Дата документу 01.10.2025 Справа № 337/1621/24
Єдиний унікальний № 337/1621/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/851/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 303 КПК України
1 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
заявника ОСОБА_7 ,
представника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 9 вересня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні його скарги на постанову слідчого СВ відділу поліції №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження №12023082070000526, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 травня 2023 року, -
4 вересня 2025 року до Хортицького районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_7 на постанову слідчого СВ відділу поліції №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження №12023082070000526, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 травня 2023 року.
В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_7 зазначив, що постанова слідчого є незаконною, оскільки слідчим під час досудового розслідування було безпідставно досліджено матеріали кримінальної справи, яка розслідувалась у 2000 році та має часткове відношення до даного кримінального провадження. В заяві про вчинення злочину він вказував про співучасть державного виконавця ОСОБА_10 у вчиненні злочину, однак у постанові слідчого не було надано оцінки діям державного виконавця щодо незаконного не накладення арешту на майно. Крім того, у вересні 2023 року ним було подано до слідчого клопотання про проведення допиту виконавця ОСОБА_10 , слідчих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , разом з цим, клопотання в частині його задоволення, так і не було виконано. Слідчим не звернуто увагу на те, що ОСОБА_16 , користаючись його необізнаністю щодо рішення суду про розірвання шлюбу, продовжувала користуватися його власністю та підсунула йому документи щодо дарування квартири та земельної ділянки.
Просив скасувати постанову слідчого слідчого відділення ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023082070000526 від 20 серпня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 9 вересня 2025 року було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 з тих підстав, що слідчим прийнято обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, будь-яких нових доказів, які б давали підстави для скасування постанови про закриття кримінального провадження матеріали скарги не містять.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та його скаргу задовольнити.
В обґрунтування скарги зазначив, що слідчий та слідчий суддя посилаються на кримінальну справу, по якій проводилось розслідування у 2000 році щодо фату крадіжки і вона має лише часткове відношення до даного кримінального провадження.
Вказує, що судом не надано оцінки твердженням прокурора про недостатність відомостей про працівників поліції, яких він просив допитати і тому факту, що рапорти оперуповноважених ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області носять лише формальний характер і ніяких дій щодо встановлення місця перебування вказаних осіб не вчинено.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що його колишня дружина зі своїм співмешканцем організували розкрадання його та його родичів майна.
Представник - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що не було проведено слідчих дій щодо виконавця Дружко, оскільки зазначення про відсутність у ОСОБА_17 майна на час виконавчого провадження не відповідає дійсності. Зазначив, що спірна квартира належала сину ОСОБА_7 - ОСОБА_17 , який мав заборгованість по аліментам, проте, на вказану квартиру державним виконавцем не накладено арешт, внаслідок чого квартира була продана, що вказує на ознаки шахрайства. Вважає, що слідчим не виконані всі дії, направлені на встановлення місця знаходження колишніх працівників поліції, а також не вчинено жодних слідчих дій щодо майна батьків ОСОБА_7 .
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вказала, що під час досудового розслідування була допитана державний виконавець ОСОБА_18 та щодо її дій слідчим було надано оцінку в постанові про закриття кримінального провадження. Так вона пояснила, що нею під час виконавчого провадження неодноразово перевірявся майновий стан ОСОБА_17 , відомості про відсутність такого майна повідомлялись ОСОБА_7 , проте, останній не зазначав про наявність в його сина ОСОБА_17 спірної квартири, а щодо допиту свідків, яких ОСОБА_7 просив допитати, то слідчим неодноразово проводились слідчі дії щодо встановлення вказаних свідків, проте, згідно із рапортами працівників поліції, оперативно розшуковими заходами встановити цих свідків та допитати, неможливо. Крім того, в клопотанні потерпілого було зазначено в деяких випадках або тільки прізвище або прізвище і одна буква імені осіб, яких потрібно допитати, проте, за такими даними встановити їх місцезнаходження неможливо. Зазначила, що вказаний ОСОБА_7 факт заволодіння майном його батьків виходить за межі предмету даного кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_7 , його представника та прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі відсутності події кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України постанова слідчого складається з вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Апеляційний суд вважає, що слідчий провів усі необхідні слідчі дії, дослідив всебічно, повно і неупереджено всі обставини кримінального провадження, висновки слідчого, викладені у постанові про закриття кримінального провадження, відповідають вимогам закону та ґрунтуються на зібраних слідчим доказах, які вказують на відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, що стало безпосередньою підставою для прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Так, як слідує з матеріалів кримінального провадження, 3 травня 2023 року були внесені до ЄРДР відомості за №12023082070000526 за правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 190 КК України.
Як випливає із фабули з ЄРДР, 3 травня 2023 року до ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області звернувся ОСОБА_7 із заявою про те, що його колишня дружина, шахрайським шляхом, діючи з корисливим мотивом, заволоділа його майном, чим завдала йому майнової шкоди.
В заяві від 2 травня 2025 року, поданій до ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, ОСОБА_7 зазначав про вчинення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Зокрема, зі змісту заяви слідує, що вказані особи обманним шляхом, заволоділи документами на його майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2 , підробивши його підпис, використовуючи знайомого нотаріуса оформили договір купівлі-продажу вищевказаного майна, а також такими особами було зареєстровано за ними право власності на його дачну ділянку. Вказані особи своїми діями спричинили йому шкоду у розмірі 5000000 грн.
Крім того в заяві ОСОБА_7 просив внести відомості до ЄРДР щодо державного нотаріуса ОСОБА_10 , яка на йому думку, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_16 , достовірно знаючи, що боржник ОСОБА_17 проживає поза межами України і не збирається сплачувати аліменти, зловживаючи своїми повноваженнями, не внесла до відповідних реєстрів інформацію про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Так, диспозиція правової кваліфікації, яка була визначена під час внесення відомостей до ЄРДР за №12023082070000526, зокрема, за ч. 3 ст. 190 КК України, встановлює кримінальну відповідальність за шахрайство, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.
Так, під час досудового розслідування 2 вересня 2023 року був допитаний ОСОБА_7 , який пояснив, що його колишня дружина ОСОБА_16 , його син ОСОБА_17 та співмешканець ОСОБА_16 - ОСОБА_19 , примусили його оформити договір купівлі-продажу на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , на його сина - ОСОБА_17 . Згідно домовленістю між ними, ОСОБА_17 або ОСОБА_16 повинні були сплатити йому за вказану квартиру грошові кошти, у зв'язку із чим він погодився на укладення договору купівлі-продажу квартири, однак грошові кошти ним так і не були отримані. Крім того, ОСОБА_16 заволоділа грошовими коштами за квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , продану у 1997 році, зарплатою за 1997, 2000 роки, хутровими виробами та іншими речами (а.с. 19-22, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
У подальшому ОСОБА_7 під час досудового розслідування був допитаний додатково.
Зокрема, як випливає із додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 , поміж тих показів, які він надав 2 вересня 2023 року, він показав, що у його власності перебувала також квартира АДРЕСА_2 , яку він отримав у 1996 році у компанії, де працював. Приблизно у серпні 1997 року він добровільно надав своїй дружині ОСОБА_16 довіреність на вказану квартиру для її продажу та покупки квартири для їх спільного сина. У подальшому він дізнався, що отримані грошові кошти від продажу квартири ОСОБА_16 не витратила на покупку житла для їх сина. Вважає, що ОСОБА_16 обманним шляхом заволоділа та розпоряджалася його квартирами, які знаходились у Сумській області та в м. Запоріжжі. Крім того, його син - ОСОБА_17 у період з 2015 по 2023 рік не виконував свої зобов'язання щодо сплати аліментів, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 232000 грн. (а.с. 38-41, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Крім того, у наданих ОСОБА_7 додаткових показань від 4 січня 2024 року, останній зазначив про те, що його колишня дружина - ОСОБА_20 , за попередньою змовою з сином ОСОБА_17 , та співмешканцем ОСОБА_19 , обманним шляхом здійснили крадіжку його документів на право власності та підробивши його підпис, використавши знайомого нотаріуса здійснили оформлення договору купівлі-продажу його майна (без його відома), серед якого була квартира АДРЕСА_2 , приміщення квартири АДРЕСА_5 , в будинку АДРЕСА_6 , земельна ділянка, яка складалася з 8-ми соток та розташована за АДРЕСА_7 у дачному кооперативі ОСК «ДЖЕРЕЛО» (а.с. 42-46, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Із аналізу показів ОСОБА_7 слідує, що його колишня дружина ОСОБА_16 , його син ОСОБА_17 та співмешканець ОСОБА_16 - ОСОБА_19 примусили його оформити договір купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_1 , на користь його сина - ОСОБА_17 .
Так, в матеріалах кримінального провадження міститься договір купівлі - продажу від 14 січня 2000 року квартири АДРЕСА_1 . Згідно вказаного договору ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_17 купив вищезазначену квартиру.
Крім того, вказаний договір містить підписи сторін: з боку продавця - ОСОБА_7 , з боку покупця - ОСОБА_17 (а.с. 24, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Із протоколів допитів потерпілого ОСОБА_7 випливає, що останній не заперечує факт продажу квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_17 , разом з цим, зазначає про не отримання за вказану квартиру грошових коштів, які були обумовлені між сторонами.
Під час досудового розслідування були досліджені матеріали кримінальної справи №8710007 від 3 листопада 2000 року.
Так, як випливає із матеріалів вказаної кримінальної справи, допитаний ОСОБА_17 пояснив, що у вересні 1998 року його батько виніс їх спільне майно з квартири, у зв'язку із чим між ними склались неприязні відносини. Крім того, зазначив, що між ним та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі - продажу. Перед укладенням договору купівлі-продажу, зокрема, 14 січня 2000 року, його матір - ОСОБА_16 передала ОСОБА_7 на його вимогу грошові кошти приблизно 3000 доларів США, за квартиру щодо якої був укладений договір купівлі-продажу (а.с. 38-39, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Із письмових пояснень ОСОБА_16 випливає, що остання підтверджує пояснення, надані ОСОБА_17 (а.с. 40-41, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Зі змісту пояснень, наданих ОСОБА_19 слідує, що він знайомий з ОСОБА_16 , а ОСОБА_7 знає погано, не спілкувався з ним, про майно останнього йому не відомо (а.с. 83, 84, 107, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Крім того, із матеріалів кримінальної справи №8710007 випливає, що була допитана ОСОБА_21 , яка підтвердила факт надання нею ОСОБА_16 у борг грошових коштів, для їх передачі ОСОБА_7 .
Також із пояснень ОСОБА_21 слідує, що вона була свідком передання ОСОБА_16 грошових коштів ОСОБА_7 за квартиру. ОСОБА_7 під час передання йому грошових коштів зазначав про відсутність будь-яких претензій щодо укладення правочину та висловлював намір до оформлення відповідних документів щодо купівлі-продажу кватири (а.с. 47, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Із письмових пояснень свідка ОСОБА_22 убачається, що вона є приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу. 14 січня 2000 року вона засвідчила договір купівлі-продажу, який був складений зі слів сторін та на підставі наданих документів. Текст договору був прочитаний вголос, сторонам роз'яснено його зміст та правові наслідки, ОСОБА_7 повідомлено про відсутність зауважень та готовність до підписання договору. У її присутності ОСОБА_7 підписав договір, на всі питання відповідав чітко, впевнено, а також підтвердив, що грошові кошти, зазначені в договорі, ним отриманні в повному обсязі (а.с. 54, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Окремо, апеляційний суд звертає увагу на те, що про відсутність претензій щодо отримання грошових коштів під час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_7 також зазначав в своїх показаннях, наданих під час допиту в якості потерпілого 2 вересня 2023 року.
Крім того, як встановлено колегією суддів, рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2005 року та рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2005 року, в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_17 , треті особи: ОСОБА_22 , ОСОБА_16 про визнання угоди купівлі-продажу недійсною відмовлено та в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_17 про вселення, відмовлено (а.с. 128-129, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Також, рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2018 року було відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_17 , приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_22 про визнання договору купівлі-продажу недійсним (а.с. 192-195, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Отже, встановлені вказаними рішеннями фактичні обставини свідчать про правомірність укладення між ОСОБА_7 та ОСОБА_17 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
При цьому свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 підтверджують факт передання ОСОБА_7 грошових коштів за продану квартиру.
Більш того, як випливає із рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2005 року факт обману, насильства, погроз відносно ОСОБА_7 , а також збіг тяжких обставин, які б могли вплинути на волевиявлення сторони під час укладення правочину, перевірялись під час розгляду цивільних справ та були предметом дослідження слідчим Хортицького РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області.
На протиріччя вказаним фактам, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 не було надано жодних доказів.
Крім того, в заяві про вчинення злочину ОСОБА_7 вказував про неправомірне заволодіння його земельною ділянкою.
Так, із протоколів допиту ОСОБА_7 випливає, що він мав у власності земельну ділянку, яку придбав за 800 доларів США. Оформлення вказаної земельної ділянки відбувалось шляхом видачі йому посвідчення члена кооперативу ОСК «ДЖЕРЕЛО-М». За весь період часу на вказаній земельній ділянці він був лише двічі, жодних документів щодо переоформлення майна він не оформлював. Будь-яких підтверджуючих документів щодо права власності на вказану земельну ділянку, яка складалась з 8-ми соток та була розташована за Дніпростроєм 2 в м. Запоріжжя у дачному кооперативі ОСК «ДЖЕРЕЛО-М» він надати не може, оскільки всю документацію, а саме, паспорт члена вказаного кооперативу було викрадено його колишньою дружиною, яка була у попередній змові з колишньою головою кооперативу «ДЖЕРЕЛО» - ОСОБА_23 .
Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що у кримінальній справі №8710007 від 3 листопада 2000 року з приводу вказаних ОСОБА_7 обставин щодо земельної ділянки були допитані ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Так, із протоколу допиту ОСОБА_16 слідує, що нею разом з ОСОБА_7 за спільні грошові кошти була придбана земельна ділянка в с. Новослобідка у ОСК «Джерело». У 1995 році ОСОБА_7 вирішив подарувати вказану земельну ділянку своєму синові - ОСОБА_17 , внаслідок чого подав до голови кооперативу ОСОБА_24 відповідну заяву, після чого земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_17 .
Як слідує із протоколу допиту ОСОБА_17 , ОСОБА_7 була придбана у користування земельна ділянка в ОСК «Джерело». У подальшому, ОСОБА_7 вирішив подарувати вказану земельну ділянку йому, про що подав відповідну заяву на приватизацію, внаслідок чого вказану земельну ділянку було оформлено на його ім'я.
Крім того, на виконання ухвали слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2025 року був наданий доступ до документів ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області.
Зокрема, із державного акту на право приватної власності на землю, слідує, що ОСОБА_17 на підставі рішення виконкому Долинської сільської Ради народних депутатів від 31 жовтня 1994 року за №258 передана у приватну власність земельна ділянка, площею 0,06 га, яка розташована на території Долинської сільської Ради с. Н-Слобідка с/т «Родник» (а.с. 241, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526). Інших правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, органом досудового розслідування не здобуто.
Більш того, із пояснень ОСОБА_16 та ОСОБА_17 випливає, що ОСОБА_7 самостійно подано заяву про приватизацію земельної ділянки на ім'я ОСОБА_17 .
Із встановлених органом досудового розслідування обставин слідує, що земельна ділянка, яка розташована на території Долинської сільської Ради с. Н-Слобідка с/т «Родник», з 1994 року була приватизована ОСОБА_17 .
При цьому, слід зазначити, що із пояснень ОСОБА_7 слідує, що на час придбання земельної ділянки, членом кооперативу ОСК «ДЖЕРЕЛО-М» був лише ОСОБА_7 , а отже рішення про приватизації приймалось на підставі його заяви.
Також, із матеріалів кримінального провадження випливає, що під час досудового розслідування було встановлено, що головою кооперативу ОСК «Родничок-2» є ОСОБА_25 (а.с. 246, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Разом з цим, допитати голову кооперативу ОСК «Родничок-2» ОСОБА_25 органу досудового розслідування, не вдалось можливим, з огляду на те, що останній помер (а.с. 248-250, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Отже, із встановлених органом досудового розслідування обставин слідує, що починаючи з 31 жовтня 1994 року ОСОБА_17 є єдиним власником земельної ділянки.
Відомостей про володіння або користування ОСОБА_7 вказаної земельної ділянки, матеріали кримінального провадження не містять.
Крім того, із рапорту слідчого СВ ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області убачається, що 8 червня 2024 року разом з потерпілим ОСОБА_7 було здійснено огляд ділянки місцевості з метою виявлення кооперативу ОСК «ДЖЕРЕЛО-М» із земельною ділянкою неподалік адреси: м. Запоріжжя, вул. Новобудов біля буд. 5 - Дніпрострой, 2, де в ході огляду, ОСОБА_7 пояснив, що не пам'ятає де саме вказана ділянка розташовується та місцезнаходження йому не відоме (а.с. 212, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Отже, на переконання колегії суддів, слідчим були здійснені всі необхідні слідчі (розшукові) дії для встановлення вказаних ОСОБА_7 обставин щодо заволодіння його земельною ділянкою.
З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що вказаними ОСОБА_7 особами були здійснені дії, які направлені на неправомірне заволодіння його земельною ділянкою.
Крім того, ОСОБА_7 в своїй заяві зазначалось про заволодіння квартири АДРЕСА_2 , що належала йому на праві власності.
Зокрема, в заяві від 2 травня 2023 року, ОСОБА_7 вказує, що ОСОБА_16 за попередньою змовою з ОСОБА_17 та ОСОБА_19 обманним шляхом заволоділи зазначеною квартирою, зокрема, заволоділи його документами на квартиру, підробили його підпис та використовуючи знайомого нотаріуса, оформили договір купівлі-продажу вказаної квартири.
Так, із наявної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, слідує, що квартира АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_26 та ОСОБА_27 (а.с. 135-136, т. 2 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Із допиту свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_27 убачається, що вони з 24 вересня 1996 року є власниками квартири АДРЕСА_2 . Вказану квартиру вони отримали за місцем роботи. ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 їм не знайомі (а.с. 9-10, 11-12, т. 2 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Вказані пояснення ОСОБА_26 та ОСОБА_27 щодо набуття ними права власності на квартиру АДРЕСА_2 , також підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 24 вересня 1996 року (а.с. 14, т. 2).
Крім того, слід зазначити, що право власності на вказану квартиру ОСОБА_26 та ОСОБА_27 зареєстровано 24 вересня 1996 року відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції 1996 року).
Тобто, із наведеного випливає, що до моменту видачі свідоцтва про право власності на вказану квартиру ОСОБА_26 та ОСОБА_27 вона перебувала у державному житловому фонді, тобто у державній власності, а тому не могла бути об'єктом передачі у право власності ОСОБА_7 .
Єдиним доказом на підтвердження про надання ОСОБА_7 квартири в будинку АДРЕСА_8 , в матеріалах кримінального провадження міститься довідка «АООТ «Ямалгазпромстрой».
Зокрема, вказана довідка вказує про те, що дійсно ОСОБА_7 у 1995 році була надана квартира в будинку АДРЕСА_8 (а.с. 38, т. 2 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Разом з цим, вказана довідка не містить номеру квартири, яка була надана ОСОБА_7 за місцем його роботи.
Більш того, згідно із зазначеною довідкою, ОСОБА_7 була надана двохкімнатна квартира, проте, вказана ним в заяві про злочин квартира АДРЕСА_2 , яка на його думку належала йому на праві власності, складається із трьох кімнат, що підтверджується відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 135-136, т. 2 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Інші відомості про наявність у ОСОБА_7 будь-якої квартири в будинку АДРЕСА_8 , відсутні.
Крім того, із постанови про закриття кримінального провадження випливає, що встановити обставини надання «АООТ «Ямалгазпромстрой» квартири у користування ОСОБА_7 є не можливим, з огляду на те, що вказана юридична особа зареєстрована у країні-агресорі та на території України зареєстрованою ніколи не була, своїх відокремлених підрозділів на території України ніколи не мала.
Отже, з огляду на викладене, органом досудового розслідування було встановлено достатньо доказів, які свідчать про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_7 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 .
Також, перевіряючи постанову про закриття кримінального провадження щодо викладених в заяві ОСОБА_7 доводів з приводу дій державного виконавця ОСОБА_10 , які на думку ОСОБА_7 містять ознаки кримінального провадження, то колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Так, зі змісті заяви ОСОБА_7 про вчинення злочину слідує, що державний виконавець ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_16 , для одержання неправомірної вигоди у вигляді отриманих від продажу квартири АДРЕСА_1 грошових коштів, зловживаючи своїми повноваженнями не внесла відповідні відомості до реєстрів щодо накладення арешту на квартиру, у зв'язку із чим вона була продана, що унеможливлює виконання обов'язків боржника ОСОБА_17 перед ним.
Із пояснень свідка ОСОБА_10 випливає, що з березня 2018 року по вересень 2021 року вона займала посаду державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). На її виконанні перебувало виконавче провадження №62927082 щодо стягнення аліментів з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_7 щодо утримання останнього. Із надісланої на її запити інформації, нею було встановлено відсутність у боржника ОСОБА_17 будь-яких доходів, а також рухомого та нерухомого майна. Крім того, під час перебування на її виконанні виконавчого провадження стягувач ОСОБА_7 неодноразово з'являвся до Хортицького ВДВС у м. Запоріжжя, де останньому повідомлялось про відсутність у боржника ОСОБА_17 доходів та майна. Також, державним виконавцем були винесені постанови, у тому числі щодо внесення ОСОБА_17 до Єдиного реєстру боржників. Проте, у подальшому, після погашення боржником ОСОБА_17 заборгованості по сплаті аліментів на користь ОСОБА_7 , нею були зняті раніше винесені заборони. Після того, як у подальшому припинились з боку боржника ОСОБА_17 оплати щодо аліментів на користь ОСОБА_7 , нею продовжились нарахування заборгованості.
Крім того ОСОБА_10 зазначила, що у зв'язку із тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на боржника ОСОБА_17 будь-якого майна у тому числі квартири АДРЕСА_1 , зареєстровано не було, накладення арешту на вказане приміщення здійснити було неможливо.
Із аналізу наданих ОСОБА_10 пояснень слідує, що після погашення заборгованості по сплаті аліментів, взимку 2021 році, нею були зняті всі встановлені раніше заборони щодо боржника ОСОБА_17 . Після чого, у зв'язку із подальшим невиконанням ОСОБА_17 рішення суду щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_7 , нею були внесені відомості про обтяження майна, що належить боржнику (а.с. 200-204, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Також, як слідує із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, 30 квітня 2021 року державним виконавцем ОСОБА_10 була винесена постанова про арешт майна боржника ОСОБА_17 (а.с. 127-128, т. 2 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
На переконання колегії суддів, із встановлених органом досудового розслідування обставин, в діях ОСОБА_10 не убачається ознак злочинів, передбачених Основною частиною КК України.
Крім того, із матеріалів кримінального провадження випливає, що за фактом викрадення майна ОСОБА_7 також було проведено досудове розслідування.
Так, під час досудового розслідування встановлено, що за фактом викрадення майна ОСОБА_7 були внесені відомості до ЄРДР за №12019080070001117 від 20 червня 2019 року.
Із матеріалів вказаного кримінального провадження слідує, що допитаний ОСОБА_7 під час допиту пояснив про викрадення речей, які належали йому та його родичам (а.с. 145-151, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Із протоколу допиту свідка ОСОБА_16 убачається, що під час її та сина відсутності вдома, ОСОБА_7 , маючи свій комплект ключів, було вивезено із квартири ряд речей, у тому числі меблеві вироби, одяг, побутові техніку, музичні інструменти та будівельні матеріали (а.с. 155-159, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Крім того, допитані свідки: ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 підтвердили той факт, що ОСОБА_7 були вивезені речі на мікроавтобусі.
При цьому, із протоколу очної ставки між ОСОБА_30 та ОСОБА_7 встановлено, що ОСОБА_30 за проханням ОСОБА_7 допомагав останньому виносити з квартири речі (а.с. 82, т. 1 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Постановою від 19 травня 2022 року кримінальне провадження №12019080070001117 від 20 червня 2019 року закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із тим, що встановлена відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (а.с. 184-188, т. 1).
Ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову про закриття кримінального провадження №12019080070001117 від 20 червня 2019 року, відмовлено.
Отже, на переконання колегії суддів, вказані факти ОСОБА_7 щодо викрадення його майна, вже були предметом перевірки під час досудового розслідування №12019080070001117 від 20 червня 2019 року.
Щодо доводів апелянта про не допит осіб, вказаних ним у його клопотанні до слідчого, то слід зазначити наступне.
Постановою старшого слідчого від 5 жовтня 2023 року було частково задоволено клопотання ОСОБА_7 про допит осіб у кримінальному провадженні №12023082070000526 (а.с. 230, т. 2 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Зокрема, ОСОБА_7 у своєму клопотанні просив допитати державного виконавця ОСОБА_10 , оперуповноваженого ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , дільничних ОСОБА_31 та ОСОБА_13 , слідчих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 .
Як слідує із вказаної постанови, у задоволенні клопотання про допит слідчих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , дільничних ОСОБА_31 та ОСОБА_13 , було відмовлено, з огляду на те, що вказані особи не працюють у ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
Крім того, із матеріалів кримінального провадження слідує, що встановити актуальні місця проживання ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_32 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , які є колишніми працівниками Хортицького ВП, встановити неможливо (а.с. 167, 196, 198, т. 2 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Отже, з наведеного слідує, що органом досудового розслідування вживались відповідні заходи щодо встановлення місця проживання вказаних осіб.
Також, в своєму клопотанні, ОСОБА_7 просив допитати державного виконавця ОСОБА_10 .
Проте, як вище вказувалось, ОСОБА_10 була допитана 23 грудня 2023 року (а.с. 200-204, т. 2 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526) та її покази були сприйняті слідчим під час винесення постанови про закриття кримінального провадження.
Щодо допиту ОСОБА_19 , то слід зазначити, що як встановлено органом досудового розслідування, ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а.с. 185, т. 2 матеріалів кримінального провадження №12023082070000526).
Разом з цим, як слідує із постанови про закриття кримінального провадження, показам ОСОБА_19 , які ним надані у кримінальному провадженні №8710007 також була надана належна оцінка під час здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Відтак, на переконання колегії суддів, вказані обставини в апеляційній скарзі були враховані для мотивування винесеної постанови про закриття кримінального провадження.
Ураховуючи, що слідчим суддею прийнято правильне за суттю рішення, колегія суддів, з огляду на повноваження надані ч. 3 ст. 407 КПК України, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 214, 303, 304, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 9 вересня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого СВ відділу поліції №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження №12023082070000526, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 травня 2023 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4