справа№380/5994/25
06 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не належного розгляду у встановленому законом порядку заяви в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду;
- скасувати рішення відповідача, оформлене Протоколом №21 та викладене у повідомленні №1499\в від 21.02.2025 про відмову щодо надання відстрочки від призову на військову службу на підставі абз. 13 ст. 1 ч. 23 Закону України "про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідач належним чином не розглянув його заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Оскільки, на думку позивача, у нього є всі законні підстави для відстрочки від призову так, як здійснює догляд за батьком, в якого друга група інвалідності.
Ухвалою суду від 31.03.2025 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
07.04.2025 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №29112).
Ухвалою від 14.04.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
18.04.2025 від відповідача за вх. №32733 надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача пояснив, що 18.02.2025 на поштову адресу Центру надійшла заява ОСОБА_1 б/н від 05.02.2025, яка зареєстрована за № 1451/в, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до п. 60 Порядку КМУ № 560 комісія вивчила отриману заяву ОСОБА_1 та підтвердні документи, які подано заявником, оцінила законність підстав для надання відстрочки, комісією за допомогою Державного реєстру актів цивільного стану громадян здійснено перевірку щодо актових записів про народження дітей, батьком яким є ОСОБА_2 . Згідно відомостей, що містяться ДРАЦС у ОСОБА_2 наявні особи першого ступеня споріднення, а саме 2 доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та 2 сини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивачем до заяви долучено документи, які підтверджують факт не можливості здійснювати утримання батька, сином ОСОБА_5 (згідно рішення суду визнано недієздатним). Інших документів, які б підтверджували факт не можливості утримувати батька іншими повнолітніми дітьми та дружиною ОСОБА_6 , військовозобов'язаний ОСОБА_1 не подав. Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянула заяву ОСОБА_1 про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняла рішення про відмову у наданні відстрочки, що оформлено протоколом № 21 від 21.02.2025. Оскільки, комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 дотримано порядок та вимоги щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , б/н від 05.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відтак, представник просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_1 є батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_6 .
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №602843 у батька позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановлена ІІ група інвалідності загального захворювання.
Також у позивач є рідний брат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 23.05.2002 визнаний недієздатним та рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06.05.2009 над ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлено опіку та призначено ОСОБА_6 його опікуном.
18.02.2025 на поштову адресу Центру надійшла заява ОСОБА_1 б/н від 05.02.2025, яка зареєстрована за № 1451/в, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На підтвердження наявності підстав для надання відстрочки від призову, позивачем надані такі документи: копія свідоцтва про народження; копія довідки МСЕК; копія витягу про реєстрацію місця проживання; копії рішень Галицького районного суду м. Львова від 23.05.2002 та 06.05.2009.
Так, опрацювавши подані позивачем заяву та документи, комісією за допомогою Державного реєстру актів цивільного стану громадян здійснено перевірку щодо актових записів про народження дітей, батьком яким є ОСОБА_2 .
Згідно відомостей, що містяться ДРАЦС у ОСОБА_2 наявні особи першого ступеня споріднення, а саме 2 доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та 2 сини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянула заяву ОСОБА_1 про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняла рішення про відмову у наданні відстрочки, що оформлено протоколом № 21 від 21.02.2025.
Головою комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_7 на адресу заявника скеровано повідомлення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У даному повідомленні зазначено причини відмови: відповідно до відомостей, що містяться ДРАЦС у ОСОБА_2 наявні особи першого ступеня споріднення, а саме доньки, однак, до заяви не долучено відомості, що підтверджують не можливість таких осіб здійснювати догляд за батьком ОСОБА_2 .
Позивач із такою відмовою не погоджується, оскільки вважає, що в нього є всі законні підстави для відстрочи від призову, тому звернувся до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду даної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону № 3543-ХІІ особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В свою чергу нормами ст. 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч. ч. 3 та 5 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим ст. 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Згідно п. 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
За змістом п. 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до положень п. 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.
З урахуванням зазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_8 , як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (в редакції на момент подачі заяви) затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
На момент звернення позивача із заявою про надання відстрочки Порядок № 560 передбачав необхідність подачі для особи, яка зайнята доглядом: документів, що підтверджують родинні зв'язки, та один із документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), в якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд (додаток 5 Порядку № 560).
Як вбачається із матеріалів справи, 05.02.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На підтвердження наявності підстав для надання відстрочки від призову позивачем надані такі документи, як копія свідоцтва про народження; копія довідки МСЕК; копія витягу про реєстрацію місця проживання; копії рішень Галицького районного суду м. Львова від 23.05.2002 та 06.05.2009.
Із наданих позивачем документів встановлено, що батько позивача є особою із інвалідністю ІІ групи загального захворювання, рідний брат позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 23.05.2002 визнаний недієздатним та рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06.05.2009 над ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлено опіку та призначено ОСОБА_6 його опікуном.
Крім цього, як вбачається із матеріалів справи у батька позивача - ОСОБА_2 - від першого шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не підтримує родинних зв'язків із сестрою ОСОБА_3 . Батько ОСОБА_2 аліменти на утримання своєї дитини ОСОБА_3 не платив. ОСОБА_3 не здійснює догляд за батьком. Оскільки позивач є особою, що може та здійснює догляд за своїм батьком, то звернувся із вищезазначеною заявою про відстрочку від призову.
Наявні у матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту утримання позивачем свого батька.
Тобто, у даному випадку до заяви військовозобов'язаного у порядку п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ були додані відповідні документи, передбачені Порядком № 560.
Посилання відповідача на те, що позивач має невійськовозобов'язаних родичів і які згідно зі ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України зобов'язані утримувати свого батька, що не дає права на надання позивачу відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, яка передбачена нормою ст. 23 Закону № 3543, суд вважає такими, що суперечать вимог Порядку № 560.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено у ст. 51 Конституції України.
Відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Разом з тим, суд вказує, що обов'язок «здійснювати утримання батьків» та «здійснювати догляд за батьками», не є тотожнім у спірних правовідносинах.
Постійний догляд - це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Згідно ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тобто, «здійснювати утримання за батьками» це надання матеріальної допомоги, в той час як «постійний догляд» це вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Судом враховано, що сестра позивача не проживає разом з ними, догляду за батьком не здійснює, тому позивач, як на момент звернення з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і наразі є єдиною особою, яка відповідно до закону зобов'язана та має фактичну можливість здійснювати догляд за своїм батьком як особою з інвалідністю ІІ групи.
Враховуючи наведене, позивачем до заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ надано докази того, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за батьком.
Як зазначалось вище, розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч.1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, відбувається за встановленою процедурою.
Отже, належним способом захисту позивача буде зобов'язання комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №21 від 21.02.2025, в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаному ОСОБА_1 .
Зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) від 05.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2025.
Суддя Потабенко В.А.