14 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 761/9776/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/14134/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Фролової І.В. від 5 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах.
Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі. За час перебування у шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року у справі № 761/35477/14-ц з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходів). Дане рішення перебуває на примусовому виконанні з 17 лютого 2016 року (виконавче провадження № НОМЕР_1). Позивач отримав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, за яким державний виконавець станом на 31 січня 2025 року нарахував заборгованість у розмірі 126 819 грн 45 коп.
Внаслідок того, що 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, сторони прийняли рішення, що ОСОБА_1 разом з дітьми виїде закордон. З метою утримання дітей, позивач 4 березня 2022 року передав відповідачці свої банківські картки та доступ до банківських рахунків. Умовою передання банківських карт та відповідно доступу до рахунків було використання відповідачкою грошових коштів на утримання дітей у розмірі 1/3 від доходів, як визначено у рішення про стягнення аліментів. 5 березня 2022 року відповідачка разом з дітьми виїхала за кордон, де користувалася наданими їй банківськими картками. Позивач доєднався до лав Збройних Сил України.
21 лютого 2023 року ОСОБА_3 був звільнений із лав ЗСУ у запас. У червні 2023 року позивач виявив, що відповідач використала його грошові кошти у значно більшому розмірі, ніж 1/3 від доходів. У період користування грошовими коштами відповідач також отримувала грошові кошти у порядку примусового виконання рішення суду в ході виконавчого провадження. Загальна сума, витрачена відповідачем, становить 1 087 406 грн 27 коп. З урахуванням визначеного державним виконавцем розміру заборгованості - 126 819 грн 45 коп. та сумою витрачених відповідачем грошових коштів, остання безпідставно отримала грошові кошти в сумі 960 586 грн 82 коп.
Посилаючись на те, що відповідачка значно більше витратила грошових коштів, ніж визначена виконавцем сума заборгованості у виконавчому провадженні, ОСОБА_3 просив звільнити його від заборгованості по аліментам в розмірі 126 819 грн 45 коп., що нарахована у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року у справі № 761/35477/14-ц; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 960 586 грн 82 коп.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 1 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах та стягнення безпідставно набутих грошових коштів роз'єднано в окремі самостійні провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 5 червня 2025 року позов ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах задоволено. Звільнено ОСОБА_3 від сплати заборгованості по аліментах в розмірі 126 819 грн 45 коп., що нарахована у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року у справі № 761/35477/14-ц.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач надав належні та достатні докази істотних обставин звільнення від сплати заборгованості по аліментах, а саме, що відповідачка отримала більше грошових коштів від позивача, ніж останній мав би сплатити відповідно до рішення суду про стягнення аліментів. Оскільки сума використаних відповідачкою грошових коштів є значно більшою, то має бути враховано добровільне виконання позивачем обов'язку щодо утримання дітей.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не встановив обставин щодо правової природи використаних грошових коштів.
Судом не взято до уваги, що позивачем до позовної заяви не надано жодних розрахунків, що унеможливлює встановлення обставин за який саме період використовувалися грошові кошти та чи використані у зазначеній позивачем сумі саме відповідачем.
Вказує, що за приписами сімейного законодавства звільнення від сплати заборгованості по аліментах моливе лише через тяжку хворобу платника аліментів або за іншої обставини, що має істотне значення. Надання грошових коштів в обсязі більшому ніж передбачено судовим рішенням свідчить про свідоме розуміння позивачем наслідків таких дій та жодним чином не може бути ототожнено зі стягненням аліментів на підставі рішення суду.
Вважає, що фактично має місце незгода позивача з розрахунком заборгованості по аліментах, тоді як розмір заборгованості, з урахуванням положень частини 3 статті 195 СК України, має обчислюватися державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її доводів, оскільки останні є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення суду без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 11 листопада 2011 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року у справі № 761/35477/ з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу).
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 17 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
Позивач передав відповідачці свої банківські картки та доступ до банківських рахунків, що не заперечується сторонами.
5 березня 2022 року ОСОБА_1 разом з двома дітьми виїхала за межі України.
У період з 15 березня 2022 року по 21 лютого 2023 року ОСОБА_3 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується відповідною довідкою № 9728 від 18 серпня 2023 року.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 31 січня 2025 року № 5019680617, заборгованість ОСОБА_3 по аліментам у період з січня 2021 року по січень 2025 року становить 126 819 грн 45 коп.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У статті 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд (постанова Верховного Суду від 28 червня 2023 року в справі № 186/126/21).
У справі, яка переглядається, позивач посилався як на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, на наступне.
Після оголошення 24 лютого 2022 року воєнного стану на всій території України сторони прийняли рішення, що відповідачка разом з дітьми виїде закордон, задля безпеки життя та здоров'я дітей. Для утримання своїх дітей позивач передав відповідачці свої банківські картки та доступ до банківських рахунків. Вони домовилися, що відповідачка буде використовувати грошові кошти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від його доходів. У червні 2023 року позивач виявив, що відповідачка використала його кошти у значно більшому розмірі, ніж 1/3 від доходів. Також протягом всього часу ОСОБА_1 отримувала грошові кошти на утримання дітей в ході примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів. Таке свідчить про отримання відповідачкою аліментів на утримання дітей у подвійному розмірі.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно копій банківських виписок, наданих позивачем, з його банківських рахунків здійснювалися витрати в іноземних валютах, які конвертувалися у гривні. Очевидно, що такі витрати здійснювалися відповідачем, оскільки позивач у цей період перебував на військовій службі та не виїздив за межі України, що підтверджується його копією паспорту для виїзду за кордон.
Встановивши, що відповідачка отримала та використала більше грошових коштів позивача, ніж останній повинен був сплатити на підставі рішення суду від 15 січня 2015 року, суд дійшов висновку про наявність обставин, які мають істотне значення, та є підставою для звільнення позивача від заборгованості по аліментах.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов за неповного з'ясування обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд в постанові від 23 листопада 2020 року в справі № 723/3193/19 зазначив: "Проживання разом з одержувачем аліментів, активна участь у вихованні, належному матеріальному забезпеченні дитини, не є істотною обставиною та не слугує підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. При цьому, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
З наведеного слідує, що надання грошових коштів на утримання дітей у більшому розмірі ніж визначено рішенням суду про стягнення аліментів, свідчить про належне добровільне матеріальне забезпечення позивачем своїх дітей та відповідно не є істотними обставинами, що мають наслідком звільнення від сплати заборгованості по аліментах.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вище вказаного не врахував та як наслідок дійшов помилкового висновку про доведення позивачем істотних обставин, які можуть слугувати підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що позивач вказав лише фактичну суму витрачених з рахунків грошових коштів в розмірі 1 087 406 грн 27 коп. При цьому з матеріалів справи не вбачається можливим встановити, які саме суми були витрачені в інтересах дітей і мають бути зараховані в рахунок сплати аліментів. Точного розрахунку позивачем до позову не додано, а копії виписок з карткових рахунків мають безліч операцій з грошовими коштами (купівля товарів, перекази коштів тощо).
Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів необхідних умов для застосування статті 197 СК України.
Таким чином, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів також погоджується з доводами скаржника про те, що звернення ОСОБА_3 до суду з даним позовом про звільнення від сплати заборгованості по аліментах фактично є його незгодою з розрахунком заборгованості по аліментах, здійсненим державним виконавцем в ході виконавчого провадження.
Так, позивач вважає, що в нього відсутня заборгованість по аліментах, про яку зазначає державний виконавець у розрахунку від 31 січня 2025 року, оскільки він надав грошові кошти відповідачці на утримання дітей у більшому розмірі, ніж визначено в рішенні суду про стягнення аліментів.
В свою чергу, положеннями статті 448 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно з частиною 3 статті 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду про задоволення позову ОСОБА_3 не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений останньою за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1 816 грн 80 коп.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 5 червня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 816 грн 80 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: