07 листопада 2025 року справа №320/59103/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови №49723655 від 10.08.2023, стягнення коштів у розмірі 87300,16 грн.
Ухвалою суду від 14.12.2024 відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що на виконанні у відповідача перебував виконавчий лист Дарницького районного суду від 21 червня 2013 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що належить позивачу, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Альфа-Банк» за Договором Кредиту №800001817 від 13.09.2007 в розмірі 962722,00 грн, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації. Позивачем зазначається, що ним фактично виконано свої зобов'язання перед банком у інший, узгоджений сторонами спосіб, про що повідомлено відповідача. Однак, виконавчим органом винесена постанова №49723655 від 10.08.2023 про стягнення виконавчого збору у розмірі 96272,20 грн, у той час як, не було виконано виконавчий документ, яким чітко встановлено спосіб виконання рішення суду - звернення стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру шляхом продажу на прилюдних торгах.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України не скористався, - із відзивом до суду не звернувся.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд встановив.
25 березня 2013 року заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі №2602/4721/12, позов Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на предмет іпотеки задоволено, та у рахунок погашення заборгованості позивача перед Банком за кредитним договором №800001817 від 13.09.2007 та договором від 13.08.2009 про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору №800001817 від 13.09.2007, яка в загальному розмірі становить 962722,00 грн, постановлено звернути стягнення на предмет іпотеки: однокімнатну квартиру, загальною площею 52,70 кв.м., жилою площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу цієї квартири на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
У подальшому, від Банку надійшов запит до ОСОБА_1 про добровільне врегулювання боргових зобов'язань, шляхом добровільного укладання договору купівлі-продажу іпотечної квартири із визначеним Банком покупцем та ціною, на що позивач погодився, та 28.12.2015 уклав договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за номером 2388.
У зв?язку з добровільним укладанням договору купівлі-продажу іпотечної квартири та фактичного часткового виконання судового рішення про стягнення заборгованості, 28.01.2016 від Банку надійшов гарантійний лист, оформлений у формі довідки про стан кредитної заборгованості у сегменті роздрібного бізнесу №07494-541, згідно якої банк повідомив про те, що звільнить ОСОБА_1 протягом шести місяців з 28.01.2016 від подальшого виконання обов?язків щодо повернення частини заборгованості у розмірі 98 223,42 долари США.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження та повернення стягнутих коштів у сумі 112 134, 37 грн, додавши документи, котрі підтверджують добровільне врегулювання спору та відсутність боргу перед Банком.
14 листопада 2024 року Дарницьким ВДВС винесено постанову прозакінчення виконавчого провадження №49723655.
При цьому, 10 серпня 2023 року відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, згідно якої старшим державним виконавцем Микитчик I.B. постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Дарницького ВДВС виконавчий збір у розмірі 96272,20 грн.
На переконання позивача стягнення виконавчим органом суми виконавчого збору є протиправним, у зв'язку із чим він звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
За приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016№1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За правилами частини першої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Зі змісту оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 10.08.2023 вбачається, що державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню: 962722,00 грн х 10% = 96272,20 грн.
Позивач зазначає, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору від винесена у виконавчому провадженні, під час якого не було виконано виконавчий документ, яким чітко встановлено спосіб виконання рішення суду - звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації.
Позивач посилається на те, з нього не може підлягати стягненню виконавчий збір у розмірі 96272,20 грн, оскільки відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Суд звертає увагу, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі №2602/4721/12, позов Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на предмет іпотеки задоволено, та у рахунок погашення заборгованості позивача перед Банком за кредитним договором №800001817 від 13.09.2007 та договором від 13.08.2009 про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору №800001817 від 13.09.2007, яка в загальному розмірі становить 962722,00 грн, постановлено звернути стягнення на предмет іпотеки: однокімнатну квартиру, загальною площею 52,70 кв.м., жилою площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу цієї квартири на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
Постанову про відкриття виконавчого провадження №52041532 винесено державним виконавцем 24.12.2015.
Так, Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час відкриття виконавчого провадження №52041532 було врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).
Відповідно до частини другої статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною восьмою статті 54 Закону №606-XIV передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Отже, положення Закону №606-XIV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону №606-XIV.
Водночас кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена відповідно до того закону, в період дії якого вона розпочата.
З огляду на те, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору (як окрема процесуальна дія) винесена державним виконавцем 10.08.2023, тобто в період дії Закону №1404-VІІІ, то приймаючи таку постанову, державний виконавець повинен був керуватися положеннями Закону №1404-VІІІ (у редакції, чинній на дату винесення оскаржуваної постанови).
Законом №2475-VIII у статті 27 Закону №1404-VІІІ у частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Отже, норми Закону №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов'язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.
За приписами частини сьомої статті 51 Закону №1404-VIII, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положеньЗакону України«Про іпотеку».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» від05.06.2003№898-IV (далі - Закон №898-IV), іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотекодавець особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
За приписами частини першої статті 11 Закону №898-IV, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Відповідно до статті 39 Закону №898-IV, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до пункту 22 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802) (далі Інструкція), якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.
За правилами статті 41 Закону №898-IV (в редакції, чинній на момент оформлення виконавчого листа), реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає виключно примусовому виконанню шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Статтею 57 Закону №1404-VIII передбачено, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення, врегульовано статтею 61 Закону №1404-VIII, відповідно до якої реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.
Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Таким чином, визначенню обсягу відповідальності позивача (у грошовому виразі) за невиконане боржником зобов'язання за кредитним договором має передувати проведення державним виконавцем оцінки майна (квартири), переданої в іпотеку.
З матеріалів справи вбачається, що оцінка іпотечного майна відповідачем не проводилася.
Натомість, 28.01.2016 банк надав гарантійний лист, оформлений у формі довідки про стан кредитної заборгованості у сегменті роздрібного бізнесу №07494-541, згідно якої банк повідомив про те, що звільнить ОСОБА_1 протягом шести місяців з 28.01.2016 від подальшого виконання обов?язків щодо повернення частини заборгованості у розмірі 98223,42 долари США.
З огляду на викладене, державним виконавцем неправомірно визначено розмір виконавчого збору.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 87300,16 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень Порядку №787 визначено, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного бюджету України здійснюється на підставі заяви про повернення коштів з бюджету до якої має бути додано подання органу, що контролюють справляння надходжень бюджету та оригіналом або копія документа на переказ, або паперова копія електронного розрахункового документа, які підтверджує перерахування коштів до бюджету.
При цьому списання (перерахування) таких коштів здійснюється відповідним органом Казначейства.
Доказів звернення позивач до відповідного органу Казначейства із заявою про повернення коштів з бюджету суду не надано, з огляду на вказане, зазначені вимоги є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вказаного, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Адміністативний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) №49723655 від 10.08.2023.
3. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.