23 жовтня 2025 року Справа № 160/19059/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: прокурорів: Дидюк Н.О. та Столяренка Ю.С., представника відповідача - Кушнірчук Н.В., представника третьої особи-1 - Тимкович І.О., представника третьої особи-2 - Барабаш А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Дніпропетровської обласної державної адміністрації - військової адміністрації про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом Керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області Катеби Олега Анатолійовича в інтересах держави до Дніпропетровської обласної державної адміністрації - військової адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації - військової адміністрації про протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
01.07.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позову Керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області Катеби Олега Анатолійовича в інтересах держави до Дніпропетровської обласної державної адміністрації - військової адміністрації, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної державної адміністрації - військової адміністрації, яка полягає у невжитті заходів щодо реєстрації права державної власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт культурної спадщини національного значення - Миколаївська церква XVII століття, з охоронним № 040045/1, що розташована за адресою: вул. Музейна, с. Китайгород Дніпровського району Дніпропетровської області;
- зобов'язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію - військову адміністрацію вчинити дії щодо реєстрації права державної власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт культурної спадщини національного значення - Миколаївська церква XVII століття, з охоронним № 040045/1, що розташована за адресою: вул. Музейна, с. Китайгород Дніпровського району Дніпропетровської області..
09.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
23.07.2025 року від Дніпропетровської обласної державної адміністрації - військової адміністрації надійшов відзив на позов, в якому просить залишити його без розгляду, оскільки відповідно до пункту п.п.98 п.4 Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій, затвердженого постановою КМУ від 885 від 16.10.2019, у межах повноважень, передбачених законом, Міністерство культури та стратегічних комунікацій погоджує, відчуження або передачу пам'яток національного значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління, з огляду на що, прокурор не може замінювати вказаного належного суб'єкта владних повноважень, який має право звернення до суду із даним позовом
28.07.2025 року від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якому заперечує проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки нормами пункту п.п.98 п.4 Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій, затвердженого постановою КМУ від 885 від 16.10.2019 року передбачають право вказаного міністерства лише погоджувати відчуження або передачу пам'яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими особами іншим суб'єктам у володіння, користування або управління, а не право звернення до суду із подібними до даної справи позовом, при цьому, чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з відповідним позовом.
31.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі на 03.09.2025 року.
03.09.2025 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 11.09.2025 року.
11.09.2025 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 09.10.2025 року та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
09.10.2025 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 23.10.2025 року.
20.10.2025 року від прокурора надійшли заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду, зміст якого аналогічний до позиції, викладеної у відповіді на відзив.
23.10.2025 року від третьої особи Міністерства культури та стратегічних комунікацій України надійшли заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду, в яких підтримано позицію прокурора.
23.10.2025 року у підготовчому судовому засідання представники відповідача та третьої особи-2 просили задовольнити заяву про залишення позову без розгляду, прокурори та представник третьої особи-1 у задоволенні заяви просили відмовити.
Розглянувши заяву відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 5 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру" однією із функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст.169 цього Кодексу.
Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію неодноразово викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17.
Так, відповідач в обгрунтування клопотання про залишення позову без розгляду зазначає, що належним суб'єктом владних повноважень, який повинен захищати інтереси держави в даних правовідносинах є Міністерство культури та стратегічних комунікацій, оскільки згідно п.п.98 п.4 Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій, затвердженого постановою КМУ від 885 від 16.10.2019 року (далі - положення №885) вказане міністерство у межах повноважень, передбачених законом, погоджує відчуження або передачу пам'яток національного значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.
З приводу вказаного обґрунтування суд зазначає, що згідно п.п.245 п.4 положення №885 Міністерство культури та стратегічних комунікацій здійснює функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Так, предметом розгляду даної справи є бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів щодо реєстрації права державної власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт культурної спадщини національного значення - Миколаївська церква XVII століття.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскільки Миколаївська церква XVII століття не є об'єктом державної власності, підстави вважати Міністерство культури та стратегічних комунікацій належним суб'єктом владних повноважень, який повинен захищати інтереси держави в даних правовідносинах - відсутні.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21 суд дійшов висновку, якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункти 8.33-8.41).
В адміністративному судочинстві відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави має наслідком залишення позовної заяви без розгляду - у розумінні пункту 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання Дніпропетровської обласної державної адміністрації - військової адміністрації про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом Керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області Катеби Олега Анатолійовича в інтересах держави до Дніпропетровської обласної державної адміністрації - військової адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації - військової адміністрації про протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 03.11.2025 року.
Суддя М.В. Дєєв