07 листопада 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31.10.2025 р., постановлену в кримінальному провадженні №12025262020003169 відносно ОСОБА_6 ,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 жовтня 2025 р. задоволено клопотання прокурора та обрано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 30 грудня 2025 року.
Одночасно для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, визначено заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 гривень.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти покладено на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені п. 1, 2, 3 ч.5 ст.194 КПК України.
На вказану ухвалу суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та змінити обраний йому запобіжний захід на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, вказував, що ризик впливати на свідка не відповідає дійсності. Вважає, що ризики, вказані прокурором, невиправдані. Також прокурором було надано недостовірну інформацію стосовно його соціальних зв'язків та перебування на його утриманні трьох малолітніх дітей. Звертає увагу, що в матеріалах справи є відомості про те, що його бабусі та дідусь, які проживали з ним, потребують догляду.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 і режимі відеоконференції та його захисника, які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на
ЄУНСС 727/12610/25 НП 11кп/822/387/25 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_8
обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив відмовити в задоволенні вимог обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на розгляді в Шевченківському районному суді м. Чернівців перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені в ЄРДР за №12025262020003169, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Згідно з приписами ч.3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до наявних матеріалів провадження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З даних, які характеризують особу обвинуваченого, вбачається, що останній офіційно не працевлаштований, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому злочину в період встановленого іспитового строку за вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02.05.2024 року, що свідчить про його схильність до вчинення протиправних діянь.
Апеляційний суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, оскільки усвідомлює неминучість призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі за вчинений тяжкий злочин, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи, на які посилався обвинувачений в апеляційній скарзі, зокрема, наявність малолітніх дітей, не є підставою для спростування вище наведених ризиків та будуть враховані судом першої інстанції під час судового розгляду обвинувального акту та призначення обвинуваченому покарання.
У матеріалах справи відсутні докази зміни будь-яких обставин, які існували при обранні запобіжного заходу обвинуваченому на період досудового розслідування. Раніше встановлені ризики також не перестали існувати.
Доводи, які наведені в апеляційній скарзі, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, тяжкості інкримінованого йому злочину, не дають підстав для скасування ухвали суду та обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 жовтня 2025 р. щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія. Згідно з оригіналом: суддя