Дата документу 04.11.2025 Справа № 334/6485/24
Єдиний унікальний № 334/6485/24
Провадження №22-ц/807/749/25
Головуючий в 1-й інстанції - Козлова Н.Ю.
04 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Гончар М.С., Полякова О.З.,
секретарКамалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в інтересах якого дії адвокат Сердюк Роман Вікторович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання особи обмежено дієздатною, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сердюк Романа Вікторовича звернувся до суду з заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обмежено дієздатним, встановлення піклування, призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 піклувальником ОСОБА_2 . Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є рідним братом заявника по матері. ОСОБА_2 є непрацездатною особою, перебуває на другій групі інвалідності, має основне захворювання, діагноз: шизофренія, шизофроноподібний розлад виявився у наслідок новоутворення головного мозку. На теперішній час ОСОБА_2 став дратівливий, конфліктний, сам з собою розмовляє, агресивний до матері, злий, напружений, постійно молиться, відмовляється від їжі. Заявник ОСОБА_1 проживає разом зі своїм неповнорідним братом ОСОБА_2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . У березні 2024 року заявник звернувся до суду з заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, встановлення піклування, призначивши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 піклувальником ОСОБА_2 . 08 серпня 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення, яким відмовив заявнику у задоволенні заяви про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна. Висновок суду про відмову у задоволенні заяви про визнання особи недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна, ґрунтувався на тому, що подані до суду медичні документи, матеріали проведеної судово-психіатричної експертизи не надали переконливих доказів, які б повністю підтвердили підстави для встановлення тієї обставини, що ОСОБА_2 хворіє на психічну хворобу і внаслідок цього не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, що є підставою для визнання особи недієздатною. За вищевказаних обставин, у заявника постала необхідність для звернення до суду з заявою про встановлення ОСОБА_2 обмежено дієздатним.
Посилаючись на зазначені обставини заявник просив суд обмежити цивільну дієздатність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити піклування над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити його піклувальником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До початку судового розгляду заявник звернувся із заявою, в якій просив залишити без розгляду вимоги щодо встановлення піклування та призначення піклувальника над ОСОБА_2 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2025 року у задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання особи обмежено дієздатною, відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якого дії адвокат Сердюк Роман Вікторович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким обмежити цивільну дієздатність ОСОБА_2 .
Узагальненими доводами апеляційних скарг є те, що судом допущена неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, не з'ясована та не відображена у рішенні суду дійсна позиція всіх учасників справи, не надано оцінки всім поданим доказам, не взято до уваги висновок судового експерта в іншій судовій справі, в якій розглядалася вимога про недієздатність ОСОБА_2 .
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнорідним братом по матері ОСОБА_1 .
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0822290, ОСОБА_2 має безстроково другу групу інвалідності, являється непрацездатним.
Заявник в обґрунтування своїх вимог долучив до матеріалів справи висновок судово-психіатричного експерта № 264 від 06.06.2024, яка була проведена в рамках розгляду цивільної справи 334/2275/24; Провадження № 2-о/334/140/24 про визнання ОСОБА_1 недієздатною особою.
Відповідно до цього висновку судово-психіатричного експерта № 264 від 06.06.2024, ОСОБА_2 , 1985 року народження, виявляє ознаки психічного розладу у вигляді помірно виражених розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного генезису (дитячий церебральний параліч, новоутворення головного мозку) з судомним синдромом і психотичними епізодами за анамнезом.
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви, суд першої інстанції виходив з того, що посилання заявника, його представника, наданні ними письмові докази, а також встановленні судом обставини, не знайшли свого підтвердження в суді. Підстави доцільності визнання ОСОБА_4 обмежено дієздатною особою не ґрунтуються на вимогах закону і не відповідають інтересам особи, відносно якої вирішувалося питання про визнання її обмежено дієздатною.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Частиною першою статті 298 ЦПК України визначено, що суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0822290, ОСОБА_2 має безстроково другу групу інвалідності, являється непрацездатним.
Заявник в обґрунтування своїх вимог долучив до матеріалів справи висновок судово-психіатричного експерта № 264 від 06.06.2024, яка була проведена в рамках розгляду цивільної справи 334/2275/24; Провадження № 2-о/334/140/24 про визнання ОСОБА_1 недієздатною особою. Відповідно до цього висновку судово-психіатричного експерта № 264 від 06.06.2024, ОСОБА_2 , 1985 року народження, виявляє ознаки психічного розладу у вигляді помірно виражених розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного генезису (дитячий церебральний параліч, новоутворення головного мозку) з судомним синдромом і психотичними епізодами за анамнезом.
Таким чином, заява обґрунтована наявністю у ОСОБА_2 психічного розладу здоров'я і для повного, всебічного та ґрунтованого розгляду справи обов'язковим було призначення судово-психіатричної експертизи з метою перевірки доводів заяви, що в свою чергу судом першої інстанції зроблено не було, тому зважуючи на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального законодавства є підстави для скасування судового рішення.
Зважаючи на те, що у справі, що розглядається під час провадження в суді першої інстанції не було призначено обов'язкову судово-психіатричну експертизу для визначення стану психічного здоров'я ОСОБА_2 , ухвалою апеляційного суду від 01 липня 2025 року призначено у справі судово-психіатричну експертизу.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 289 від 17.07.2025 року, ОСОБА_2 , 1985 року народження, виявляє ознаки психічного розладу у вигляді помірно виражених розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного генезису (дитячий церебральний параліч, новоутворення головного мозку) з судомним синдромом і психотичними епізодами за анамнезом. Ступінь наявних порушень у психічній діяльності такий, що істотно впливає (обмежує) на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Як визначено в ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 36 ЦК України, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_2 , 1985 року народження обмежено дієздатним.
За змістом ст. 37 ЦК України правовими наслідками визнання особи обмежено дієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно правочини, крім дрібних побутових правочинів. Правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.
Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.
У той же час, відповідно до ч. 5 ст. 37 ЦК України особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.
Порядок встановлення піклування над особою, яка визнана судом обмежено дієздатною, виконання піклувальником своїх обов'язків та звільнення від повноважень піклувальника визначений Главою 6 ЦК України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 (далі - Правила).
Входячи зі змісту ст. 60 ЦК України та ст. 300 ЦПК України піклування над фізичною особою, цивільна дієздатність якого обмежена, установлюються судом з ухваленням рішення суду про визнання фізичної особи обмеженою у цивільній дієздатності.
Зважуючи на відсутність вимог заявника з приводу встановлення піклування та призначення піклувальника над ОСОБА_2 , а також відсутності відповідного подання з боку органу опіки та піклування у цій справі, вказане питання в рамках цього провадження не розглядається.
Відповідно до ст. 38 ЦК України у разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність. Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності. Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою такої фізичної особи, її піклувальника, членів сім'ї, органу опіки та піклування або її адвоката.
Враховуючи викладене апеляційні скарги підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог заяви та визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежено дієздатним.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах якого дії адвокат Сердюк Роман Вікторович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2025 року у цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову наступного змісту.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання особи обмежено дієздатною - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежено дієздатним.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 07 травня 2025 року.
Головуючий С. В. Кухар
Судді: М.С. Гончар
О. З. Поляков