07 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1109/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 12490,30 грн до місцевого бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДПС у Чернівецькій області зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг з орендної плати за землю в сумі 12490,30 грн. Позивачем було сформовано та направлено засобами поштового зв'язку на податкову адресу відповідача податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу, які були йому вручені, однак податок не був сплачений у встановлений законом строк. Додатково позивач вказав, що станом на день подання цього позову до суду сума заборгованості є узгодженою.
Ухвалою суду від 17 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про безпідставність нарахованого контролюючим органом податку, оскільки фактично відповідач не користується земельною ділянкою, за користування якої нараховано податок, натомість така перебуває у користуванні іншої особи. Відповідно, відповідач вважає помилковим заявлення позивачем даного позову саме до нього. Крім цього, у відзиві вказано, що рішенням Вижницької міської ради №208/15-41/24 від 18 вересня 2024 року земельну ділянку, відносно якої Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області нараховано грошові зобов'язання, звільнено від нарахувань орендної плати на період дії воєнного стану.
Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Ухвалою суду від 22 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про залучення його до участі в даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 21 серпня 2009 року ОСОБА_1 уклав з Вижницькою міською радою договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,02 га, кадастровий номер 7320510100:01:002:0448, яка розташована по АДРЕСА_1 . Вказаний договір укладено строком на 49 років.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 29 серпня 2022 року Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області винесено відносно ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №373862-2408-2401, яким визначено податкове зобов'язання за податковий період 2022 року з орендної плати з фізичних осіб у сумі 3719,54 грн.
01 травня 2023 року Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області винесено відносно ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №268245-2408-2401, яким визначено податкове зобов'язання за податковий період 2023 року з орендної плати з фізичних осіб у сумі 4277,47 грн.
04 квітня 2024 року Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області винесено відносно ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №602889-2408-2401-UA7302009000003149, яким визначено податкове зобов'язання за податковий період 2024 року з орендної плати з фізичних осіб у сумі 4495,62 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачу на адресу: с. Чорногузи, Вижницький район, Чернівецька область, та були отримані адресатом, про що містяться відповідні відмітки у рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.
Крім цього, судом установлено, що 05 квітня 2023 року податковим органом було видано податку вимогу форми «Ф» №0000599-1308-2413, згідно з якою станом на 04 квітня 2023 року сума податкового боргу у відповідача становила 4218,21 грн.
Вказана вимога була вручена відповідачу засобами поштового зв'язку 22 квітня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Як вбачається з розрахунку податкового боргу, за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі з фізичних осіб, яка виникла у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями (форма «Ф»): №373862-2408-2401 від 29 серпня 2022 року на суму 3719,54 грн, №268245-2408-2401 від 01 травня 2023 року на суму 4277,47 грн та №602889-2408-2401-UA7302009000003149 від 04 квітня 2024 року на суму 4495,62 грн.
Отже, за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 12490,30 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку суму податкового боргу у розмірі 12490,30 грн не сплатив, Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.
Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пункт 31.1 статті 31 ПК України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).
Статтею 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками плати за землю є платники земельного податку, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Об'єктами оподаткування платою за землю є: об'єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (стаття 270 Податкового кодексу України).
Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Податок за землю фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт 287.5 статті 287 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Згідно з підпунктом «е» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 12490,30 грн, яка виникла у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями (форма «Ф»): №373862-2408-2401 від 29 серпня 2022 року на суму 3719,54 грн, №268245-2408-2401 від 01 травня 2023 року на суму 4277,47 грн та №602889-2408-2401-UA7302009000003149 від 04 квітня 2024 року на суму 4495,62 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
При цьому у ході судового розгляду справи відповідачем не подано належних та достовірних доказів того, що підпис особи про отримання, який міститься у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, не належить ОСОБА_1 .
Також суд звертає увагу на і те, що відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Враховуючи наведені приписи та встановлені обставини справи, указані вище податкові повідомлення-рішення вважаються врученими відповідачу належним чином.
Згідно з матеріалами справи, податкові повідомлення-рішення №373862-2408-2401 від 29 серпня 2022 року, №268245-2408-2401 від 01 травня 2023 року та №602889-2408-2401-UA7302009000003149 від 04 квітня 2024 року є чинними, відповідачем не надано доказів їх оскарження в адміністративному чи судовому порядку.
Стосовно доводів відзиву про те, що контролюючим органом безпідставно нараховано податкове зобов'язання відносно саме ОСОБА_1 , адже останній фактично не користується земельної ділянкою, яка є об'єктом оподаткування, і така передана в суборенду іншій фізичній особі ( ОСОБА_2 , підстава передання земельної ділянки в суборенду - договір суборенди земельної ділянки від 13 жовтня 2011 року), яка, до того ж, звільняється від сплати орендної плати рішенням Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 18 вересня 2024 року №208/15-41/24, то такі суд відхиляє, адже питання правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, якими визначено суми податкових зобов'язань з орендної плати за землю (№373862-2408-2401 від 29 серпня 2022 року, №268245-2408-2401 від 01 травня 2023 року та №602889-2408-2401-UA7302009000003149 від 04 квітня 2024 року), не можуть бути предметом дослідження у цій справі, предметом якої є стягнення податкового боргу, який виник у зв'язку з несплатою зобов'язань, нарахованих на підставі зазначених вище податкових повідомлень-рішень.
Суд зауважує, що в межах даних спірних відносин підлягають доказуванню обставини щодо наявності або відсутності правових підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення узгодженого податкового зобов'язання (податкового боргу) в судовому порядку.
Указані вище доводи відзиву суд вважає безпідставними і тому, що рішення Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 18 вересня 2024 року №208/15-41/24 були прийнято уже після винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень, на яких ґрунтуються вимоги цього позову про стягнення податкового боргу (ППР №373862-2408-2401 від 29 серпня 2022 року, ППР №268245-2408-2401 від 01 травня 2023 року та ППР №602889-2408-2401-UA7302009000003149 від 04 квітня 2024 року). При цьому ППР №373862-2408-2401 від 29 серпня 2022 року та №268245-2408-2401 від 01 травня 2023 року стосуються податкового періоду 2022 та 2023 років відповідно, тобто періоду, що передував прийняттю 18 вересня 2024 року Вижницькою міською радою рішення №208/15-41/24.
Крім того, суд звертає увагу на таке.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За приписами частини дев'ятої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, може пред'явити зустрічний позов відповідно до положень статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої та другої статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Разом з цим відповідач не надав до суду доказів скасування в адміністративному чи судовому порядку податкових повідомлень-рішень №373862-2408-2401 від 29 серпня 2022 року, №268245-2408-2401 від 01 травня 2023 року та №602889-2408-2401-UA7302009000003149 від 04 квітня 2024 року та/або податкової вимоги форми «Ф» №0000599-1308-2413 від 05 квітня 2023 року (у разі незгоди із зазначеними рішеннями та податковою вимогою відповідач не був позбавлений права на їх оскарження), а також не скористався правом, передбаченим частиною дев'ятою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 177 Кодексу адміністративного судочинства України, на пред'явлення зустрічного позову до Головного управління ДПС у Чернівецькій області.
Відповідно, доводи відзиву не спростовують обставин наявності у відповідача податкового боргу у розмірі 12490,30 грн. Зазначена сума грошового зобов'язання не сплачена відповідачем, що підтверджується наявними у справі матеріалами.
Суд повторно наголошує, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, як і питання правильності визначення у них суми відповідного податкового зобов'язання не є предметом даного спору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 лютого 2019 року справа №824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи відповідачем суду не подано.
Твердження відповідача, викладені у відзиві, не спростовують доводів позову.
Отже, оскільки відповідач не сплатив нараховане грошове зобов'язання у встановлений законом строк, то таке підлягає стягненню в судовому порядку.
Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 до місцевого бюджету податковий борг на загальну суму 12490 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто) грн 30 коп.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 листопада 2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 44057187); відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя О.П. Лелюк