Дата документу 29.10.2025 Справа № 333/568/25
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 333/568/25 Пр. № 22-ц/807/1425/25Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
29 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.
за участі секретаря Камалової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2025 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (надалі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами
У січні 2025 року Банк звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-4), в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами №2001350343301 від 05.07.2019 року та №1001883290001 від 27.05.2021 року станом на 31.10.2024 року у розмірі 133906,91 грн., з яких: 77582,37 грн. - за кредитним договором №2001350343301 (з яких: 49999,89 грн. - заборгованість за кредитом, 27582,48 грн. - заборгованість процентами); 56324,54 грн. - за кредитним договором №1001883290001 (з яких: 32787,83 грн. - заборгованість за кредитом, 8,55 грн. - заборгованість процентами, 23528,16 грн. - заборгованість за комісією), від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю суду першої інстанції Холода Р.С. (а.с.37). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.39) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2025 року (а.с.92-97) позов Банку у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14282829) заборгованість на загальну суму 98614,67 грн., з яких:
- за кредитним договором від 05.07.2019 року №2001350343301 на суму 77582,37 грн., з них: 49999,89 грн. - за основною сумою боргу; 27582,48 грн. - за відсотками;
- за кредитним договором від 27.05.2021 року №1001883290001 на суму 21032,30 грн., з них: 21023,75 грн. - за основною сумою боргу, 08,55 грн. - за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14282829) - 1783,86 грн. судового збору.
Стягнуто з Банку (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3426,80 грн.
Банк із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні позовних вимог погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.106-114) просила: - розглянути дану справу за її відсутності за присутності її представника - адвоката Малишева О.В.; - скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї на користь Банку заборгованості на загальну суму 98614,67 грн., з яких, за кредитним договором від 05.07.2019 року №2001350343301 на суму 77582,37 грн., з них: 49999,89 грн. - за основною сумою боргу; 27582,48 грн. - за відсотками і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість на загальну суму 55660,45 грн., з яких за кредитним договором від 05.07.2019 року № №2001350343301 на суму 34628,15 грн. за основною сумою боргу; - змінити розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Банку 1006,99 грн. судового збору, а з Банку на користь ОСОБА_1 7595,90 грн. витрат на професійну правничу допомогу; - стягнути з позивача на користь відповідача всі судові витрати, які понесені останньою у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В автоматизованому порядку 19.06.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.120). Ухвалою апеляційного суду від 20.06.2025 року (а.с.121) витребувано у суду першої інстанції справу, 02.07.2025 року направлено нагадування (а.с.124), яка надійшла до апеляційного суду 02.07.2025 року (а.с.126). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 03.07.2025 року (а.с.127), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.128), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року включно (довідка - а.с.135).
Банк не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
У дане судове засідання належним чином, з додержанням вимог ЦПК України повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі відповідач додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України (а.с.134, 136), всі учасники цієї справи не з'явились, окрім представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Малишева О.В. (а.с. 117), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив заяву відповідача в її вищезазначеній апеляційній скарзі (а.с. 113) задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з'явились, за присутності представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Малишева О.В. (а.с.117).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що Банк із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні позовних вимог погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.
Відповідач ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині стягнення з неї на користь Банку заборгованості на загальну суму 98614,67 грн., з яких, за кредитним договором від 05.07.2019 року №2001350343301 на суму 77582,37 грн., з них: 49999,89 грн. - за основною сумою боргу; 27582,48 грн. - за відсотками.
Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а саме: в частині стягнення з неї на користь Банку заборгованості на загальну суму 98614,67 грн., з яких, за кредитним договором від 05.07.2019 року №2001350343301 на суму 77582,37 грн., з них: 49999,89 грн. - за основною сумою боргу; 27582,48 грн. - за відсотками.
У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку у цій справі в оскаржуваній частині, керувався ст.ст. 526, 549, 551, 610-612, 617, 625, 629, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 280, 289 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог Банку у цій частині.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України в оскаржуваній частині у цій справі відповідає.
Оскільки, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 05.07.2019 року між ОСОБА_1 та Банком підписано заяву №2001350343301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.11 зворот).
Підписанням вказаної заяви ОСОБА_1 підтвердила, що приймає Публічну пропозицію Банку на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті Банку: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладання Договору страхування на зазначених умовах.
Згідно заяви №2001350343301 кредитний ліміт - 30000,00 грн., реальна процентна ставка складає - 47,88%.
До даної заяви позивачем додано публічну пропозицію Банку на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, що діє з 12.06.2019 року, затверджену рішенням Правління Банку, протокол №760 від 11.06.2019 року та паспорт споживчого кредиту (а.с.14-22).
Відповідно до Довідки про збільшення кредитного ліміту по договору, кредитний ліміт по договору №2001350343301 неодноразово змінювався, останній раз 16.03.2022 року до 49999,89 грн. (а.с.37).
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 31.10.2024 року заборгованість за кредитним договором №2001350343301 становить 77582,37 грн., з яких: 49999,89 грн. - заборгованість за кредитом; 27582,48 грн. - за процентами (а.с.38-41).
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 06.07.2019 року по 31.10.2024 року (рахунок НОМЕР_2 .UAH) вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, а також здійснювала часткове погашення заборгованості (а.с.42-49).
04.11.2024 року позивач відправив відповідачці письмову вимогу про виконання зобов'язання перед Банком, а саме про оплату заборгованості в загальному розмірі 133906,91 грн., з яких у тому числі 77582,37 грн. - за кредитним договором №2001350343301… протягом 30 днів з моменту отримання листа (а.с.34 зворот - 35). №2001350343301
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У розумінні ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підтвердження умов надання кредиту відповідачці та порушення зобов'язання останньою позивач Банк надав суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення у тому числі - виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 06.07.2019 року по 31.10.2024 року (рахунок НОМЕР_2 .UAH).
Отже, факт користування відповідачкою грошовими коштами Банком доведено та не спростовано відповідачкою.
Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу в оскаржуваній частині рішення, що до позовної заяви долучено розрахунки заборгованості, з яких вбачається розрахування усієї суми заборгованості з урахуванням також нарахованих відсотків, у тому числі - за кредитним договором №2001350343301 від 05.07.2019 року в розмірі 27582,48 грн., що передбачені заявою №2001350343301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (розділ «кредитна картка»)…
Згідно ст.629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, беручи до уваги усе вище викладене, суд першої інстанції правильно дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь Банку в тому числі процентів за користування кредитом.
Доводи представника відповідача щодо відсутності умов сплати відсотків за користування кредитами в оскаржуваній частині рішення спростовуються розділом «кредитна картка» заяви №2001350343301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 має заборгованість перед Банком на загальну суму 98614,67 грн., з яких: 77582,37 грн. (49999, 89 грн. - тіло кредиту; 27582,48 грн. - відсотки) - заборгованість за кредитним договором № 2001350343301 від 05.07.2019 року.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що фактично дублюють доводи заперечень відповідача на позов Банку у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в оскаржуваній частині, а лише відображають позицію відповідача, яку вона та її представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Суд першої інстанції розглянув дану справу в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування сторони відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач ОСОБА_1 та представник останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову Банку у цій справі в оскаржуваній частині.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни заочного рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті в оскаржуваній частині.
Описки в рішенні суду першої інстанції в оскаржуваній частині у цій справі в частині дати кредитного договору сторін від 05.07.2019 року не можуть бути підставою для скасування останнього (правильного по суті в оскаржуваній частині) за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги Банку апеляційним судом у цій справі, а можуть бути виправленні судом першої інстанції за власною ініціативою чи за заявою учасників цієї справи у подальшому в порядку ст. 269 ЦПК України.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у цій справі або ж його зміни. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги, остання не має права на компенсацію за рахунок Банку будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом в оскаржуваній частині.
Окрім цього, апеляційний суд вважає за доцільне роз'яснити відповідачу ОСОБА_1 її право у подальшому на повернення з бюджету зайво сплаченого нею судового збору у цій справі за апеляційну скаргу (розрахунок: сплачено судового збору апелянтом 4542,00 грн. (а.с.115) - належний розмір судового збору 2675,79 грн. (розрахунок: судовий збір за оскарження рішення суду першої інстанції і частині задоволених позовних вимог Банку - 1783,86 грн. * 150%/100% = 2675,79 грн. - судовий збір за апеляційну скаргу в оскаржуваній частині) за відповідною ухвалою апеляційного суду в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» за результатами розгляду відповідного клопотання ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2025 року в оскаржуваній частині у цій справі залишити без змін.
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова апеляційним судом складена 07.11.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Онищенко Е.А.Трофимова Д.А.