому порядку.
Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами скаржника щодо недоведеності суми заборгованості в розмірі 147 140 грн 96 коп., з наступних підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ "Експлуатаційна компанія" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 147 140 грн 96 коп., яка утворилася за період з січня 2020 року по жовтень 2023 року.
На підтвердження розміру заборгованості позивач надав детальний розрахунок заборгованості за обслуговування нежитлових приміщень АДРЕСА_1 , загальною площею 163,6 кв.м., та детальний розрахунок заборгованості за обслуговування нежитлових приміщень АДРЕСА_3 , загальною площею 429,6 кв.м. (а.с. 5-8).
З наданих розрахунків вбачається, що розмір заборгованості за обслуговування нежитлових приміщень 10, 11, 14 у період з січня 2020 року по жовтень 2023 року становить 37 172 грн 30 коп., в тому числі в січні 2020 року - 3 817 грн 49 коп. боргу за попередній період; розмір заборгованості за обслуговування нежитлових приміщень 12, 13, 15 у період з січня 2020 року по жовтень 2023 року становить 109 968 грн 66 коп., в тому числі в січні 2020 року - 4 317 грн 68 коп. боргу за попередній період;
Беручи до уваги тарифи, які визначені в розпорядженні Київської міської державної адміністрації № 1207 від 5 жовтня 2017 року (6,03 грн за 1 кв.м.), помножених на загальну площу нежитлових приміщень 10, 11, 14 (163,6 кв.м.), то вартість наданих позивачем послуг у спірний період за кожний місяць становить 986 грн 50 коп. (6,03х163,6). Вартість послуг за період з січня 2020 року по жовтень 2023 року становить 45 379 грн, з яких 12 024,19 грн оплачено відповідачкою. Відтак, сума заборгованості за період з січня 2020 року по жовтень 2023 року становить 33 354 грн 81 коп. (45 379-12024,19).
Також, беручи до уваги тарифи, які визначені в розпорядженні Київської міської державної адміністрації № 1207 від 5 жовтня 2017 року (6,03 грн за 1 кв.м.), помножених на загальну площу нежитлових приміщень 12, 13, 15 (429,6 кв.м.), то вартість наданих позивачем послуг у спірний період за кожний місяць становить 2 590 грн 49 коп. (6,03х429,6). Вартість послуг за період з січня 2020 року по жовтень 2023 року становить 119 162,54 грн, з яких 13 511,56 грн оплачено відповідачкою. Відтак, сума заборгованості за період з січня 2020 року по жовтень 2023 року становить 105 650 грн 98 коп. (119 162,54-13 511,56).
Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Проте, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують вартість послуг в січні 2020 року в розмірі 3 817 грн 49 коп., щодо надання послуг до нежитлових приміщень 10, 11, 14 , та вартість послуг в розмірі 4 317 грн 68 коп., щодо надання послуг до нежитлових приміщень 12, 13, 15.
З наведеного слідує, що вартість послуг в січні 2020 року становить 986,50 грн та 2 590,49 грн відповідно, виходячи з доказів, якими встановлено вартість послуг та площі нежитлових приміщень відповідачки.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості в розмірі 147 140 грн 96 коп.
Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вищевказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості в повному обсязі.
Таким чином, належний розмір заборгованості становить 139 005 грн 79 коп. (147 140,96- 3 817,49-4 314,68).
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в силу вимог статті 376 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру заборгованості шляхом її зменшення з 147 140 грн 96 коп. до 139 005 грн 79 коп.
Судові витрати
Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення суду та зменшення розміру заборгованості, то відповідно підлягає зміні розподіл судових витрат шляхом зменшення, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнутого судового збору з 3 028 грн до 2 860 грн 55 коп., витрат на правничу допомогу з 5 000 грн до 4 723 грн 50 коп.
Доводи скаржника про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представництво інтересів позивача здійснював не адвокат, а відтак виникають сумніви, що позовну заяву складав адвокат, не є підставою для відмови у стягненні витрат. Натомість, до позовної заяви позивачем долучено докази надання правничої допомоги в суді першої інстанції, а саме: ордер серія ВХ № 1062625 від 28 лютого 2024 року; договір про надання правничої допомоги № 20/02 від 20 лютого 2024 року, укладений між адвокатом Халупним А.В. та ТОВ "Експлуатаційна компанія"; додаткова угода № 06/06 від 6 червня 2024 року до договору про надання правничої допомоги; акт прийому-передачі наданих послуг від 10 червня 2024 року до договору про надання правничої допомоги та платіжна інструкція № 540578060.1 від 12 червня 2024 року про сплату позивачем 5 000 грн за надання правничої допомоги при підготовці та поданні позовної заяви про стягнення заборгованості (а.с. 29-38).
З матеріалів справи убачається, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заперечувала щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу; клопотання про зменшення розміру таких витрат до суду не подавала.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року змінити, зменшити суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" з 147 140 гривень 96 копійок до 139 005 гривень 79 копійок; стягнутий судовий збір з 3 028 гривень до 2 860 гривень 55 копійок; витрати на професійну правничу допомогу з 5 000 гривень до 4 723 гривень 50 копійок.
В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: