24.10.2025
Справа № 635/7832/20
Провадження № 2/635/2045/2025
24 жовтня 2025 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Даниленко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки,
23.11.2021 ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на земельні ділянки, в якому просить визнати право власності за ОСОБА_4 на 1/2 частку в спільному майні подружжя на земельні ділянки, площею 5.7818 га кадастровий номер 6320683000:02:000:0251, та площею 5.3547 га кадастровий номер 6320683000:02:000:0037, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - дія ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - приватна, за місцем розташування - Харківська область, Близнюківський район, Кіровська сільська рада, власник - ОСОБА_5 (помер). Також просить звільнити її від сплати судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходились в зареєстрованому шлюбу у період з 15.05.1968 до 23.11.2004, який в подальшому був розірваний. 02.03.2000 ОСОБА_6 придбав права на 2 (дві) земельні частки (паї), і отримав Державні акти на право приватної власності на землю Серія IV-XP № 093415, площею 5,78 га, серія IV-XP № 093416, площею 5,35 га, розташовані на території Кіровської сільської Ради, КСП ім. Г.І. Петровського для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 6320683000:02:000:0251, місце розташування Харківська область, Близнюківський район, Кіровська сільська рада, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - приватна, площа земельної ділянки, га - 5.7818; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 6320683000:02:000:0037, місце розташування Харківська область, Близнюківський район, Кіровська сільська рада, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - приватна, площа земельної ділянки, га - 5.3547, які знаходяться в оренді ТОВ «СЕМАГРО». ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою отримання свідоцтва про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя на земельні ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за адресою: Близнюківський район, Харківської області, на території Кіровської сільської ради КСП ім. Г.І. Петровського позивачка звернулась до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражі Наталії Петрівни, і 16.10.2020 отримала від неї постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки не надано документів, що підтверджують право власності на земельні ділянки. ОСОБА_5 у 2006 році одружився із ОСОБА_3 . Син позивачки - ОСОБА_7 звернувся до Приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражі Наталії Петрівни із усною заявою, на яку приватний нотаріус Гаража Н.П. відповіла, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрита спадкова справа № 35/2020, спадкоємцями є : син - ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , за заповітом посвідченим Клопотовим С.Д., приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області 16.06.2012, за реєстр. № 962, на підставі заяви яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 06 квітня 2020 року за №104, а також дружина спадкодавця - ОСОБА_3 , яка від прийняття обов'язкової частки в спадщині відмовилась. Інших заяв від спадкоємців про прийняття або відмову від спадщини не надходило. ОСОБА_8 оригінали документів, які підтверджують право власності ОСОБА_5 на земельні ділянки, зокрема, Додатки 1-4 до цієї позовної заяви, площею 5.7818 га, кадастровий номер 6320683000:02:000:0251 та площею 5.3547 га, кадастровий номер - 6320683000:02:000:0037, цільове призначення - 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - Землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - приватна, за місцем розташування - Харківська область, Близнюківський район, Кіровська сільська рада, приватному нотаріусу Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражі Н.П. не надала, тому досудове (позасудове) врегулювання майнових прав за цими земельними ділянками виявилось неможливим. У зв'язку із чим змушена звернутися до суду для захисту свої прав.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11.02.2021 справу прийнято до розгляду суддею Назаренко О.В. та призначено до розгляду за правилами загального провадження.
Відповідно до розпорядження голови Верховного суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» та Закону України «Про внесення зміни до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус судді» справу передану за підсудністю відповідно акту приймання-передачі справ та речових доказів від 01.04.2022.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 02.11.2023 справу передано за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04.03.2024 справу прийнято до розгляду суддею Даниленко Т.П. та призначено в загальному порядку в підготовче засідання.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09.05.2024 витребувано докази.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02.12.2024 замінено первісного відповідача у справі, яким є ОСОБА_8 належним відповідачем, яким є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила її задовольнити у повному обсязі, надали покази відповідно до викладених в позовній заяві, не заперечувала проти заочного рішення.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву та заяви про розгляд справи за їх відсутність не подали.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, наданою ним у письмовій заяві про розгляд справи без його участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).
Суд, вислухавши позицію позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
15.05.1968 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 5,78 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю, виданого Кіровською сільською радою народних депутатів 16.05.2000 на підставі договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай) АВІ № 623049, зареєстровано за № 1-742 від 02.03.2000. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 408.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (Номер витягу НВ-6314105292020, дата формування 05.11.2020), загальні відомості про земельну ділянку: кадастровий номер земельної ділянки 6320683000:02:000:0251, місце розташування Харківська область, Близнюківський район, Кіровська сільська рада, цільове призначення: Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - Землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - приватна, площа земельної ділянки, га - 5.7818; відомості про державну реєстрацію земельної ділянки: інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 20.06.2005; ТОВ «Земляне», ОСОБА_9 , орган, який зареєстрував земельну ділянку - Кіровська сільська рада, дата державної реєстрації земельної ділянки - 16.05.2005; відомості про право власності / право постійного користування: вид права - Приватна власність, інформація про власників (користувачів) земельної ділянки, прізвище ім'я та по батькові - ОСОБА_10 , частка у спільній власності - 1; земельна ділянка знаходиться в оренді, орендар - ТОВ «СЕМАГРО» (податковий номер 31635689), орган, що здійснив державну реєстрацію речового права - Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області, дата державної реєстрації речового права - 25.10.2017, строк дії речового права - 10 років; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, не зареєстровані.
Крім того, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 5,35 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю, виданого Кіровською сільською радою народних депутатів 16.05.2000 на підставі договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай) АВІ № 623050, зареєстровано за № 1-774 від 02.03.2000. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 409.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (Номер витягу ЕРЧЗЗ14102682020, дата формування 05.11.2020 р.), загальні відомості про земельну ділянку: кадастровий номер земельної ділянки 6320683000:02:000:0037, місце розташування Харківська область, Близнюківський район, Кіровська сільська рада, цільове призначення: Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - Землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - приватна, площа земельної ділянки, га - 5.3547; відомості про державну реєстрацію земельної ділянки: інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 20.06.2005; ТОВ «Земляне», ОСОБА_9 , орган, який зареєстрував земельну ділянку - Кіровська сільська рада, дата державної реєстрації земельної ділянки - 16.05.2005; відомості про право власності / право постійного користування: вид права - Приватна власність, інформація про власників (користувачів) земельної ділянки, прізвище ім'я та по батькові - ОСОБА_5 , частка у спільній власності - 1; земельна ділянка знаходиться в оренді, орендар - ТОВ «СЕМАГРО» (податковий номер 31635689), орган, що здійснив державну реєстрацію речового права - Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області, дата державної реєстрації речового права - 25.10.2017, строк дії речового права - 10 років; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, не зареєстровані.
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що 23.11.2004 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано.
Згідно ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
ОСОБА_5 у 2006 році одружився із ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Петропавлівськ-Камчатський РФ, на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відкрита спадкова справа № 35/2020, згідно якої спадкоємцями є: син спадкодавця, ОСОБА_7 на підставі заяви, яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 12.05.2020 за № 116, та ОСОБА_8 , за заповітом посвідченим Клопотовим С.Д., приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області 16.06.2012 за реєстр. № 962, на підставі заяви яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 06.04.2020 за №104, дружина спадкодавця ОСОБА_3 , від прийняття обов'язкової частки в спадщині відмовилась, на підставі заяви, яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 09.04.2020 за № 105. Інших заяв від спадкоємців про прийняття або відмову від спадщини не надходило.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Харків) 03.12.2020.
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 651П/2020, розпочатої 22.12.2020 П'ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою з заявами про прийняття спадщини звернулися: син - ОСОБА_2 та її мати ОСОБА_3 , а також заявлено претензію АТ «Кредит Агріколь Банк», однак свідоцтво про право на спадщину нікому із спадкоємців не видавалось.
Відповідно до вимог ч.3ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, - є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11.01.2011 статтю 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: «об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації». Вказана норма набула чинності з 08.02.2011, однак була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» від 17.05.2012, який набрав чинності 13.06.2012. Натомість статтю 57 СК України доповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації. Із урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08.02.2011 до 12.06.2012 включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08.02.2011 та після 12.06.2012 така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Ст. 71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток, бо виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого, тобто діє презумпція спільного майна подружжя. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
У пункті 22 Постанови Пленуму ВС України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 за № 11 також зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Зі змісту п.п. 23, 24 цієї ж Постанови Пленуму ВСУ вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12:2007 за № 11 рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
За таких обставин, суд зазначає, що спірні земельні ділянки, набуті ОСОБА_6 у період шлюбу та у період дії Сімейного кодексу України в редакції від 11.01.2011, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, заповіт не змінює правового режиму майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, реєстрація права власності лише на одного з подружжя не спростовує презумпцію спільності майна, набутого під час шлюбу, а у разі поділу такого спільного сумісного майна подружжя частки кожного з них є рівними, тобто кожному належить по 1/2 його частині.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя на земельні ділянки, площею 5.7818 га, кадастровий номер 6320683000:02:000:0251 та площею 5.3547 га, кадастровий номер - 6320683000:02:000:0037, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - дія ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - приватна, за місцем розташування - Харківська область, Близнюківський район, Кіровська сільська рада.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості, що не проголошуються:
позивач - ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3
відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ,
Суддя Т.П.Даниленко