07 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2273/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у врахуванні до страхового стажу періоду проживання ОСОБА_1 як дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю згідно довідки №194 від 10 березня 2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дня її призначення, зарахувавши до страхового стажу періоду її проживання як дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю згідно ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 3 статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзацу 2 п. 13 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 на підставі довідки №194 від 10 березня 2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до особово-пенсійної справи (ХЖ-17158), що ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу у в/ НОМЕР_1 з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року, а разом з ним проживала дружина ОСОБА_1 , яка мала спеціальність стоматологія і не працювала з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року у зв'язку з неможливістю працевлаштуватися за даною спеціальністю, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності не повних місяців страхового стажу за період з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2010 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням проведених виплат, зарахувавши повні місяці до страхового стажу за період з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2010 року при здійсненні підприємницької діяльності згідно пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року.
Позов обґрунтовано тим, що під час реалізації права на перерахунок пенсії у зв'язку із зміною пенсійного законодавства позивач виявила, що до її страхового стажу не зараховано у повному обсязі період здійснення підприємницької діяльності з 01 квітня 2005 року по 07 липня 2010 року. Позивач не погоджується з такими діями пенсійного органу, оскільки впродовж зазначеного часу нею сплачувалися внески у складі єдиного податку (страхові внески) через Управління державного казначейства. Крім цього пенсійним органом не було зараховано до страхового стажу позивача період її проживання як дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де не було можливості її працевлаштування за спеціальністю, з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року. При цьому підставою незарахування пенсійним органом зазначеного періоду до страхового стажу позивача слугувало те, що протягом вказаного періоду чоловік позивача проходив військову службу на території російської федерації, а тому на таких осіб не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні (перерахунку) пенсії стажу та заробітку, набутого в російській федерації. З указаним позивач також не погоджується, оскільки, на її думку, припинення російською федерацією з 01 січня 2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав не стосується періоду перебування її на території в російській федерації до 01 січня 2023 року. Тобто у період з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року Угода була чинною і гарантувала особам, які працювали на території російської федерації, право на зарахування такого періоду роботу до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії. Наведене у сукупності, на думку позивача, свідчить про порушення пенсійним органом її права на пенсійне забезпечення у належному розмірі у зв'язку із протиправним незарахуванням зазначених вище періодів до її страхового стажу.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та встановлено строк для їх подання.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що страховий стаж позивача обчислено відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час призначення їй пенсії. Зокрема, розрахунок пенсії позивача проводиться, виходячи із страхового стажу тривалістю 34 роки 10 місяців 17 днів, або 418 місяців (врахованого по 31 серпня 2017 року). Для обчислення пенсії враховано заробітну плату за періоди з 01 грудня 1994 року по 30 листопада 1999 року (відповідно до довідки про заробіток) та з 01 липня 2000 року по 31 липня 2017 року (згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до фактично сплачених страхових внесків), при індивідуальному коефіцієнті заробітної плати - 0,60688. Відповідно, виходячи з показників стажу та заробітку позивача розмір пенсії з дати досягнення 65-річного віку визначений на рівні 3691,10 грн, із яких: 1689,99 грн - розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до ст. 27 Закону №1058, виходячи з страхового стажу та заробітку (4851,68 грн х 0,34833); 671,01 грн - доплата до прожиткового мінімуму встановлена згідно ч. 1 ст. 28 Закону №1058 (до 2361,00 грн); 839,00 грн - доплата 65 річним до 40% мінімальної заробітної плати згідно ч. 2 ст. 28 Закону №1058 (до 3200,00 грн (8000,00 грн х 40%, де 8000,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати затвердженої Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.04.2024 та з 01.01.2025); 170,00 грн - доплата непрацюючим особам старшим 65-ти років з достатнім страховим стажем (для жінок 30 років) відповідно до абз. 1 п. 7 Постанови №185 (до 3370,00 грн); 67,60 грн - доплата за 4 роки страхового стажу понад необхідних для жінок 30 років, встановлена згідно ч. 1 ст. 28 Закону №1058 (1689,99 грн. х 4%); 253,50 грн - підвищення розміру пенсії, відповідно до п. 3 ст. 29 Закону №1058 (1689,99 грн х 15 %). Стосовно періоду ведення позивачем підприємницької діяльності за 2004-2017 роки Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вказало, що відповідно до сум сплачених внесків тривалість страхового стажу за вказаний період складає 11 років 4 місяці 3 дні. При цьому з урахуванням розміру мінімального страхового внеску, зокрема, встановленого на жовтень та листопад 2007 року, який становив 411,00 грн, та з урахуванням сплати позивачем страхових внесків за вказані місяці в розмірі 253,01 грн помісячно, до страхового стажу враховано по 17 календарних днів. Щодо тверджень позивача про незарахування до її страхового стажу періоду проживання як дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де не було можливості її працевлаштування за спеціальністю (з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року), Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у відзиві вказало, що питання про наявність підстав для зарахування/незарахування такого періоду до страхового стажу позивача вирішувалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області як уповноваженим територіальним пенсійним органом, якому за принципом екстериторіальності була передана на розгляд заява ОСОБА_1 від 03 квітня 2025 року про перерахунок її пенсії. Відповідно, позивачем безпідставно заявлено вимоги про зарахування такого періоду до її страхового стажу саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Додатково, як свідчить зміст відзиву на позовну заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області просило суд залучити до участі в даній справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області.
Ухвалою суду від 10 вересня 2025 року встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із поясненнями щодо залучення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області до участі у даній справі як співвідповідача за пред'явленими позовними вимогами.
Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року задоволено клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та залучено до участі в даній справі співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області; встановлено співвідповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та витребувано докази.
Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ним дійсно була розглянута заява ОСОБА_1 від 03 квітня 2025 року про перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, внаслідок чого прийнято рішення від 10 квітня 2025 року про відмову у перерахунку пенсії. Так, у ході розгляду поданої позивачем заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області було встановлено, що до неї додано довідку №194 від 10 березня 2025 року на ОСОБА_2 (чоловіка ОСОБА_1 ), який проходив військову службу в період з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року в російській федерації. Впродовж зазначеного періоду ОСОБА_1 проживала разом із чоловіком і не працювала. Разом з цим, як зазначено у відзиві, 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України №240/94-ВР від 10 листопада 1994 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР. Відповідно, на думку представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати лише по 31 грудня 1991 року. Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області вважає, що ним не було вчинено жодних протиправних дій по відношенню до позивача, а тому заявлені нею вимоги є безпідставними. Додатково зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було здійснено виключно розгляд заяви позивача від 03 квітня 2025 року щодо розгляду питання перерахунку пенсії зі зміною страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року. Інші позові вимоги не були предметом розгляду Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Просив суд відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було призначено з 05 вересня 2017 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При визначенні розміру пенсії було враховано страховий стаж позивача тривалістю 34 роки 10 місяців 17 днів.
Як вбачається з матеріалів справи і що також не заперечується учасниками, пенсійним органом неодноразово здійснювався перерахунок пенсії позивача. Так, зокрема, останній перерахунок пенсії ОСОБА_1 мав місце у серпні 2024 року у зв'язку з досягненням нею 65-річного віку. Після зазначеного перерахунку сума призначеної до виплати пенсії склала 3691,10 грн, до якої включено: 1689,99 грн - розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), виходячи з страхового стажу та заробітку (4851,68 грн х 0,34833); 671,01 грн - доплата до прожиткового мінімуму встановлена згідно ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV (до 2361,00 грн); 839,00 грн - доплата 65-річним до 40% мінімальної заробітної плати згідно ч. 2 ст. 28 Закону №1058-IV (до 3200,00 грн (8000,00 грн х 40%, де 8000,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати затвердженої Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.04.2024 та з 01.01.2025); 170,00 грн - доплата непрацюючим особам старшим 65-ти років з достатнім страховим стажем (для жінок 30 років) відповідно до абз.1 п. 7 Постанови №185 (до 3370,00 грн); 67,60 грн - доплата за 4 роки страхового стажу понад необхідних для жінок 30 років, встановлена згідно ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV (1689,99 грн. х 4%); 253,50 грн - підвищення розміру пенсії, відповідно до п. 3 ст. 29 Закону №1058-IV (1689,99 грн х 15%).
Починаючи з лютого 2025 року позивач неодноразово зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із запитами на отримання інформації щодо наявності або відсутності у неї права на перерахунок пенсії, а також щодо проведених перерахунків її пенсії, у тому числі й з урахуванням індексації. Додатково позивач просила у своїх запитах надати відомості про розрахунок її трудового та страхового стажу та інформацію про показники середньої заробітної плати, які враховувались при розрахунку пенсії.
Листами від 17 лютого 2025 року №985-662/Г-17/8-2400-25 та від 11 березня 2025 року №1322-1192/Г-17/8-2400/25 позивача повідомлено, зокрема, про порядок обчислення розміру пенсії, у тому числі й після її неодноразових перерахунків. Стосовно визначення тривалості страхового стажу, який становить 34 роки 10 місяців 17 днів, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вказало, що для обчислення пенсії враховано заробітну плату за періоди з 01 грудня 1994 року по 30 листопада 1999 року (відповідно до довідки про заробіток) та з 01 липня 2000 року по 31 липня 2017 року (згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до фактично сплачених страхових внесків), при індивідуальному коефіцієнті заробітної плати - 0,60688. Стосовно періоду ведення позивачем підприємницької діяльності за 2004-2017 роки Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вказало, що відповідно до сум сплачених внесків тривалість страхового стажу за вказаний період складає 11 років 4 місяці 3 дні. При цьому з урахуванням розміру мінімального страхового внеску, зокрема, встановленого на жовтень та листопад 2007 року, який становив 411,00 грн, та з урахуванням сплати позивачем страхових внесків за вказані місяці в розмірі 253,01 грн помісячно, до страхового стажу враховано по 17 календарних днів.
10 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 видано довідку №194, в якій вказано, що підполковник у відставці ОСОБА_2 (чоловік ОСОБА_1 , що не заперечується учасниками цієї справи) проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 , у період з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року. Разом з цим проживала дружина ОСОБА_1 , яка мала спеціальність стоматологія і не працювала з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року у зв'язку з неможливістю працевлаштуватися за даною спеціальністю.
12 березня 2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій просила зарахувати до її стажу період з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року, додавши, зокрема, копію зазначеної вище довідки №194 від 10 березня 2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом від 24 березня 2025 року №1562-1470/Г-17/8-2400/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача відсутність підстав для вирішення питання про перерахунок її пенсії згідно поданого нею звернення, додатково роз'яснивши порядок звернення із заявою про перерахунок пенсії, визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за 1566/11846.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 03 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із зміною страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, а саме у зв'язку з необхідністю зарахування до страхового стажу періоду перебування на території російської федерації з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року, додавши довідку ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10 березня 2025 року №194. Вказана заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області прийнято рішення від 10 квітня 2025 року №126, яким ОСОБА_1 відмовлено у здійснення перерахунку її пенсії у зв'язку із зміною страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року.
Так, у вказаному рішенні зазначено, що до заяви було додано довідку №194 від 10 березня 2025 року на ОСОБА_2 , який проходив військову службу у російській федерації в період з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року, а ОСОБА_1 проживала разом з чоловіком і не працювала у період з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року. Однак, з 01 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Тому на осіб, які працювали в росії після 01 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні (перерахунку) пенсії російського стажу та заробітку.
Про ухвалене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області рішення від 10 квітня 2025 року №126 позивач була повідомлена листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17 квітня 2025 року №2400-1706-8/14838.
За таких обставин позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Як вбачається зі змісту позову (у тому числі й доводів, яким його обґрунтовано), а також заявлених позовних вимог, звернення позивача до суду з цим позовом обумовлене її незгодою з висновками територіального органу Пенсійного фонду України щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до її страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2010 року та періоду проживання з чоловіком-військовослужбовцем у місцевостях, де не було можливості працевлаштуватися за відповідною спеціальністю, з 01 лютого 1992 року по 16 липня 1994 року.
Зокрема, згідно з наявними у справі матеріалами позивач неодноразово зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з проханням провести перерахунок її страхового стажу та, як наслідок, перерахувати розмір отримуваної пенсії у зв'язку із збільшенням страхового стажу.
Таке звернення мало місце, зокрема, і 03 квітня 2025 року, що визнається позивачем у позові та не заперечується відповідачами у відзивах.
Також сторонами цієї справи визнається, що за результатами розгляду звернення позивача, яке мало місце у квітні 2025 року, 10 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 було прийнято рішення №126, яким відмовлено у здійсненні перерахунку її пенсії у зв'язку із зміною страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року.
Зазначене рішення було прийняте Головним управління Пенсійного фонду України у Полтавській області як територіальним пенсійним органом, визначеного за принципом екстериторіальності для розгляду заяви ОСОБА_1 .
Таким чином, з наведеного вбачається, що зверненню позивача до суду з цим позовом передувало винесення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області рішення №126 від 10 квітня 2025 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за її заявою від 03 квітня 2025 року.
Тобто, саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області було прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у перерахунку пенсії рішенням від 10 квітня 2025 року №126, у якому вказано і про відсутність підстав для зарахування до її страхового стажу періоду проживання з чоловіком-військовослужбовцем у місцевостях, де не було можливості працевлаштуватися за відповідною спеціальністю, з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року.
Відтак, виходячи зі змісту доводів, якими обґрунтовано даний позов, враховуючи те, що зверненню позивача до суду з цим позовом слугувало, фактично, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області №126 від 10 квітня 2025 року, надаючи оцінку доводам сторін, а також враховуючи зміст наявних у справі матеріалів, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Частинами другою-четвертою статті 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що на вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов'язковому порядку не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов'язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено абзацами 1, 2, 4 пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 13 Порядку №637 передбачено, що період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток 4), виданими командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій, або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки чи відповідним підрозділом розвідувального органу. При цьому для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 1 січня 2004 р. з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідкою (додаток 4), виданою територіальним центром комплектування та соціальної підтримки чи відповідними підрозділами розвідувальних органів на підставі особової справи військовослужбовця, звільненого з військової служби, та інших документів, які підтверджують зазначений період.
Отже, в разі відсутності в трудовій книжці необхідних записів певний період роботи може підтверджуватися, зокрема, довідкою (довідками), виданою (виданими) командирами (начальниками) військових частин про неможливість працевлаштування дружини військовослужбовця у місцевостях, де була відсутня можливість такого працевлаштування за спеціальністю. Форма названої довідки встановлена Додатком №4 до Порядку №637, яка у свою чергу передбачає зазначення таких обов'язкових реквізитів: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові військовослужбовця, номер військової частини та період проходження дійсної військової служби, факт проживання разом з військовослужбовцем його дружини, її спеціальність, період, протягом якого дружина не працювала у зв'язку із неможливістю працевлаштуватися за даною спеціальністю.
Як свідчать наявні у справі матеріали, 10 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 видано довідку за формою, визначеною Додатком №4 до Порядку №637, в якій вказано, що підполковник у відставці ОСОБА_2 (чоловік ОСОБА_1 ) проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 , російська федерація, у період з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року. Разом з цим проживала дружина ОСОБА_1 , яка мала спеціальність стоматологія і не працювала з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року у зв'язку з неможливістю працевлаштуватися за даною спеціальністю. Підставою видачі вказаної довідки слугувала особова справа ХЖ-17158, яка підлягала пред'явленню до Пенсійного фонду України.
Між тим, відмовляючи позивачу у перерахунку її пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області у своєму рішенні від 10 квітня 2025 №126 вказало, що період перебування ОСОБА_1 разом з чоловіком-військовослужбовцем ОСОБА_2 під час проходження ним військової служби у російській федерації з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року не підлягає зарахуванню з тих підстав, що з 01 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Тому на осіб, які працювали в росії після 01 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні (перерахунку) пенсії російського стажу та заробітку.
Надаючи оцінку таким доводам Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, суд виходить з такого.
При визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно приписів пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, зі змісту наведеного необхідно враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання, пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі Постанова №1328) передбачено вихід України з цієї Угоди, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області у рішенні №126 від 10 квітня 2025 року про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду перебування її з чоловіком-військовослужбовцем ОСОБА_2 під час проходження ним військової служби у російській федерації з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року, оскільки у названий період вказана Угода була обов'язкова для України як держави-учасниці. Водночас вихід російської федерації з даної Угоди жодним чином не впливає на зобов'язання України як держави-учасниці даної Угоди дотримуватися норм цієї та угоди та зарахувати стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до трудового стажу, який враховується при встановленні права на пенсію.
Суд вважає, що згідно з нормами пункту 13 Порядку №637 надана позивачем довідка ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10 березня 2025 року №194, яка складена за формою, визначеною Додатком №4 до Порядком №637, є достатньою підставою для зарахування такого періоду до страхового стажу позивача. При цьому доказів визнання такої довідки недостовірною або ж такою, що видана не у відповідності до вимог законодавства, яке регулює спірні відносини (зокрема, Порядок №637), відповідачами суду не надано.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду перебування її з чоловіком-військовослужбовцем ОСОБА_2 під час проходження ним військової служби у російській федерації з 08 січня 1992 року по 16 липня 1994 року.
Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області діяло не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржуване рішення.
Отже, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 10 квітня 2025 року №126, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, а тому таке підлягає скасуванню.
Водночас, визначаючись щодо способу захисту порушеного права позивача у межах даних спірних відносин, виходячи зі змісту доводів, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, враховуючи висновок суду про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 10 квітня 2025 року №126, яким відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з огляду на зміст повноважень суду, визначених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 03 квітня 2025 року з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
Стосовно вимог, пред'явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, то такі задоволенню не підлягають, оскільки поставлене позивачем питання про перерахунок пенсії за заявою від 03 квітня 2025 року, фактично, вирішувалося Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області.
Крім цього, суд відповідно до положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08 лютого 2024 року по справі №500/1216/23, згідно з якою дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності.
Таким органом у даних спірних відносинах є Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області.
Стосовно вимог позову про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням проведених виплат, зарахувавши повні місяці до страхового стажу за період з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2010 року при здійсненні підприємницької діяльності згідно пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року, суд зазначає таке.
Підпунктом 1 пункту 3-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, особа, яка здійснювала підприємницьку діяльність, має право на зарахування до її страхового стажу при призначенні пенсії періоду (періодів) здійснення нею такої діяльності, зокрема, впродовж часу з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, лише у разі сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру, крім випадків звільнення від сплати такого внеску.
Як встановлено абзацами 2, 3 пункту 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як вбачається зі змісту доводів позову, право на зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2010 року позивач обґрунтовує фактом сплати нею єдиного податку та відсутності заборгованості з його сплати, що підтверджується довідкою Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 10 серпня 2017 року №80407/10/24-12-13-04, а також копіями банківських квитанцій про сплату єдиного внеску за період з 01 травня 2005 року по 01 липня 2010 року.
Копії названих вище документів були надані позивачем до позову.
Між тим, з огляду на встановлені у даній справі обставин, суд звертає увагу на те, що, як вбачається зі змісту листів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17 лютого 2025 року №985-662/Г-17/8-2400-25, від 11 березня 2025 року №1322-1192/Г-17/8-2400/25 та від 24 березня 2025 року №1562-1470/Г-17/8-2400/25, а також рішення Головного управління Пенсійного фонду у Полтавській області від 10 квітня 2025 року №126, відповідачами не досліджувались та не оцінювались належним чином документи, якими позивач обґрунтовує необхідність зарахування до її страхового стажу спірного періоду ведення підприємницької діяльності з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2010 року.
Натомість доводи позову про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду ведення підприємницької діяльності та, як наслідок, виникнення у зв'язку з цим права на перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням тривалості страхового стажу, фактично, ґрунтуються на названих вище документах, однак такі не були позивачем до територіального пенсійного органу. Дослідженням змісту заяв, які подавались ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, судом встановлено, позивач до своїх звернень не долучала зазначені вище довідку Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 10 серпня 2017 року №80407/10/24-12-13-04 та банківські квитанції про сплату єдиного внеску за період з 01 травня 2005 року по 01 липня 2010 року, натомість такі вже були подані до позовної заяви.
Відповідно, вказані вище документи не були предметом розгляду жодним з відповідачів у даній справі і ними не було встановлено факту наявності або відсутності правових підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 всього періоду здійснення нею підприємницької діяльності з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2010 року та здійснення у зв'язку з цим перерахунку її пенсії, що у свою чергу унеможливлює надання правової оцінки таким документам судом при вирішенні цього спору.
Відтак, заявлені позовні вимоги за указаних вище обставин є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити і таке.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за 1566/11846 (далі - Порядок №22-1 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Так, згідно абзацу першого пункту 1.1 Розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Додаток 1 до Порядку №22-1 містить зразок заяви про призначення/перерахунок пенсії.
В абзаці другому пункту 1.1 Розділу І Порядку №22-1 зазначено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (абзац четвертий підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1).
Розділ IV Порядку №22-1 регулює порядок приймання, оформлення та розгляд документів.
Так, відповідно до абзацу 2 пункту 4.1 розділу IV Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з абзацом 5 пункту 4.2 Розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування.
Абзацами 2-3 пункту 4.3 Розділу IV Порядку №22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно з пунктом 4.7 Розділу IV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що такими передбачено два альтернативні варіанти рішень, які можуть бути прийняті органами Пенсійного фонду за результатами розгляду заяви про призначення (переведення, перерахунку) пенсії: про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. У разі звернення особи із заявою про призначення/перерахунок пенсії пенсійний орган зобов'язаний діяти згідно вказаного Порядку №22-1, зокрема, розглянути подану заяву та прийняти рішення за результатами розгляду такої заяви.
Між тим, як вбачається зі встановлених у даній справі обставин, в даних спірних відносинах заява про перерахунок пенсії у зв'язку із зарахуванням до страхового стажу періоду ведення позивачем підприємницької діяльності з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2010 року з документами, подання яких передбачено підпунктом 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1, позивачем, фактично, не подавалась. Відповідно, пенсійним органом рішення про задоволення або про відмову у задоволенні таких вимог не приймалось.
Суд зазначає, що у цих відносинах позивач, якщо вважає, що має право на перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2010 року, може звернутися до пенсійного органу з відповідною заявою встановленого зразка згідно пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, а пенсійний орган зобов'язаний відповідно до Розділу IV Порядку №22-1 розглянути таку заяву і додані до неї документи і прийняти рішення за результатами її розгляду.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність належного звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок та виплату призначеної пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2010 року, суд приходить до висновку, що позивачем не було дотримано встановленого порядку такого звернення, а тому у пенсійного органу були відсутні підстави для проведення перерахунку та виплати пенсії позивача, про що вона просить суд у даному позові.
Зазначене виключає можливість визнання судом протиправною оскаржувану бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності за період з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2010 року.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням проведених виплат, зарахувавши повні місяці до страхового стажу за період з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2010 року при здійсненні підприємницької діяльності згідно пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року, наразі є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
При вирішенні цієї справи судом також враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 грудня 2022 року у справі №520/5668/19, яка полягає в тому, що недотримання особою встановленого законодавством порядку звернення за отриманням пенсії є підставою для відмови у задоволенні вимог пенсіонера.
Поряд з цим суд повторно звертає увагу позивача на те, що вона не позбавлена права звернутися до пенсійного органу із заявою та доданими до неї документами згідно підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 про зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01 квітня 2005 року по 01 липня 2010 року та проведення перерахунку та виплати пенсії із врахуванням до страхового стажу зазначеного вище періоду ведення підприємницької діяльності.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За приписами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Беручи до уваги, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, то судовий збір підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 605,60 грн з Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області як суб'єкта владних повноважень, який ухвалив незаконне рішення.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 10 квітня 2025 року №126 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку її пенсії у зв'язку із зміною страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 квітня 2025 року про перерахунок пенсії у зв'язку із зміною страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 листопада 2025 року.
Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ); відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345); Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927).
Суддя О.П. Лелюк