Постанова від 09.10.2025 по справі 940/517/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/13845/2025

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2025 року місто Київ

справа № 940/517/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Ящук Т.І.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заінтересованої особи Міністерства оборони України на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 02 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Мандзюка С.В. та присяжних Скорбенка С.М., Франчук В.А., повний текст рішення складено 06 червня 2025 року, у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області із заявою, в якій просив оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлим, а саме загиблим під час участі в бойових діях та виконання ним військового обов'язку захисту держави України, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

В мотивування вимог посилався на те, що він є батьком ОСОБА_2 , який 13 липня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

Вказував, що у вересні 2024 року він отримав від ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлення про зниклого безвісти сина ОСОБА_2 .

Зазначав, що за цим фактом 17 вересня 2024 року відділенням поліції №3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024111300000076, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України.

Посилався на те, що оголошення військовослужбовця ОСОБА_2 померлим необхідне заявнику для оформлення спадщини та отримання одноразової допомоги, відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 02 червня 2025 року заяву ОСОБА_3 задоволено.

Оголошено ОСОБА_2 померлим, а саме загиблим під час участі в бойових діях та виконання ним військового обов'язку захисту держави України, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Датою смерті ОСОБА_2 вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті - селище Гродівка Покровського району Донецької області.

Не погоджуючись з даним рішенням, заінтересована особа Міністерство оборони України звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що з 02серпня 2024 року Гродівська селищна територіальна громада Покровського району Донецької області (за винятком с. Баранівка, с. Веселе, с. Вовче, с. Воздвиженка, с. Євгенівка, с. Журавка, с. Іванівка, с. Крутий Яр, с. Лисичне, с-ще Лозуватське, с. Новоолександрівка, с. Прогрес, с. Сергіївка, с. Свиридонівка, с. Тимофіївка) є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Про дату завершення бойових дій на такій території відомості відсутні.

Вказувала, що відповідно до ч.2 ст.46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Тобто, у нормі ч.2 ст.46 ЦК України встановлено строк шляхом вказівки на його початок (день закінчення воєнних дій) та тривалість (два роки).

Зазначала, що як на дату звернення ОСОБА_1 до суду першої інстанції, розгляду справи в місцевому загальному суді, так і на поточну дату, населений пункт поблизу якого зник солдат ОСОБА_2 є територією активних бойових дій. З огляду на це, шестимісячний строк, передбачений ч.2 ст.46 ЦК України, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 - не те що не сплинув, а й навіть не розпочався.

21 серпня2025 року від представника заявника на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник заявника у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони Україниу судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів вважає заможливерозглядати справу у відсутність заінтересованих осібна підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що шестимісячний строк для оголошення особи померлою необхідно відраховувати від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, тобто шестимісячний строк у цій справі слід рахувати з 26 серпня 2024 року - дати ймовірної загибелі ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у даному випадку докази, які надані до заяви про оголошення фізичної особи померлою та які не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі солдата, військовослужбовця ОСОБА_2 , дають можливість зробити вірогідне припущення про його смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України у населеному пункті Гродівка Покровського району Донецької області.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною третьою статті 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Положеннями частин 3, 4 статті 49 ЦК України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» встановлено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою, виданою Військовою частиною НОМЕР_3 , рядовий ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 13 липня 2024 року у в/ч НОМЕР_3 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_4 від 22 серпня 2024 року № 237 солдата ОСОБА_2 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 178-РС від 22 серпня 2024 року на посаду розвідника ІНФОРМАЦІЯ_5 Військової частини НОМЕР_1 , який прибув з Військової частини НОМЕР_3 , з 22 серпня 2024 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 23 серпня 2024 року і вважати його таким, що з 22 серпня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 4 у сумі 2 730 гривень на місяць, шпк «солдат».

Згідно з витягом з журналу бойових дій НОМЕР_4 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , хід ведення бойових дій та виконання спланованих завдань: 23 серпня 2024 року 23:00 на виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_4 механізованого батальйону від 23 серпня 2024 року № 85 проведена ротація особового складу (ІНФОРМАЦІЯ_6 - рядовий ОСОБА_5 (позивний « ОСОБА_5 »), рядовий ОСОБА_7 (позивний « ОСОБА_7 »), рядовий ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), солдат ОСОБА_9 (позивний « ОСОБА_9 »)).

