07 листопада 2025 рокуСправа №160/25811/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виключення його з військового обліку, як такого, який визнаний непридатним до військової служби; зобов'язати відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку, як такого, який визнаний непридатним до військової служби; зобов'язати відповідача привести у відповідність відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів виключивши відомості, що він порушує правила військового обліку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він відповідно до відмітки, яка міститься у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 17.10.1989 року, визнаний непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку за ст.40 а, гр.ІІ та виключений з військового обліку. Однак, ним було виявлено, що за даними застосунку «Резерв +» він перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 . 04.07.2025 року його представник звернувся із запитом до відповідача, з проханням повідомити підстави для внесення інформації в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» щодо виключення його з військового обліку. Листом від 08.07.2025 року відповідач повідомив, що для коригування або внесення змін в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» йому рекомендовано особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, 02.09.2025 р. перевіряючи статус у мобільному додатку «Резерв+» він виявив у електронному військово-обліковому документі позначку про перебування в розшуку, у зв'язку з порушенням військового обліку. Водночас, його виключено з військового обліку за станом здоров'я, а отже він не є військовозобов'язаним, призовником та резервістом. Зазначені обставини й стали підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання вимог ухвали 01.10.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-IX громадяни, які наразі мають статут «обмежено придатний», повинні повторно пройти ВЛК протягом 9 місяців, тобто до 04.02.2025 року. Зазначене вище правопорушення з боку позивача призвело до необхідності виклику його до відповідача шляхом направлення повісток №3987544, №4686190, створених реєстром, що відповідає ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Так, повістку №3987544 передано мобільній групі оповіщення для вручення позивачу за адресою його реєстрації. Повістку №4686190 направлено директору ТОВ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» розпорядженням від 29.08.2025 р. №4/7174/1. Однак вручення повісток не відбулося. 26.06.2025 року в реєстрі був створений електронний запит Е2628211 до Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення позивача у зв?язку з його неприбуттям за викликом до відповідача у строк та місце, зазначені в повістці.
Щодо взяття на військовий облік, відповідачем вказано, що позивач був автоматично взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України, відповідно до порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 16.08.2024 р. № 932. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
03.10.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що
24.04.2015 року його визнано не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що внесено запис до військового квитка серії НОМЕР_1 від 17.10.1989 року. Відповідач мав обов'язок внести відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, але протиправно не зробив цього. Також зазначено, що норми, на які відповідач посилається як на підставу необхідності особистого звернення для виключення його з військового обліку стосується виключно військових, військовозобов'язаних та резервістів. Таким чином, позивач просив суд позов задовольнити з підстав викладених у ньому.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24.04.2015 р. позивач ІНФОРМАЦІЯ_4 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відомості про непридатність та виключення з військового обліку були занесені до військового квитка позивача серії НОМЕР_1 від 17.10.1989 року.
12.08.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виправити в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" недостовірні відомості про його перебування на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом внесення інформації про те, що він визнаний непридатним до військової служби та виключений з обліку та надати інформацію протягом якого строку буде внесено відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг".
Відповідь на вищезазначену заяву позивач не отримав.
02.09.2025 року позивач, сформувавши електронний військово-обліковий документ через застосунок "Резерв+", виявив наявність у Реєстрі відмітки про порушення ним правил військового обліку.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить наступного.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 р. № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону № 1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (стаття 2 Закону № 1951-VIII).
Згідно із статтею 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:
1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Частиною 5 статті 5 Закону №1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII).
За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов'язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях (стаття 8 Закону № 1951-VIII).
Відповідно до ст.9 Закону № 1951-VIII, призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
На виконання частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 р. №1487.
Відповідно до пункту 79 Порядку районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім іншого:
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд зазначає, що Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» так і Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 р. №1487, покладає обов'язок на районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вносити до Реєстру передбачені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В пункті 4 розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів зазначено, що основними засадами ведення Реєстру є обов'язковість внесення до Реєстру передбачених Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Як було зазначено судом вище, 24.04.2015 р. позивач ІНФОРМАЦІЯ_4 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, та відомості про непридатність та виключення з військового обліку були занесені до військового квитка позивача серії НОМЕР_1 від 17.10.1989 року.
З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що відповідач зобов'язаний був внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про позивача, а саме те, що останній виключений з військового обліку у зв'язку з тим, що він визнаний непридатним до військової служби військово-лікарською комісією та знятий з військового обліку з відміткою «виключений з військового обліку», що зроблено не було.
Суд вважає, що зазначеною бездіяльністю порушені права позивача, адже внесення даних до Реєстру про його непридатність до військової служби породжує для нього певні юридичні наслідки, на які останній має обґрунтоване право розраховувати, але які не настали.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку, на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 17.10.1989 року, згідно із якого позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку є протиправною.
Таким чином, відповідач всупереч приписам закону своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме не вніс належних відомостей до Реєстру про виключення його з військового обліку.
Обов'язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, недотримання відповідним ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення позивача з військового обліку, може створювати негативні наслідки для нього у майбутньому.
Щодо заявлених позовних вимог про зобов'язання внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, як такого, який визнаний непридатним до військової служби, суд зазначає таке.
Згідно із Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно із п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову у частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Підсумовуючи викладене вище, належним способом захисту порушених прав є зобов'язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію щодо позивача про виключення з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у його військовому квитку серії НОМЕР_1 від 17.10.1989 року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача привести у відповідність відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів виключивши відомості, що позивач порушує правила військового обліку, суд зазначає наступне.
Як видно з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.
З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, протокол по КУпАП відносно ОСОБА_1 не складався, суд зазначає, що відомості до Реєстру відносно нього внесені безпідставно.
Той факт, що відповідач посилається на те, що позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив вимоги Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" не є відомостями, які вносяться до Реєстру, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності.
При цьому, як встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 КУпАП не доведено, оскільки протокол не складався, а тому факт притягнення до відповідальності останнього відсутній.
Оскільки за приписами частини восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання саме відповідача, як орган ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вчинити певні дії.
Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку відповідачем не надано.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними й дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем та зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч.1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити позовну заяву з викладених вище підстав.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1 211,20 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію щодо ОСОБА_1 про виключення з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 17.10.1989 року.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма