Справа № 523/18386/25
Провадження № 2-о/369/660/25
(про відмову у відкритті провадження)
03.11.2025 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І. О., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -
У вересні 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Пересипського районного суду міста Одеси із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 березня 2023 року у справі № 369/549/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Від шлюбу у сторін народилась дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник зазначає, що з 2022 року самостійно виховує та утримує дитину після того, як їх покинув батько. Крім того, з 07 листопада 2022 року ОСОБА_1 призвана на військову службу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією та проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді оператора відділення зв'язку по теперішній час.
Встановлення факту самостійного виховання дитини до вісімнадцяти років дозволить заявнику звільнитись з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з метою захисту прав та інтересів дитини, а також своїх прав та інтересів, як матері, що займається самостійно її вихованням та утриманням.
Таким чином, заявник просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2025 року справу було передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
21 жовтня 2025 року заява з матеріалами справи надійшла до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Фінагеєвій І.О.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що у відкритті провадження у цивільній справі слід відмовити з наступних підстав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначила, що юридична фіксація факту самостійного виховання та утримання дитини необхідна для звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) за позовом батька про встановлення факту самостійного виховання дитини, факт одноосібного виховання дитини одним батьків не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження та може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Велика Палата ВС виснувала, що в цій справі наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування.
Доведення факту одноосібного виховання дитини матір'ю пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких батько не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Отже, подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо утримання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо утримання дитини, то факт одноосібного утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з утримання дитини.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Вказане узгоджується із висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України.
Таким чином, оскільки на даний час вимога, з якою заявник звернувся до суду має спір про право, суд відмовляє заявнику у відкритті провадження у цивільний справі.
Керуючись ст.ст. 13, 186, 315, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Суддя Інна ФІНАГЕЄВА