26 серпня 2024 року 18:30 в результаті штурмових дій переважаючих сил противника ІНФОРМАЦІЯ_6 знищена. Особовий склад на зв'язок не виходить. Встановити місцезнаходження військовослужбовців засобами аеророзвідки не вдалося, що дає підстави вважати зниклими без вісти: розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу рядового ОСОБА_5 (позивний « ОСОБА_5 »), розвідника 3 розвідувального відділення розвідувального взводу рядового ОСОБА_7 (позивний « ОСОБА_7 »), розвідника 3 розвідувального відділення розвідувального взводу рядового ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), розвідника - номера обслуги 2 розвідувального відділення розвідувального взводу солдата ОСОБА_9 (позивний « ОСОБА_9 »)).

Зброя, засоби зв'язку, майно військовослужбовців втрачені.

Повідомленням від 05 вересня 2024 року про зниклого безвісти, виданим ІНФОРМАЦІЯ_4 , заявника ОСОБА_1 сповіщено про те, що син, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розвідник ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 26 серпня 2024 року під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Гродівка Покровського району Донецької області. Підстава: сповіщення командира військової частини НОМЕР_1 № 04/09/06 від 04 вересня 2024 року № 10751.

Згідно з доповіддю по факту безвісти зниклого під час виконання бойових завдань військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , попередньо встановлено, що 26 серпня 2024 року близько 18.30 в населеному пункті Гродівка Покровського району Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_8 в результаті штурмових дій переважаючими силами противника знищена. Особовий склад на зв'язок не виходить. Встановити місцезнаходження військовослужбовця засобами аеророзвідки не вдалося, що дає підстави вважати зниклим без вісті солдата ОСОБА_2 - розвідника ІНФОРМАЦІЯ_7 Військової частини НОМЕР_1 . Решта обставин стосовно зникнення військовослужбовця встановлюється. Перед подією військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту, а також не мав ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Першочергові пошукові заходи до позитивного результату не призвели, зниклого безвісти військовослужбовця виявити не вдалося.

Згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_4 від 27 серпня 2024 року № 1611 про призначення службових розслідувань по факту зникнення безвісти, наказано офіцеру групи психологічного супроводу та відновлення 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_11 провести службове розслідування по факту зникнення безвісти 26 серпня 2024 року стосовно розвідника ІНФОРМАЦІЯ_9 Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 та подати акт службового розслідування на затвердження у встановленому порядку до 26 вересня 2024 року.

У поясненнях, наданих на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27 серпня 2024 року № 1611 офіцеру групи психологічного супроводу та відновлення НОМЕР_4 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_11 механіком - радіотелефоністом радіовідділення взводу зв'язку НОМЕР_4 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_12 , за фактом зникнення безвісти розвідника ІНФОРМАЦІЯ_5 Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , зазначено, що розвідник ІНФОРМАЦІЯ_5 Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 перебував на бойовому чергуванні з 23 серпня 2024 року. 26 серпня 2024 року близько 18.30 в районі населеного пункту Гродівка Покровського району Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_8 (НОМЕР_6 ) в результаті артилерійського обстрілу та штурмових дій переважаючими силами противника був знищений. Особовий склад і розвідник З розвідувального відділення розвідувального взводу НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 на зв'язок не виходив. Встановити місцезнаходження солдата ОСОБА_2 засобами аеророзвідки не вдалось по транкінговому зв'язку солдат ОСОБА_2 на зв'язок не виходив, пошукові заходи виявились безрезультатними через захоплення території противником.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_4 від 27 серпня 2024 року № 242 солдата ОСОБА_2 , розвідника ІНФОРМАЦІЯ_5, місце перебування якого не відомо до визнання його на підставі рішення суду безвісно відсутнім чи оголошення померлим, звільнено від виконання службових обов'язків з 26 серпня 2024 року, знято зі всіх видів забезпечення, призупинено виплату додаткової винагороди в зв'язку з виведенням із зони ведення бойових дій. Знято з котлового забезпечення з 28 серпня 2024 року.

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 17 вересня 2024 року на підставі заяви ОСОБА_1 відділенням поліції № 3 Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області внесені відомості до ЄРДР за № 12024111300000076, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України, про те, що під час збройної агресії російської федерації з метою зміни меж території та державного кордону України, поблизу населеного пункту Гродівка Покровського району Донецької області, під час виконання бойового завдання, 26 серпня 2024 року зник безвісти військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на посаді розвідувальника ІНФОРМАЦІЯ_7.

