Унікальний номер справи 761/10642/19
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14209/2025
Головуючий у суді першої інстанції Н. Г. Притула
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
15 жовтня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
учасники справи
скаржник ОСОБА_1
заінтересована особа ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарського Олександра Миколайовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року, постановлену у складі судді Н.Г. Притули, в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва,
17.04.2025 року до суду надійшла скарга ОСОБА_2 на дії, бездіяльність державного виконавця, в якій заявник просить суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарського О.М. по нарахуванню заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з 13.03.2019 по 01.02.2025 без урахування переплат по сплаті аліментів здійснених ОСОБА_1 , визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарського О.М. щодо невірного визначення доходу боржника та розміру аліментів за січень, лютий, липень, серпень 2022 р., січень, лютий 2023р., грудень 2024р., у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарського О.М. щодо не здійснення перерахування заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням переплат здійснених боржником за 2019-2024 роки та з урахуванням доходу боржника за січень, лютий, липень, серпень 2022р., січень, лютий 2023р., грудень 2024р., що стали підставою для невірного визначення розміру аліментів та наявності заборгованості боржника у виконавчому провадженні № 591511914, скасувати розрахунок заборгованості станом на 19.03.2025 за період з березня 2019р. по січень 2025р., згідно якого розмір заборгованості по аліментам склав 16 886,45 грн, зобов'язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в провадженні якого перебуватиме виконавче провадження № НОМЕР_1, провести розрахунок аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з 13.03.2019 р. по 01.02.2025р.: з урахуванням переплати здійснених ОСОБА_1 в загальній сумі 14 413,24 гривень та з урахуванням підтвердженого доходу боржника за січень, лютий, липень, серпень 2022р., січень, лютий 2023р., грудень 2024р., визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарського О.М., щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 27.11.2024, а постанову незаконною, визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарського О.М., щодо винесення постанови про розшук майна боржника від 27.11.2024, а постанову незаконною, визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарського О.М., щодо внесення відомостей про ОСОБА_1 , до Єдиного реєстру боржників, а Повідомленням про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 14.07.2023р., незаконним.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 30.05.2019р. Шевченківським районним судом м. Києва, ухвалено рішення в справі №761/10642/19, яким стягнуто з ОСОБА_1 (боржник) на користь ОСОБА_2 (стягувач) аліменти на утримання сина ОСОБА_1 в розмірі - одна четверта частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.03.2019р. до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
17.08.2022 в межах справи №761/10642/19 по результатам поданої боржником скарги на дії та бездіяльність державного виконавця було постановлено ухвалу Шевченківським районним судом м. Києва, якою визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС у м. Київ ГТУЮ у місті Києві по нарахуванню заборгованості з аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з 13.03.2019 року по 01.07.2021 року та скасовано розрахунок заборгованості від 01.07.2021 року за період з березня 2019 року по грудень 2020 року та розрахунок заборгованості від 01.07.2021 року за період з січня 2021 року по червень 2021 року, згідно яких розмір заборгованості по аліментам складав 54 330,00 гривень. Ухвалою також зобов'язано державного виконавця провести перерахунок заборгованості з аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з 13.03.2019 року по 30.06.2021 року. Визнано неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 04.06.2021 року та визнано її незаконною.
Як зазначає заявник, державним виконавцем виконано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17.08.2022 №761/10642/19 та здійснено перерахунок з урахуванням зауважень суду, але в такому розрахунку, державним виконавцем не відображено суми надмірно сплачених Боржником аліментів.
Відповіддю державного виконавця, яка надана в 2025 році повідомлено боржника про те, що станом на 01.02.2025 у ВП № НОМЕР_1 наявний борг по сплаті аліментів в сумі 16 886,45 грн до якої додано розрахунок заборгованості.
Також заявник зазначає, що за період з 2019 р. по 2025р. в розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, в разі сплати боржником суми, яка перевищує необхідний розмір аліментів не відображено переплату, але в разі сплати аліментів в меншому розмірі, в розрахунку заборгованість відображена, при цьому заборгованість не зменшувалась за рахунок переплат за попередні періоди.
Заявник вказує, що за період з 2019 р. по 2021р. (включно) боржник не має заперечень щодо визначеного розміру аліментів та розміру коштів, що стягнуті, але вважає, що державним виконавцем безпідставно не відображено суми щомісячних переплат та не враховано їх при здійсненні нарахування заборгованості.
Так згідно останньої графи, Розрахунку заборгованості складеного державним виконавцем переплати по сплаті аліментів склали:
- за 2019р. - 3 962,54 грн. (розмір аліментів, що мав бути сплачений - 13 568,13 грн.; розмір аліментів, що сплачено Боржником - 17 530,67 грн.);
- за 2020р. - 1 757,58 грн. (розмір аліментів, що мав бути сплачений - 14 647,74 грн.; розмір аліментів, що сплачено Боржником - 16 445,32 грн.);
- за 2021р. - 8 693,12 грн. (розмір аліментів, що мав бути сплачений - 14 769,00 грн.; розмір аліментів, що сплачено Боржником - 23 462,12 грн.).
Таким чином за даними Розрахунку державного виконавця, переплата Боржника за вказаний період склала 14 413,23 грн., але не відображена в розрахунку, що є грубим порушенням прав Боржника, які тягнуть для нього негативні наслідки.
Крім того заявник зазначає, що в січні 2022р. державним виконавцем зазначено дохід Боржника «5727,09 грн», а розмір аліментів визначено в 1/4 частки доходу - 1431,77 грн., що не відповідає дійсності. Згідно Звіту про здійснені відрахуванні з заробітної плати за січень 2022р. заробітна плата Боржника за вирахуванням податків, склала - 4 021,78 грн. (4996,00 - 974,22). Оскільки одна четверта від доходу (1005,44 грн.) склала менше ніж 50% прожиткового мінімуму (1309,00 грн.), то сума аліментів складає 1309,00 грн., а не як зазначено державним виконавцем (1431,77 грн.).
В лютому 2022 р. державним виконавцем зазначено дохід Боржника «6 500,00 грн.», а розмір аліментів визначено в одна четверта частки доходу - 1625,00 грн., що не відповідає дійсності. Згідно Звіту про здійснені відрахування із заробітної плати за лютий 2022р. заробітна плата Боржника за вирахуванням податків, склала - 5232,50 грн. (6500,00-1267,50). Оскільки одна четверта від доходу (1308,12 грн.) склала менше ніж 50% прожиткового мінімуму (1309,00 грн.), то сума аліментів складає 1309,00 грн., а не як зазначено державним виконавцем (1625,00 грн.).
В липні 2022р. державним виконавцем зазначено дохід Боржника «12 795,36 грн.», а розмір аліментів визначено в одній четвертій частці доходу - 3 198,84 грн., що не відповідає дійсності. Загальний дохід за липень 2022р. склав - 11 472,60 грн., що підтверджується Звітом про здійснені відрахування із заробітної плати за липень 2022р. - 5460,64 грн. (6783,40-1322,76) та Довідкою про доходи від 05.09.2022р. №3 6011,96 грн. Одна четверта від доходу Боржника склала 2 868,15 грн., а не як зазначено державним виконавцем (3198,84).
В серпні 2022р. державним виконавцем зазначено дохід Боржника «12627,69 грн.», а розмір аліментів визначено в одній четвертій частки доходу - 3156,92 грн., що не відповідає дійсності. Загальний дохід за липень 2022р. склав - 10 905,19 грн., що підтверджується Звітом про здійснені відрахування із заробітної плати за серпень 2022р. - 5232,50 грн. (6500-1267,50) та Довідкою про доходи від 05.09.2022р. №3 - 5672,69 грн. Одна четверта від доходу Боржника склала 2 726,30 грн., а не як зазначено державним виконавцем (3156,92)
В січні 2023р. державним виконавцем зазначено дохід Боржника «12 223,81 грн.», а розмір аліментів визначено в одній четвертій частці доходу - 3055,95 грн., що не відповідає дійсності. Згідно Довідкою про доходи від 15.02.2022р. №3 заробітна плата Боржника за вирахуванням податків, склала - 6 496,81 грн. одна четверта від доходу Боржника склала 1624,20 грн., а не як зазначено державним виконавцем (3055,95).
В лютому 2023р. державним виконавцем зазначено дохід Боржника «12 996,81 грн.», а розмір аліментів визначено в одній четвертій частки доходу - 3249,20 грн., що не відповідає дійсності. Згідно Довідкою про доходи від 05.12.2023р. №16 заробітна плата Боржника за вирахуванням податків, склала - 6496,81 грн. Одна четверта від доходу Боржника склала 1416,50 грн., а не як зазначено державним виконавцем (3249,20).
В грудні 2024р. державним виконавцем зазначено дохід Боржника «6544,81 грн.», а розмір аліментів визначено в одній четвертій частці доходу - 1636,20 грн., що не відповідає дійсності. Згідно Звіту про здійснені відрахування із заробітної плати за грудень 2024р. заробітна плата Боржника за вирахуванням податків, склала - 6355,85 грн. (4996,00 - 974,22). Одна четверта від доходу Боржника склала 1598,00 грн., а не як зазначено державним виконавцем (1636,20).
Таким чином невірно визначені державним виконавцем дані в Розрахунку заборгованості, щодо розміру доходу боржника та неврахування переплат в розмірі здійснених Боржником протягом 2019-2024р., стали підставою для безпідставного визначення заборгованості Боржника в розмірі 16 886,45 гривень, оголошення розшуку майна боржника, арешту його грошових коштів та внесення його до реєстру боржників.
А тому оскільки боржник не погоджується з існуванням заборгованості зі сплати аліментів, він звернувся до суду із цією скаргою.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарський О.М. про визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобов'язання вчини дії задоволено частково.
Скасовано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 13.03.2025 року складений старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарським О.М.
Зобов'язано старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кухарського О.М. провести розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року з урахуванням сплачених аліментів ОСОБА_1 , з нарахуванням аліментів із доходів, що залишаються після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі не меншому 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кухарського О.М., про арешт коштів боржника від 27.11.2024 року.
Скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кухарського О.М., про розшук майна боржника від 27.11.2024 року.
У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду в частині її задоволення, старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарським О.М. подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд при визначенні розбіжностей в розрахунках заборгованості які були розраховані державним виконавцем та боржником брався до уваги лише один, визначений боржником вид доходу, та не бралися до уваги інші види доходу які були виявлені державним виконавцем на час здійснення розрахунку заборгованості.
Так за основним місцем роботи здійснюється відрахування аліментів, згідно постанови державного виконавця, але апелянт звертає увагу на ту обставину, що на підприємстві утримується лише частка з фактично отриманого заробітку на даному підприємстві, а не з усіх інших доходів робітників які він отримує за межами цього підприємства.
Апелянт зауважує, що суд не встановивши всі доходи боржника з яких слід було здійснити нарахування аліментів дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення скарги боржника.
ОСОБА_1 правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарський О.М. належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, подав суду заяву, просить розгляд справи проводити без його участі.
ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу суду просив залишити без змін як законну та обґрунтовану.
ОСОБА_2 , у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилась. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від заінтересованої особи не надходило.
Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності державного виконавця, заінтересованої особи з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення скаржника ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, частково задовольняючи скаргу ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що дійсно державним виконавцем нараховано заборгованість по сплаті аліментів з порушення вимог ч.6 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» та п.13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146 із суми нарахованого, а не фактичного доходу (після відрахування податків) та зазначено розмір доходу, який не відповідає задекларованому (тому з якого сплачено податки).
Судом зауважено, що державним виконавцем при розрахунку аліментів за інші місяці, крім спірних, також не вірно вказано дохід боржника, який також потребує перевірки.
Отже, суд вважав за можливе задовольнити вимогу скаржника в частині скасування розрахунку заборгованості та зобов'язати державного виконавця провести розрахунок аліментів у виконавчому провадженні за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 рік з врахуванням підтвердженого доходу боржника за вказаний період.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки їх зроблено на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та такі висновки у повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з огляду на таке.
Судом встановлено, що з 11.07.2019 року на примусовому виконанні Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №761/10642/19 виданого 09.07.2019 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.03.2019 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Постановою державного виконавця від 07.09.2021 року звернуто стягнення на заробітну плату (інші доходи) боржника, які він отримує в ФОП ОСОБА_1 .
