Справа № 645/2271/24
Провадження № 1-о/645/4/25
07 листопада 2025 р. м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
перевіривши заяву захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Харківського апеляційного суду від 16.10.2015 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України,-
Вироком Фрунзенського (нині - Немишлянського) районного суду міста Харкова від 12.12.2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі положень ч.1, 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2024 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років пробаційного нагляду, більш суворим, призначеним за даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки. Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_5 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирком Харківського апеляційного суду від 16.10.2025 року задоволена апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 . Скасовано вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12 грудня 2024 року щодо ОСОБА_5 в частині звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України. Ухзвалено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вирокомФрунзенського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2024 рокубільш суворим, призначеним за даним вироком, вважати ОСОБА_5 засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. У решті вирок залишено без змін. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання для виконання вироку.
07.11.2025 року через систему «Електронний суд» від захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Харківського апеляційного суду від 16.10.2015 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України.
У заяві зазначено, що згідно вироку суду ОСОБА_5 визначний винним в тому, що перебуваючи в приміщені квартири АДРЕСА_1 , де мешкав разом з дідусем та дядьком ОСОБА_7 , діючи умисно в період воєнного часу, повторно здійснив крадіжки меблів та техніки вартістю 13211грн. Як виявилось в даний час викрадені ОСОБА_8 меблі та побутова техніка за винятком телевізійної тумби та телевізору належали на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9 та його матері та придбані в тому числі за заробітну плату засудженого ОСОБА_3 в період 2023-2024рр.. коли він проходив військову службу. Він перераховував своїй матері протягом 9 місяців грошові кошти на суму не менше 90 000 грн., за рахунок яких його мати придбала меблі. Оскільки вони проживали спільно, вели спільне господарство. Дядька ОСОБА_10 більше 10 років проживає за іншою адресою, але зареєстрований по АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_11 з дідусем, і керуючись цим мотивом діяв в якості потерпілого по кримінальному провадженню щодо всього майна, а не його частини. Мама ОСОБА_3 - ОСОБА_12 також тут проживала і вела одне господарство з ОСОБА_8 , а зараз проживає закордоном.
Згідно із ч.1 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Нововиявленими обставинами, відповідно до положень ч.2 ст.459 КПК України, визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
За змістом п.п.3, 4, 5 ч.2 ст.462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обов'язково зазначаються: судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подається заява; обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; а також обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Як на підставу для перегляду вироку суду апеляційної інстанції захисник вказує, що речі, які були предметом злочинів, за які засуджено ОСОБА_5 , належали засудженому та його матері на праві спільної сумісної власності, тому ця обставина спростовує вину ОСОБА_5 .
Суд констатує, що з огляду на доводи заяви адвоката, що обвинувачений не міг не бути обізнаний про ці обставини на час розгляду справи, проте суду їх не повідомив.
Проте, обставини, які існували і про які сторона знала або мала знати на момент постановлення рішення, але з тих чи інших причин не представила суду, не можуть вважатися нововиявленими. Також не можуть вважатися підставами для перегляду за нововиявленими обставинами докази, які були доступні стороні і які вона мала можливість представити при сумлінному використанні своїх процесуальних можливостей. Перегляд за нововиявленими обставинами не може використовуватися як прихована апеляція на судове рішення, яке набрало законної сили, тобто для повторного розгляду справи і отримання нової оцінки її обставин. Таке використання екстраординарної процедури підриває принцип сталості судового рішення (res judicata).
Дана позиція узгоджується з висновками, викладеними ВС у постановах від 26.01.2021 у справі № 127/29594/18; від 03.03.2020 у справі № 127/29594/18, від 09.02.2021 у справі № 127/18010/17.
Також, слід зазначити, що кримінальна справа № 645/2271/24 розглядалася судом І інстанції у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Як убачається зі змісту вироку Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12.12.2024 року при розгляді кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, ОСОБА_5 надав суду показання, повністю визнав себе винуватим у вчиненні злочинів, у яких він обвинувачувався, не оспорював обставин їх вчинення, як й інші учасники судового провадження, не заперечував проти розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин і його процесуальних прав, роз'яснених судом. Водночас, суд переконався у добровільності та істинності його позиції, а також позицій інших учасників судового провадження і роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Під час розгляду справи та ухвалення 16.10.2025 року вироку Харківським апеляційним судом обвинувачений не повідомив суд про інші обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, ніж ті, що були встановлені судом І інстанції.
У постанові від 28.04.2021 у справі № 203/1981/19 ВС констатував, що самообмова засудженого, якщо захист посилається на неї, як на нововиявлену обставину для скасування обвинувального вироку, ніяким чином не співставляється з повним визнання засудженим своєї вини, та не відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом для здійснення провадження за нововиявленими обставинами.
Слід також зазначити, що Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 03.02.2020 року у справі № 522/14170/17 дійшла висновків, що відповідно до ч. 2 ст. 464 КПК, не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 462 КПК і «вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами».
У цій же постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що законодавець використав у вказаній вище нормі саме формулювання «суддя… вирішує питання про відкриття… провадження…», а не «суддя… відкриває… провадження…». Перше формулювання, на відміну від другого, насправді не означає, що за результатами вирішення відповідного питання має бути ухвалене лише рішення про відкриття провадження. Надавши судді повноваження «вирішувати питання», законодавець тим самим надав судді повноваження оцінювати, чи є підстави для відкриття провадження і, таким чином, повноваження вирішувати, чи відкрити провадження, або ж відмовити у його відкритті. Положення ч. 2 ст. 464 КПК про те, що «суддя … вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами», слід розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову у його відкритті.
Враховуючи викладене, під час підготовки до розгляду заяви захисника засудженого не встановлено наявності нововиявлених обставин для перегляду вироку Харківського апеляційного суду від 16.10.2015 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України, а тому суд доходить висновку про відмову у відкритті кримінального провадження за нововиявленими обставинами.
Керуючись ст.ст. 372, 462 КПК України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження за заявою захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Харківського апеляційного суду від 16.10.2015 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її постановлення.
Суддя ОСОБА_1