07 листопада 2025 року м. Київ справа №320/32774/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,
Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 2), в якому просить суд
- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 262340019814 від 19 березня 2024 року, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 березня 2024 року про призначення пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 20 жовтня 1980 року по 22 липня 1981 року, з 28 липня 1981 року по 28 жовтня 1981 року, з 01 лютого 1984 року по 01 жовтня 1988 року, з 13 жовтня 1988 року по 24 лютого 1996 року, з 19 лютого 1997 року по 25 вересня 1998 року, з 06 жовтня 1998 року по 07 листопада 2000 року, з 15 жовтня 2001 року по 08 січня 2002 року, з 15 жовтня 2001 року по 08 січня 2002 року, з 27 січня 2001 року по 16 лютого 2004 року.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він 12 березня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
19 березня 2024 року позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 262340019814 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з поданням копії трудової книжки, яка не завірена належним чином та не зарахуванням періодів роботи, починаючи з 1980 року по 2004 року.
Позивач вважає це рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на його переконання, він досяг необхідного пенсійного віку та має необхідний страховий стаж.
Позивач вказує, що на вимогу відповідача, ним подавались архівні довідки про періоди роботи, проте, вони не були враховані відповідачем. Також позивач стверджує, що відповідачу повідомлялось про можливість надати свідків, які можуть підтвердити відповідний стаж роботи.
Відповідачі будь-яких письмових пояснень, відзиву або заперечень проти позову до суду не надали.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія ухвали суду від 17 липня 2024 року разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів отримані уповноваженою особою відповідача безпосередньо в приміщенні суду 10 вересня 2024 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи відповідна розписка.
На адресу суду 26 серпня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів, які стали підставою для прийняття рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 12 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До вказаної заяви позивачем подано: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, військовий квиток, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року (3), довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року (2), довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року (1), інший документ (ДОВІДКА 3), інший документ (ДОВІДКА 2), інший документ (ВІДМОВА), інший документ (ДОВІДКА 1), пам'ятка пенсіонера.
Згідно записів з копії трудової книжки серія НОМЕР_1 , заповненої на ім'я ОСОБА_1 05 січня 1981 року, останній
- з 20 жовтня 1980 року по 22 липня 1981 року, з 13 жовтня 1988 року по 24 лютого 1996 року працював на різних посадах у Радгоспі «Октябрь;
- з 28 липня 1981 року по 28 жовтня 1981 року, з 01 лютого 1984 року по 01 жовтня 1988 року працював у Великоновосілківській автобазі АТП ОСС;
- з 19 лютого 1997 року по 25 вересня 1998 року працював у ВАТ «Великоновосілківське АТП 11440»;
- з 06 жовтня 1998 року по 07 листопада 2000 року працював у ВАТ «Великоносілківський Райагрохим»;
- з 15 жовтня 2001 року по 08 січня 2002 року працював у Великоновосілківській центральній районній лікарні;
- з 27 січня 2003 року по 16 лютого 2004 року працював у Великоновосілківському ПТУ № 154.
Згідно наданих суду копій довідок № 0702/108, № 0702/112, № 0702/111 від 06 лютого 2024 року, виданої Комунальної установи «Великоновосілківський об'єднаний трудовий архів», надати інформацію трудової діяльності позивача в «Радгосп «Октябр», в Великоновосілківському ППУ № 154, Великоносілківській цетнральній районній лікарні, не має можливості у зв'язку з тим, що документи установи на зберігання і подальше використання до КУ «Великоновосілківський об'єднаний Трудовий архів» не надходили.
Згідно копії архівної довідки № 0702/113 від 06 лютого 2024 року, виданої Комунальною установою «Великоносілківський об'єднаний трудовий архів», в документах архівного фонду № 175 Відкритого акціонерного товариства «Великоновосілківське АТП 11440» «Безверхий Павел Павлович вод.» (мовою документа), за 1997, 1998 роки працював та зазначено кількість днів, які останній виробив.
Згідно копії архівної довідки № 0702/110 від 06 лютого 2024 року, виданої Комунальною установою «Великоносілківський об'єднаний трудовий архів», в документах архівного фонду № 22 Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Великоновосілківський Райагрохім» «Безверхий Пав. Пав.» (мовою документа), за 1998-2000 роки працював та зазначено кількість днів, які останній виробив.
Згідно копії архівної довідки № 0702/109 від 06 лютого 2024 року, виданої Комунальною установою «Великоносілківський об'єднаний трудовий архів», в документах архівного фонду № 37 Великоновосілківського автотранспортного підприємства колективного підприємства «Обласне виробниче автотранспортне об'єднання Донецької облспоживспілки» (АТП ОСС) « ОСОБА_1 год рождения 1963» (мовою документа), за 1981, 1984-1988 роки працював та зазначено кількість днів, які останній виробив.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19 березня 2024 року № 262340019814 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно вказаного рішення, позивачу за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи по архівних довідках від 06 лютого 2024 року № 0402/109, № 0402/113, оскільки надано копію трудової книжки, яка не завірена належним чином. Дані періоди можливо буде зарахувати після надходження акту складеного за результатами достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії.
Також у матеріалах справи наявна інша заява позивача про призначення пенсії за віком від 21 березня 2023 року, в якій останній власноручно зазначив, що оригінал трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 05 січня 1981 року, залишився в зоні бойових дій АДРЕСА_1 та просив при призначенні пенсії розглянути варіант копію трудової книжки.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно пункту 3 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ) було передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV).
Згідно частини першої статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV).
Отже трудовий стаж до запровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється відповідно записів у трудовій книжці.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV становить 60 років.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV становить 30 років. Вказана обставина не є спірною.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV у разі відсутності страхового стажу передбаченого частиною І цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення 63 років за наявності страхового стажу від 23 до 33 років.
Відповідно до пункту 3 статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років за наявності страхового стажу від 15 до 25 років.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Судом встановлено, що позивач досяг пенсійного віку 60 років та відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 262340019814 від 19 березня 2024 року про відмову у призначенні пенсії його страховий стаж становить 15 років 10 місяців 6 днів; не зараховано періоди роботи по архівних довідках від 06 лютого 2024 року № 0402/109, № 0402/113, оскільки надано копію трудової книжки, яка не завірена належним чином. Дані періоди можливо буде зарахувати після надходження акту складеного за результатами достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії.
Як вже зазначалось судом у вказаних архівних довідках зазначено про те, що позивач працював у Відкритому акціонерному товаристві «Великоновосілківське АТП 11440» у 1997-1998 роках та у Великоновосілківському автотранспортному підприємстві колективного підприємства «Обласне виробниче автотранспортне об'єднання Донецької облспоживспілки» (АТП ОСС) у 1981, 1984-1988 роках.
Тобто, періоди роботи з 28 липня 1981 року по 28 жовтня 1981 року, з 01 лютого 1984 року по 01 жовтня 1988 року, з 19 лютого 1997 року по 25 вересня 1998 року.
Отже, у цій справі є зарахування до стажу роботи позивач певних періодів роботи, зазначених у трудовій книжці, у зв'язку з відсутністю оригіналу трудової книжки.
Так, відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові угоди і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17-1 Порядку № 637 передбачено, що у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1058 від 27 вересня 2022 року пункт 18 Порядку № 637 доповнений абзацом 2, яким передбачено, що у такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії (далі - Порядок № 18-1).
Згідно пункту 1 цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи: для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника; до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).
Відповідно до пункту 2 дія Порядку № 18-1 поширюється на осіб, які працювали, зокрема, у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи (далі - періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території).
Згідно пункту 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії, періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, створених при головних управліннях Пенсійного фонду України.
Згідно пункту 11 Порядку № 18-1 із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.
Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника.
Згідно пункту 12 Порядку № 18-1 територіальні органи Пенсійного фонду України надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи.
Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, територіальний орган Пенсійного фонду України запрошує та опитує свідка.
Якщо свідок проживає (перебуває) в іншій адміністративно-територіальній одиниці України, ніж та, в якій проживає (перебуває) заявник, територіальний орган Пенсійного фонду України звертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (перебування) свідка для його опитування.
Результати опитування свідка оформляються Актом опитування свідка (додаток 3).
Акт опитування свідка та завірені територіальним органом Пенсійного фонду України копії документів про його роботу за час, щодо якого він підтверджує роботу заявника, протягом трьох робочих днів з дня опитування надсилаються до територіального органу Пенсійного фонду України, який надіслав запит.
За змістом вказаних приписів Порядку № 18-1 комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, створені при головних управліннях Пенсійного фонду України, підтверджують стаж роботи осіб, які працювали у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи, за умови надання такими особами трудової книжки.
Водночас після доповнення постановою Кабінету Міністрів України № 1058 від 27 вересня 2022 року пункту 18 Порядку № 637 Порядком №18-1 щодо зарахування до стажу роботи періодів роботи на окупованих територіях України до 01 січня 2004 року на підставі показань свідків за відсутності трудової книжки відповідні зміни до Порядку № 18-1 внесені не були, а отже не був врегульований порядок підтвердження трудового стажу осіб, які працювали на окупованих територіях до 01 січня 2004 року, за відсутності трудової книжки, до цього часу.
Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно частини третьої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).
Так, у справі «Рисовський проти України», № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Відтак, у разі, коли позивач подав всі документи, необхідні для призначення пенсії за віком та зарахування до стажу роботи періодів роботи на окупованих територіях, проте, не подав оригінал трудової книжки, у разі наявності сумнівів у органу Пенсійного фонду України щодо дійсності наявності у позивача цього страхового стажу, зазначений орган Пенсійного фонду України мав роз'яснити позивачу його право звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, тобто, надати необхідну допомогу позивачу у зборі необхідних документів.
Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку, що відповідач 2 в частині розгляду заяви позивача від 12 березня 2024 року про призначення пенсії за відсутності трудової книжки допустив бездіяльність щодо розгляду вказаної заяви, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19 березня 2024 року № 262340019814 є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача, суд зазначає таке.
Суд зазначає, що згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04 вересня 2019 року № 647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший. У зв'язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії.
Суд зазначає, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (статті 113, 116 та 117 Конституції України).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року яку залишено без змін Верховним Судом у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 640/1873/22, відмовлено у задоволені позовних вимог до Пенсійного фонду України про визнання протиправними (такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили) та нечинними положення абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07 липня 2014 року) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
Також, Верховний Суд за результатами аналізу положень статей 5, 44 Закону № 1058-IV, підпункту 2 пункту 10 Положення №280, абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2, 3 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 вважав за необхідне сформулювати такі правові висновки:
- правлінню Пенсійного фонду України надано право приймати у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України, зокрема, і щодо порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії;
- з моменту набрання чинності змін до абзацу 13 пункту 4.2 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1, а саме з 1 квітня 2021 року, після реєстрації заяви, зокрема і щодо перерахунку пенсії, та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу;
- рішення за результатами розгляду заяви, розподіленої за принципом екстериторіальності, у тому числі про перерахунок пенсії, приймається не пізніше 10 днів після її надходження та підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків) та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.
У даному випадку відповідно до матеріалів справи, рішення про відмову було прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у зв'язку з чим, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, зокрема, зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 12 березня 2024 року з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі, залишивши без задоволення позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оскільки подана позивачем заява по суті розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і рішення за наслідками розгляду поданих документів приймалось саме ним.
Водночас, щодо позовних вимог в частині здійснення виплати перерахованої пенсії позивачу, суд, враховуючи положення пунктів 4.2, 4.10 Порядку № 22-1, зазначає, що в контексті спірних правовідносин до повноважень відповідача 2 належить прийняття рішення про перерахунок пенсії та направлення цього рішення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, відтак, виплату має здійснити Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, оскільки матеріалами справи підтверджено, а судом встановлено, що позивач перебуває на обліку саме у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 20 жовтня 1980 року по 22 липня 1981 року, з 28 липня 1981 року по 28 жовтня 1981 року, з 01 лютого 1984 року по 01 жовтня 1988 року, з 13 жовтня 1988 року по 24 лютого 1996 року, з 19 лютого 1997 року по 25 вересня 1998 року, з 06 жовтня 1998 року по 07 листопада 2000 року, з 15 жовтня 2001 року по 08 січня 2002 року, з 15 жовтня 2001 року по 08 січня 2002 року, з 27 січня 2001 року по 16 лютого 2004 року, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19 березня 2024 року № 262340019814, до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи з 28 липня 1981 року по 28 жовтня 1981 року, з 01 лютого 1984 року по 01 жовтня 1988 року, з 19 лютого 1997 року по 25 вересня 1998 року.
При цьому, щодо періодів роботи з 20 жовтня 1980 року по 22 липня 1981 року, з 19 лютого 1997 року по 25 вересня 1998 року, з 06 жовтня 1998 року по 07 листопада 2000 року, з 15 жовтня 2001 року по 08 січня 2002 року, з 15 жовтня 2001 року по 08 січня 2002 року, з 27 січня 2001 року по 16 лютого 2004 року, відповідач 2 жодного рішення не приймав, тобто, в даному випадку щодо цих періодів роботи відсутній будь-який спір.
Більш того, суд вважає позовні вимоги в частині зарахування певних періодів роботи до страхового стажу передчасними, оскільки, як вже зазначалось судом, відповідачем 1 не вчинено належних дій щодо повного та всебічного розгляду заяви про призначення пенсії позивачу, не надано допомоги у зборі необхідних документів, що свідчить про наявність підстав для зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути зазначену заяву позивача, а відтак відсутні підстави стверджувати, що за наслідками повторного розгляду заяву органом Пенсійного фонду України буде не зараховано до страхового стажу періоди роботи, про які зазначає позивач.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неу24переджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VI. Судові витрати.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись частиною третьою статті 139 КАС України, вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (51925, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Інститутська, будинок 4, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 19 березня 2024 року № 262340019814.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12 березня 2024 року, з урахуванням висновків суду в даній адміністративній справі.
4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення
Суддя Жук Р.В.