У акті службового розслідування, затвердженого 13 жовтня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 , зазначено, що в період з 23.30 23 серпня до 18.30 26 серпня 2024 року солдат ОСОБА_2 разом з групою військовослужбовців розвідувального взводу НОМЕР_4 механізованого батальйону тримав оборону на передньому краю населеного пункту Гродівка, наносив максимальне ураження противнику, однак через інтенсивність артилерійського обстрілу та штурмової дії противника, переважаючи силами о 18.30 26 серпня 2024 року зник безвісти в населеному пункті Гродівка Покровського району Донецької області.

За результатами розслідування пропонується вважати розвідника ІНФОРМАЦІЯ_5 Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 таким, що зник безвісти 26 серпня 2024 року близько 18.30 в населеному пункті Гродівка Покровського району Донецької області внаслідок активних бойових дій з боку ворога під час виконання ним бойового завдання, пов'язаного із захистом територіальної цілісності та недоторканості України, у бойовій обстановці, у складі сил та засобів, залучених до відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України запроваджено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 із змінами і доповненнями, а натепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.

Так, з 02 серпня 2024 року Гродівська селищна територіальна громада (за винятком с. Баранівка, с. Веселе, с. Вовче, с. Воздвиженка, с. Євгенівка, с. Журавка, с. Іванівка, с. Крутий Яр, с.Лисичне, с-ще Лозуватське, с. Новоолександрівка, с. Прогрес, с. Сергіївка, с. Свиридонівка, с. Тимофіївка) є територією бойових дій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) виснувала, що у частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Приписи частини другої статті 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі): воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.

Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом».

Із пояснювальної записки до проєкту Закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: «Беручи до уваги триваючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов'язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту».

Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).

Законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов'язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв'язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з'являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) наголосила, що частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

Словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Оголошення фізичної особи померлою пов'язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов'язань, пов'язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов'язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім'ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов'язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов'язані із зобов'язаннями.

Тобто законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив'язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) звертає увагу, що стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. Ця стаття передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з'являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Завдяки цьому механізму законодавець також прагне забезпечити справедливість, враховуючи потребу в захисті прав людини та її законних інтересів. Стаття 48 ЦК України формує справедливий та розумний баланс між інтересами держави, суспільства та окремих осіб, у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, що є ключовим для функціонування правової системи.

Шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).

У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності.

Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час прийняття цієї постанови російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.

У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв'язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з Наказом № 309, з 02 серпня 2024 року Гродівська селищна територіальна громада (за винятком с. Баранівка, с. Веселе, с. Вовче, с. Воздвиженка, с. Євгенівка, с. Журавка, с. Іванівка, с. Крутий Яр, с.Лисичне, с-ще Лозуватське, с. Новоолександрівка, с. Прогрес, с. Сергіївка, с. Свиридонівка, с. Тимофіївка) є територією бойових дій.

Враховуючи те, що активні бойові дії на місці (на території) ймовірної загибелі солдата ОСОБА_2 , а саме в населеному пункті Гродівка, не завершені, колегія суддів вважає неможливим відлік шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що шестимісячний строк у цій справі слід рахувати з 26 серпня 2024 року - дати ймовірної загибелі ОСОБА_2 , є помилковим.

Висновки суду першої інстанції про те, що у даному випадку докази, які надані до заяви про оголошення фізичної особи померлою та які не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі солдата, військовослужбовця ОСОБА_2 , дають можливість зробити вірогідне припущення про його смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України у населеному пункті Гродівка Покровського району Донецької області, не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Суд першої інстанції не врахував, що не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

При вирішенні спору суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства та зробив помилкові висновки про наявність підстав для задоволення заяви та визнання ОСОБА_2 померлим, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, висновки суду першої інстанції є помилковими, а тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заінтересованої особи Міністерства оборони України - задовольнити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 02 червня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2025 року.

Головуючий:

Судді:

Попередній документ
131633072
Наступний документ
131633074
Інформація про рішення:
№ рішення: 131633073
№ справи: 940/517/25
Дата рішення: 09.10.2025
Дата публікації: 11.11.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Направлено до апеляційного суду (04.07.2025)
Дата надходження: 26.03.2025
Розклад засідань:
01.05.2025 11:00 Тетіївський районний суд Київської області
02.06.2025 11:00 Тетіївський районний суд Київської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
МАНДЗЮК СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
суддя-доповідач:
МАНДЗЮК СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