Дата документу 04.11.2025 Справа № 335/10474/24
Єдиний унікальний № 335/10474/24
Провадження №22-ц/807/1749/25
Головуючий в 1-й інстанції - Воробйов А.В.
04 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Подліянової Г.С., Полякова О.З.
секретарКамалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 21 липня 2025 року), у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
У вересні 2024 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії. В обґрунтування позову зазначав, що Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну «МТМ». Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше. ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення №43 площею 137,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір №72203851 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі Договір) за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 43, між позивачем та ОСОБА_1 з 01.11.2021 є укладеним (вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті «Концерну «МТМ»). Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. Нежитлове приміщення №72 не обладнане приладом розподільного обліку теплової енергії. Відповідно до пункту 11 Договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 - 29.02.2024 на загальну суму 116 658,03 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості. Відповідач за період 01.11.2021 - 29.02.2024 не виконав свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 116 658,03 грн. Посилаючись на зазначені обставини та неоплату відповідачем заборгованості в добровільному порядку, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» суму грошової заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії у розмірі 116 658,03 грн. та судові витрати у розмірі судового збору 2 422,40 грн.
У жовтні 2024 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована тим, що відповідачем частково було погашено суму заборгованості. Так як відповідачем здійснювалися оплати по погашенню заборгованості після періоду, за який позивач просить в позовній заяві, позивач вважав за необхідне збільшити період заборгованості з 01.11.2021 до 31.10.2024 року та зменшити суму заборгованості до 87 697,52 грн. Остаточно просив суд стягнути ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» суму грошової заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії у розмірі 87 697,52 грн. та стягнути судові витрати у розмірі судового збору 2 422,40 грн.
Рішенням Вознесенівського районного суд м. Запоріжжя від 21 липня 2025 року в задоволенні позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Концерну «Міські теплові мережі» - Казубек Лілія Юріївна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та вирішити питання про стягнення судових витрат щодо стягнення судового збору за подання позову та апеляційної скарги.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, зроблені судом висновки не відповідають фактичним обставинам справи, допущена неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, не взято до уваги, що позивачем надано належні та допустимі докази наявного у відповідача, як власника нежитлового приміщення, розташованого в підвалі багатоквартирного будинку, безумовного обов'язку здійснювати плату за забезпечення будинку теплоносієм. Залишилось поза увагою, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за ціна/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Сосіної Л.І. зазначає, що час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення №43 площею 137,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір №72203851 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі Договір) за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 43, між позивачем та ОСОБА_1 з 01.11.2021 є укладеним (вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті «Концерну «МТМ»).
Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. Нежитлове приміщення №43 не обладнане приладом розподільного обліку теплової енергії.
Відповідно до пункту 11 Договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 - 29.02.2024 на загальну суму 116 658,03 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості.
Відповідач за період 01.11.2021 - 29.02.2024 не виконав свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 116 658,03 грн.
Факт отримання послуг з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення боржника підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалюваного сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалюваний сезон в м. Запоріжжі, знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку.
Таким чином, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» суму грошової заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії у розмірі 116658,03 грн. та судові витрати у розмірі судового збору 2 422,40 грн.
28.10.2024 Концерну «МТМ» звернувся до суду з заявою про зменшення/збільшення розміру позовних вимог з урахуванням здійснених відповідачем оплат по погашенню заборгованості після періоду, за який позивач просить в позовній заяві, позивач збільшив період заборгованості з 01.11.2021 до 31.10.2024 та зменшив суму заборгованості до 87 697,52 грн. Таким чином позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» суму грошової заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії у розмірі 87 697,52 грн. та судові витрати у розмірі судового збору 2 422,40 грн.
Із залученого за клопотанням представника відповідача до матеріалів справи Технічного паспорту нежитлового приміщення підвалу від 29.11.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 43, вбачається, що наявність опалення у вказаному приміщені не позначена взагалі. Транзитні трубопроводи не є приборами опалювання, а тому до уваги для визначення поняття «опалення» не беруться.
З наданого представником відповідача розрахунку теплового навантаження на опалення (за фактичним теплоспоживанням) підвального приміщення в будинку АДРЕСА_1 , виконаного спеціалістами Проектно-інжинірингового бюро «Настрой» на замовлення відповідача вбачається, що через підвальне приміщення проходить ізольований будинковий трубопровід Ду50 довжиною 16.6 м.. Температура води у в зворотному трубопроводі = 70 град., при цьому температура повітря в приміщенні +18 град. Тепловіддача від зворотного трубопровода складає 269,61 ккал/год.
Разом з тим, пред'являючи позовні вимоги до відповідача про сплату за надану послугу з теплопостачання, позивач не наводить, за якою саме формулою і з якими показниками до неї проведено розрахунок.
Доказів приєднання відповідача до системи опалення після набуття ним права власності на нежитлове приміщення, матеріали справи не містять. Більше того, звернення відповідача з приводу обстеження приміщення з метою встановлення наявності або відсутності теплопостачання залишено відповідними органами без задоволення.
Через відсутність постачання позивачем теплової енергії у нежитлове приміщення відповідача не забезпечується нормативна температура повітря, і відповідно таке приміщення не можна визначити, як опалювальне.
Відмовляючи у задоволенні вимог позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами правильність визначення статусу нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, в залежності від способу забезпечення тепловою енергією, а також обґрунтованість нарахування заборгованості за надані послуги з теплопостачання, враховуючи, що від такого статусу залежить спосіб та порядок нарахування заборгованості. Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити, за недоведеністю.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи із наступного.
Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту).
Згідно Рішення виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 200 від 28.04.2011 «Про визначення виконавців комунальних послуг» у місті Запоріжжі, починаючи з 01.04.2011 виконавцем комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, підігріву питної води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну.
ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення №43 площею 137,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Крім того ч. 6 ст. 633 ЦКУ передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Таким чином, в силу вимог вище наведених норм Закону з 01.11.2021 Концерном «МТМ» з відповідачем укладено типовий індивідуальний договір №72203851 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №43.
Пунктом 5 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - договір) передбачено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з п. 36 договору, під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Відповідно до п. 38 договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, чинне законодавство передбачає обов'язок споживача оплатити вартість тільки тієї теплової енергії, яка ним була спожита.
Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).
Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Відповідно до Методики, термін опалювальне приміщення, визначається, як приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії: відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку. Нежитлове приміщення Відповідача не оснащене розподільчим (індивідуальним) приладом обліку теплової енергії.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019 року.
Оскільки, приміщення відповідачки знаходиться у багатоквартирному будинку, відповідачкою не надано доказів на підтвердження відключення від мережі опалення на законних підставах, таким чином приміщення відповідачки є опалювальними.
Визначення підвального приміщення споживача як приміщення з транзитними мережами опалення відбувається виключно на підставі Рішення виконавчого комітету ЗМР, між тим таке рішення у відношення приміщення відповідачки не приймалося.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відтак визначальним для оплати за надані послуги з теплопостачання є фактичне надання таких послуг.
На виконання пункту 5 Договору Позивач надавав послугу з постачання теплової енергії Відповідачу в його нежитлове приміщення за період: з 01.11.2021 до 31.10.2024 на загальну суму 87 697,52 грн. з урахування часткових проплат з боку відповідача.
Для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунку, а саме площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщення відповідача, тарифи що діяли в розрахунковому періоді.
Наведеним вище спростовуються доводи відповідача щодо того, що позивачем не доведено факту надання послуг за спірний період, їх обсягу, вартості, а також настання у відповідача строку виконання грошових зобов'язань зі сплати таких послуг.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та не спростований відповідачем, колегія суддів дійшла висновку про доведеність невиконання відповідачем ОСОБА_1 обов'язків щодо своєчасної оплати послуг з постачання теплової енергії.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо недоведеності виникнення права вимоги у позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті послуг з постачання теплової енергії, оскільки такі докази наявні в матеріалах справи.
Таким чином, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інтенції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позову у повному обсязі.
Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з нормами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову на відповідача (ч. 1статті 141 ЦПК України, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України ).
Як вбачається з матеріалів справи, за звернення з позовом до суду першої інстанції Концерн «Міські теплові мережі»» сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. що підтверджується платіжним дорученням, доданим до позовної заяви.
За звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду, скаржником сплачено судовий збір в розмірі 3 633,60 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 6056 грн. 00 коп.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити.
Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2025 року у цій справі скасувати та ухвалити нову постанову наступного змісту.
Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, задовольнити.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458) суму грошової заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 87 697 грн. 52 коп. (вісімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 52 копійки).
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458) судові витрати у розмірі судового збору 2 422 грн. 40 коп. за подання позову та судові витрат за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн. 60 коп., а всього 6 056 грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 07 листопада 2025 року.
Головуючий С. В. Кухар
Судді: Г.С. Подліянова
О. З. Поляков