справа№380/10082/25
06 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі також -відповідач), в якій просить суд:
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) видати ОСОБА_1 довідку про вартість недоотриманого під час військової служби майна;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ командира військової частини про виплату ОСОБА_1 компенсації вартості недоотриманого під час проходження військової служби майна за вартістю станом на 01.01.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) виплати ОСОБА_1 вартість недоотриманого під час проходження військової служби майна за цінами станом на 01.01.2023.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що головний сержант ОСОБА_1 25.02.2022 прийняв справи та посаду та приступив до виконання службових обов'язків за посадою згідно з наказом № 42 від 25.02.2022. 08.11.2023 відповідно до витягу з наказу № 318 командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині головного сержанта ОСОБА_1 з 08.11.2023 виключено з списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до довідки про грошове забезпечення та відрахування грошова компенсація за неотримане майно ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась, у зв'язку із чим, 05.04.2025 позивач направив до військової частини НОМЕР_1 заяву про надання копій його майнового атестату, довідки про вартість неотриманого майна, а також компенсувати вартість неотриманого майна за цінами станом на 01.01.2025. Однак, відповідь не находила. Згідно з довідко про доходи, компенсація за неотримане майно не нараховувалась. На думку позивача, у нього є право вимагати компенсацію вартості суми недоотриманого майна в якості відшкодування витрат на закупівлю майна, яке він придбавав під час несення служби. Тому з метою захисту свого право позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 26.05.2025 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
03.06.2025 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 16.06.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
27.06.2025 від відповідача за вх. №53369 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги заперечив, зазначивши, що позивач з 25.02.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2023 № 318 (по стройовій частині) виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач не заперечував проти виключення його зі списків особового складу військової частини і при виключенні його зі списків військової частини претензій не мав. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. У зв'язку з тим, що позивач проходив військову службу по мобілізації, а військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 не проходив, тому відсутні підстави для виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно.
13.08.2025 від позивача за вх. №66070 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача пояснила, що при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено компенсацію за неотримане речове майно. Зазначив, що звернувся до відповідача із заявою стосовно надання інформації щодо виплати зазначеної компенсації, проте відповідач листом відмовив у наданні довідки про вартість речового майна та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. На звернення позивача заявою про надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу при звільненні з військової служби, про видання наказу командира військової частини про виплату грошової компенсації позивачу та фактичну виплату грошової компенсації надано відповідь листом відповідно до якої згідно п. 17 Розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (зі змінами) мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі. Відповідно до абз. 9 п. 29 розділу V Інструкції у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу, предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. Враховуючи зазначене, компенсація за недоотримане речове майно вказаній категорії військовослужбовців не нараховується та не виплачується. Предметом спору у даній справі є наявність правових підстав правомірність невиплати відповідачем грошової компенсації за речове майно позивачу. Зазначає, що в діях відповідача вбачається бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу при звільненні з військової служби суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, просив задовольнити позов.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Суд встановив, що відповідно до наказу №42 від 25.02.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
08.11.2023 відповідно до витягу з наказу № 318 командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині головного сержанта ОСОБА_1 з 08.11.2023 виключено з списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки про грошове забезпечення та відрахування грошова компенсація за неотримане майно ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась, тому 05.04.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив надати копій майнового атестату та довідки про вартість неотриманого майна, компенсувати ОСОБА_1 вартість неотриманого майна за цінами станом на 01.01.2025. Оскільки відповідачем не було надано відповідь на вищевказану заяву, представником позивача Цибрій Т.В. в інтересах позивача було скеровано до військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит.
Так, за результатами адвокатського запиту №51 (вх. 204/з) щодо надання інформації та документів про проходження військової служби ОСОБА_1 , відповідачем надано відповідь про те, що у зв'язку із вибуттям головного сержанта ОСОБА_1 до нового місця служби військової частини НОМЕР_3 його особова справа була передана, а тому у військовій частині НОМЕР_4 послужний список даного військовослужбовця відсутній. Відтак, і відсутні підстави для надання довідки про вартість недоотриманого майна головним сержантом ОСОБА_1 , а речовий атестат вказаного військовослужбовця був переданий до ного місця служби для забезпечення його речовим майном.
Позивач вважає, що відповідачем порушується його право на отримання компенсації вартості недоотриманого майна, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, а також надання гарантій військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону № 2011-ХІІ).
За правилами ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), п. п. 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 № 475, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.
Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
Отже, із аналізу положень наведених вище нормативних актів слідує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування у п. 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дає підстави для висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що у пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 та у постанові від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18.
Суд встановив, що позивач з 25.02.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та згідно наказу командира від 08.11.2023 № 318 (по стройовій частині) виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Вказане сторонами не заперечується.
За результатами розгляду адвокатського запиту ОСОБА_2 №51 (вх. 204/з) щодо надання інформації та документів про проходження військової служби ОСОБА_1 , відповідачем надано відповідь про те, що у зв'язку із вибуттям головного сержанта ОСОБА_1 до нового місця служби - військової частини НОМЕР_3 - його особова справа була передана, а тому у військовій частині НОМЕР_4 послужний список даного військовослужбовця відсутній, відтак, відсутні підстави для надання довідки про вартість недоотриманого майна головним сержантом ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що подання позивачем вказаної заяви після його звільнення з військової служби жодним чином не порушує норм Порядку № 178 та Інструкції № 232, оскільки зі змісту цих нормативних актів суд не встановив вказаних обмежень чи заборон, а звільнення позивача зі служби не позбавляє його права на отримання такої грошової компенсації за його заявою (рапортом) після звільнення.
При цьому, слід зазначити, що п. 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, чи то рапорту, чи заяви.
Отже, позивач, як військовослужбовець, який виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, на час підписання наказу про звільнення, мав право на отримання компенсації вартості речового майна, що належить до видачі в період проходження військової служби.
При цьому суд вказує таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації вартості недоотриманого під час військової служби речового майна та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації вартості недоотриманого під час проходження військової служби речового майна.
Щодо вимоги про нарахування та виплату компенсацію вартості недоотриманого під час проходження військової служби речового майна саме за цінами на 01.01.2023, то така вимога задоволенню не підлягає, як передчасна, оскільки нарахування та виплата компенсації відповідачем ще не проведена.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав, яке випливає з конституційного положення, закріпленого у ст. 55 Конституції України.
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо судового збору, то такий стягненню не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації вартості недоотриманого під час проходження військової служби речового майна.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) компенсацію вартості недоотриманого під час проходження військової служби речового майна.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2025.
Суддя Потабенко В.А.