8 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 754/12484/20
провадження № 22-ц/824/9665/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретарів судового засідання Височанської Н.В., Онопрієнко К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПФМ АКЦЕНТ»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Павловим Ігорем Геннадійовичем,
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року, ухвалене у складі судді Грегуль О.В.,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко В.Ю., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., в якому просила суд: визнати недійсним договір про відступлення права за договором іпотеки від 28.11.2019, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ПФМ «АКЦЕНТ», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В.Ю.; визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Золотих О.О. від 17.02.2020 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ»; витребувати з володіння ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ» на її користь квартиру АДРЕСА_1 .
У січні 2021 року позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила суд: визнати недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки від 28.11.2019, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Іванченком В.Ю.; визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Золотих О.О. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ»; витребувати з володіння ОСОБА_2 на її користь квартиру АДРЕСА_1 ; визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Гембарської С.І. від 16.09.2020 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Позов обгрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2001 є власником квартири АДРЕСА_1 .
За умовами договору позики від 14.09.2018 ОСОБА_3 як позикодавець (від імені та в інтересах якої діяв її представник) передала у власність ОСОБА_1 як позичальнику гроші в сумі 645757 грн,, що еквівалентно 22890 доларів США.
На виконання зобов'язань за договором позики ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
28.11.2019 ОСОБА_3 та ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ» уклали договір про відступлення прав за договором іпотеки.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.02.2020 приватний нотаріус КМНО Золотих О.О. зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ».
На підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2020 право власності на спірну квартиру набула ОСОБА_2 .
Позивач, в обгрунтування наявності підстав для задоволення позову, посилалась на те, що ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ» не надіслало в належному порядку їй як іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушених зобов'язань за іпотечним договором, а також на відсутність оцінки квартири, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, на момент звернення стягнення на предмет іпотеки та набуття ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ» права власності на нього, що є порушенням приписів статтей 35, 37 Закону України «Про іпотеку».
Заочним рішення Деснянського районного суду м.Києва від 16.09.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки від 28.11.2019, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "ПФМ«АКЦЕНТ», що був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Іванченком В.Ю. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Золотих О.О., індексний номер 51171161 від 17.02.2020 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ». Витребувано з володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Гембарської С.І. від 16.09.2020 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 21.07.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2021 в частині визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки від 28.11.2019 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки від 28.11.2019, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ», відмовлено. В решті заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2021 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2024 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 16.09.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 21.07.2022 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ», витребування квартири з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 скасовані, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У травні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника подала до суду першої інстанції позовну заяву (уточнену), в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Золотих О.О. від 17.02.2020 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ»; витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Гембарської С.І. від 16.09.2020 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 вартість витрат, здійснених невід'ємних поліпшень квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 815635,12 грн., що еквівалентно 28650,85 доларів США по курсу НБУ на дату ретроспективної оцінки.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що 16.09.2020 приватним нотаріусом Гембарською С.І. був посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ» та ОСОБА_2 .
Рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Гембарської С.І. від 16.09.2020 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
Після чого ОСОБА_2 почала здійснювати внутрішній ремонт з оздоблювальними роботами квартири для подальшого проживання з сім'єю, вчасно сплачувати за надані житлово-комунальні послуги, зокрема, обслуговування будинку та прибудинкової території.
Згідно з висновком про вартість об'єкту оцінки, який здійснено ТОВ «МАЛЕАС», вартість ремонту квартири АДРЕСА_1 , складає 815635,12 грн., що еквівалентно 28650,85 доларів США по курсу НБУ на дату ретроспективної оцінки.
Оскільки позивач за зустрічним позовом є добросовісним набувачем, вартість квартири, яку просить витребувати ОСОБА_1 , з урахуванням проведеного ремонту збільшилася за рахунок проведеного внутрішнього ремонту з оздоблювальними роботами квартири, на що ОСОБА_2 витрачені власні кошти, остання просить стягнути з ОСОБА_1 вартість витрат здійснених невід'ємних поліпшень в розмірі 815635,12 грн., що еквівалентно 28650,85 доларів США по курсу НБУ на дату ретроспективної оцінки.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2025 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні первісного позову до ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ» та ОСОБА_2 .
Крім того, цим же рішенням відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник останньої адвокат Павлов І.Г. подав апеляційну скаргу, в який проситья скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, зазначає про те, що в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію спірної квартири за ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ» та за ОСОБА_2 , про витребування майна, потрібно виходити з того, що ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ» не надало суду належних доказів направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення договору позики, відтак, державна реєстрація права власності на квартиру проведена з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та п.61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Крім того відповідач не надав до суду доказів погодження з позивачем ціни квартири станом на час набуття права власності на предмет іпотеки, що є істотною обставиною. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач чи оцінщик зверталися до позивачки з вимогою забезпечити доступ оцінювача об'єкта для його об'єктивної оцінки.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 не оскаржується, відповідно апеляційним судом не переглядається.