В межах виконавчого провадження державним виконавцем було складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, однак боржник з ним не погодився та звернувся до суду із скаргою.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.08.2022 року скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Старший державний виконавець Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) - задоволено частково.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета О.В. по нарахуванню аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з 13.03.2019 року по 01.07.2021 року виходячи з середньої заробітної плати по м. Києву (як непрацюючої особи) на підставі ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України.
Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета О.В. щодо неврахування коштів сплачених аліментів ОСОБА_1 за період з 13.03.2019 року по 01.07.2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Скасовано розрахунок заборгованості від 01.07.2021 року за період з березня 2019 року по грудень 2020 року та розрахунок заборгованості від 01.07.2021 року за період з січня 2021 року по червень 2021 року, згідно яких розмір заборгованості по аліментам склала 54 330,00 гривень.
Зобов'язано старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета О.В. провести розрахунок аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з 13.03.2019 року по 30.06.2021 року з урахуванням сплачених аліментів ОСОБА_1 , з нарахуванням аліментів з заробітної плати, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в період коли заробітна плата не виплачувалась, нараховувати аліменти в розмірі не менші 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета О.В., щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 04.06.2021 року.
Визнано незаконною постанову про арешт майна боржника від 04.06.2021 року державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета О.В..
Ухвала набрала законної сили.
Державним виконавцем виконано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17.08.2022 №761/10642/19 та здійснено перерахунок з урахуванням зауважень суду, але в такому розрахунку, державним виконавцем не відображено суми надмірно сплачених Боржником аліментів.
Відповіддю державного виконавця, яка надана в 2025 році повідомлено боржника про те, що станом на 01.02.2025 у ВП № НОМЕР_1 наявний борг по сплаті аліментів в сумі 16 886,45 грн до якої додано розрахунок заборгованості. Заявник не погоджується з визначеним державним виконавцем розміром заборгованості.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Важливим також є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
У статті 1 Закону «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
14.07.2023 року державний виконавець повідомив ОСОБА_1 про внесення відомостей про нього як про боржника до Єдиного реєстру боржників у зв'язку з виниклою станом на 14.07.2023 року заборгованістю зі сплати аліментів в розмірі 18 388,28 грн.
Постановою від 27.11.2024 року виконавець наклав арешт на кошти боржника у зв'язку з виниклою станом на 01.11.2024 року заборгованістю в розмірі 16 980,45 грн.
Крім того, постановою від 27.11.2024 року оголошено в розшук рухоме майно боржника.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості від 13.03.2025 року, за період з 13.03.2019 року по 31.01.2025 року сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.02.2025 року складає 16 886,45 грн.
В листі від 10.06.2025 року державний виконавець повідомив, що заборгованість зі сплати аліментів станом на 31.05.2025 року складає 12 944,75 грн.
При зверненні до суду із скаргою, заявник вказує, що під час нарахування заборгованості за аліментами станом на 19.03.2025 року, державним виконавцем не було враховано переплату, яка виникла після перерахунку заборгованості зі сплати аліментів на виконання ухвали суду від 17.08.2022 року, в загальному розмірі 14 413,23 грн., яка також не відображена в розрахунку заборгованості.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що після здійсненого перерахунку заборгованості зі сплати аліментів на виконання ухвали суду від 17.08.2022 року загальний розмір переплати 14 413,23 грн. було враховано державним виконавцем.
Отже, слід дійти висновку, що державним виконавцем нараховано аліменти в порушення вимог ч.6 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» та п.13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, зо затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146 із суми нарахованого, а не фактичного доходу (після відрахування податків) та зазначено розмір доходу, який не відповідає задекларованому (тому з якого сплачено податки).
Апелянт у апеляційній скарзі також посилається на ту обставину, що скаржник мав ще одне місце роботи, за яким отримував дохід та це питання судом не досліджувалося.
Однак, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що боржник повідомляв державного виконавця ще 22.09.2022 про отримання ним інших доходів і надавав довідку про доходи (а.с. 201) з яких підлягають стягненню аліменти. Суд дійшов до вірного висновку, задовольнивши скаргу в частині скасування розрахунку заборгованості та зобов'язання державного виконавця провести розрахунок аліментів у виконавчому провадженні за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року з врахуванням підтвердженого доходу боржника за вказаний період.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності скасування ухвали суду, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу державного виконавця без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарського Олександра Миколайовича, залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 07 листопада 2025 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна