07 листопада 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025262150000350 від 29.10.2025 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 (м. Сторожинець) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 , та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з повною середньою освітою, яка не працює, заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей, не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 31 жовтня 2025 року по 29 грудня 2025 року включно без визначення альтернативного запобіжного заходу.
ЄУНСС: 723/4851/25
НП:11-сс/822/338/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
Категорія: в порядку ст. 309 КПК України Доповідач: ОСОБА_1
На вказане рішення слідчого суду захисник - адвокат ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2025 року та обрати підозрюваній запобіжний захід у виді домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю.
Уважає, що слідчим не надано достатніх доказів, які підтверджують підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Стверджує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які встановлені слідчим суддею, є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.
Просить врахувати те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, є несудимою, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, на її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей.
На думку апелянта, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, думку захисника - адвоката ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення слідчого судді суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів доходить такого.
Положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається із наданих в апеляційний суд матеріалів провадження, СВ ВП №1 (м. Сторожинець) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025262150000350 від 29.10.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за яким 30.10.2025 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у його вчинені.
30 жовтня 2025 року старший слідчий СВ ВП №1 (м. Сторожинець) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області капітан поліції ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 , яке 31.10.2025 р. ухвалою слідчого судді було задоволено.
Відповідно до матеріалів провадження, 29.10.2025 року приблизно о 19 годині 40 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 в ході раптово виниклого конфлікту зі своєю рідною молодшою сестрою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій цілеспрямовано, умисно, з достатньою силою нанесла ОСОБА_10 один удар гострим колюче-ріжучим предметом, а саме ножем в область грудної клітки справа, де розміщено життєво-важливі органи, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани грудної клітки справа, правобічний гемоторекс, пневмоторакс, забій правої легені.
Наведені вище обставини підтверджуються долученими стороною обвинувачення до клопотання копіями, зокрема, протоколом огляду місця події від 29.10.2025 р., протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 29.10.2025 р., відповіддю №630/01-21 від 30.10.2025 р., довідкою НП «Сторожинецька БЛІЛ2 №168 від 29.10.2025 р., протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 30.10.2025 р., протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_7 .
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України.
Що стосується встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то такі знайшли своє підтвердження та об'єктивно існують, а тому задля їх попередження необхідно застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, при цьому доводи захисника про недоведеність ризиків апеляційний суд вважає безпідставними.
Так, метою застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).
При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому. А тому слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.
Апеляційним суд погоджується із висновками слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки вона підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі. При цьому, слідчий суддя правильно врахував, що підозрювана є особою, яка не підпадає під обмеження щодо виїзду за межі території України.
Оцінюючи існування вказаного ризику, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім цього, відповідно до практики ЄСПЛ, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі «Летельє проти Франції»).
Також, зважаючи на встановлені досудовим розслідуванням обставини, існує ризик того, що, перебуваючи на волі, підозрювана ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки вони проживають в одному господарстві. Крім того, підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить те, що вона є конфліктною особою, а тому у разі перебування на волі і проживання за однією адресою з потерпілою у підозрюваної існуватиме реальна можливість вчинити новий злочин.
Отже, існування вказаних ризиків у сукупності з даними про особу підозрюваної ОСОБА_7 вказують на наявність підстав для застосування щодо неї найсуворішого запобіжного заходу та спростовують твердження захисника про відсутність ризиків у даному кримінальному провадженні.
Апеляційний суд звертає увагу і на те, що вимоги апеляційної скарги захисника, який заперечує існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та одночасно просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у цій частині є суперечливими оскільки за змістом ст.194 КПК України будь-який запобіжний захід може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із наведених ризиків.
На переконання колегії суддів, прийняте слідчим суддею не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, є несудимою, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, на її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, враховані апеляційним судом, проте, на переконання колегії суддів, такі не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують його висновки про обґрунтованість висунутої підозри та існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, колегія суддів не вбачає, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано вона підозрюється, її особу, а також встановлені слідчим суддею ризики. Крім того, на думку колегії суддів, такий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної в майбутньому.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів уважає, що слідчий суддя суду першої інстанції обґрунтовано застосував до ОСОБА_7 такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить апелянт, немає.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів Чернівецького апеляційного суду з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2025 року про застосування до ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3