Представник ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ» адвокат Шалашова В.І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначає про те, що твердження позивача про те, що ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ» не направляло вимогу в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку» не відповідає фактичним обставинам справи. Вимога направлялась на адресу ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_2 , яка була отримана останньою. Крім того. зазначає, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки на момент звернення стягнення на предмет іпотеки сторонами була погоджена належним чином, звіт про оцінку майна виконаний суб'єктом оціночної діяльності, подано іпотекодержателем нотаріусу для вчинення нотаріальної дії та реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем в порядку, визначеному ст.37 Закону України «Про іпотеку», копія звіту знаходиться в матеріалах справи.
Представник ОСОБА_2 адвокат Джеджея Л.А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване. Зокрема, погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що будь-яких конкретних доказів, які свідчили про наявність у ОСОБА_1 , на час вирішення даного спору права вимоги, пов'язаного із захистом права власності на квартиру АДРЕСА_1 суду не надано. Встановивши, що позивач не довів наявності у нього порушених цивільних права та законних інтересів, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні первісного позову.
В судове засідання треті особи: приватний нотаріус КМНО Золотих О.О., приватний нотаріус КМНО Гембарська С.І., ОСОБА_5 не з'явилися, були повідомлені про місце, день і час розгляду справи шляхом направлення судового повідомлення на їх поштову адресу, направлені судом повідомлення були повернуті до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України вважається повідомлення врученими.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Павлов І.Г. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Представник ТОВ «ПФМ Акцент» адвокат Шалашова В.І. та представник ОСОБА_2 адвокат Джеджея Л.А. проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Судом установлено, що 14.08.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір позики грошових коштів у сумі 645757 грн.
У якості забезпечення зобов'язань за договором позики грошових коштів 14.09.2018 позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також уклали договір іпотеки нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3400.
28.11.2019 ОСОБА_3 та ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ» уклали договір про відступлення прав за договором іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Іванченком В.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 5893.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51171161 від 17.02.2020, приватний нотаріус КМНО Золотих О.О. зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ».
16.09.2020 приватний нотаріус Гембарська С.І. посвідчила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого право власності на квартиру набула ОСОБА_2 .
25.01.2023 ОСОБА_1 на підставі отриманого дублікату договору купівлі-продажу та постанови Київського апеляційного суду від 21.07.2022 у цій справі зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру. Після чого 08.09.2023 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір дарування квартири, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренком Я.В., зареєстрований в реєстрі за № 942 (а.с.180 т.4). Після чого право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_5 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 08.09.2023 в 11:04:48 здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, вирішуючи спір виключно в межах заявлених позовних вимог за первісним позовом та врахувавши виключне право на самостійне визначення меж позовних вимог особи, яка звертається до суду за захистом своїх прав/інтересів, вважав встановленим, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 , на час вирішення спору право власності останнього на спірну квартиру у передбаченому чинним законодавством порядку недійсним/незаконним не визнавалось, ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не оспорюють право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру.
Будь-яких конкретних правових доказів, які свідчили про наявність у ОСОБА_1 на час вирішення даного спору права вимоги, пов'язаного із захистом права власності на квартиру АДРЕСА_1 суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю останньою свого порушеного права.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, визходячи з наступного.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У частині 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайного або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Матеріально - правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд ( ст.12 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Матеріальний аспект захисту охоплює й положення глави 3 ЦК України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в: протиправне позбавлення права власності чи його обмеженні ( ст.321 ЦК України); безпідставне заволодіння особою майном іншої особи-власника ( ст.387 ЦК України; створення власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме собою є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Отже, пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14?256цс18)).
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16 (провадження № 14-93цс20).
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном(постанова Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21.
У цій справі позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами до ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ» та ОСОБА_2 і просила: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Золотих О.О. від 17.02.2020 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ»; витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Гембарської С.І. від 16.09.2020 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
За загальним правилом, задоволення вимоги про витребування майна передбачає за собою перехід права власності від особи, яка є останнім власником, на користь особи, яка була власником майна, що вийшло з її володіння поза її волею, і таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
На час розгляду цієї справи судом першої інстанції право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 , яке останній набув на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_1 .
Отже, ОСОБА_1 позбулася свого права власності на квартиру, яку просить витребувати у ОСОБА_2 , на користь свого сина ОСОБА_5 . Таке право не належить і відповідачці ОСОБА_2 .
Договір дарування недійсним не визнаний.
Встановивши, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 права вимоги, пов'язаного із захистом права власності на спірну квартиру.
Відсутність порушеного права у позивача не дає підстав для задоволення позову, і є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові № 910/5958/20 від 29.08.2023).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційна скарга містить ті самі аргументи, які були покладені в основу позовних вимог позивача.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки рішення суду не підлягає скасуванню, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Павловим Ігорем Геннадійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 6 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус