Справа № 307/3914/24
Закарпатський апеляційний суд
06.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/757/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Сідун О. С. на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.09.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, менеджер, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 024720 від 16.08.2024 та постанови суду від 13.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 16.08.2024 о 17 год 30 хв рухався на автомобілі марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , в якості водія, на східній околиці н.п. Грушово на напрямку прикордонного знаку № 279 на відстані 400 метрів до лінії державного кордону, в межах прикордонної смуги, і був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), за спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії, поза пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Сідун О. С. просить постанову судді від 13.09.2024 скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Вважає, що постанова є незаконною у зв'язку з неповнотою судового розгляду, порушенням судом права на справедливий суд, принципу верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У доповненні до апеляційної скарги вказується на те, що у протоколі не зазначено ні понятих, ні свідків. Усі підписи напроти біля прізвища ОСОБА_1 у наявних в матеріалах справи документах є різними та не відповідають власному підпису ОСОБА_1 . Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 разом із своєю сім'єю їхав на відпочинок у
-2-
с-ще Солотвино, був затриманий у населеному пункті, не вчиняв спроби перетину державного кордону. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази у підтвердження вини ОСОБА_3 , зокрема пояснень свідків, фото-, відеоматеріалів, а письмові пояснення працівника прикордонної служби не можуть бути взяті до уваги як докази у справі, оскільки такий, як суб'єкт владних повноважень, безпосередньо зацікавлений у результатах розгляду справи.
Будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», захисник-адвокат Сідун О. С. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла, відомостей про поважність причин неявки не надала. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності захисника-адвоката Сідун О. С., що не може розцінюватись як порушення її прав, передбачених ст. 271 КУпАП. Також приймається до уваги думка Дашинича Р. Р. про можливість розгляду апеляційної скарги без участі захисника.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За приписами до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог суд першої інстанції під час розгляду даної справи дотримався не в повній мірі.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП).
Відповідно до диспозиції частини першої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України
-3-
будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Ознакою об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24.02.2022 на території Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 за № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 024720 від 16.08.2024 та постанови суду від 13.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 16.08.2024 о 17 год 30 хв рухався на автомобілі марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , в якості водія, на східній околиці н.п. Грушово на напрямку прикордонного знаку № 279 на відстані 400 метрів до лінії державного кордону, в межах прикордонної смуги, і був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), за спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії, поза
-4-
пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Апеляційний суд вважає зазначений протокол неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат з прив'язкою до місцевості.
Разом з тим, приймаючи рішення, суд залишив поза увагою те, що з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.
В особистих поясненнях ОСОБА_1 ствердив, що він разом із сім'єю направлявся на відпочинок в селище Солотвино і будь-яких намірів на перетин державного кордону у нього не було.
Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було виявлено та затримано на контрольно-пропускному пункті на відстані 400 м від лінії державного кордону.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування відділу прикордонної служби, маршрут руху особи та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та можливий умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, яке ставиться йому у провину, до протоколу не додано.
Також, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків вказаної події, крім того у справі відсутні відомості про речі і документи, які б свідчили про намір ОСОБА_1 на незаконний перетин державного кордону.
Крім того, ОСОБА_1 був затриманий у світлий час доби, при ньому не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, грошові кошти в іноземній валюті, спорядження для проходження гірським маршрутом, гідрокостюм тощо), від працівників Державної прикордонної служби не втікав, надав пояснення, які не спростовано, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району не свідчить про наявність умислу на вчинення даного правопорушення.
Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Сам факт виявлення ОСОБА_1 прикордонним нарядом «Контрольний пост» у контрольованому прикордонному районі не вказує беззаперечно на намір або спробу незаконно перетнути державний кордон поза пунктами пропуску.
Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, який склав протокол щодо ОСОБА_1 , не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі.
-5-
Таким чином, зазначені в оскаржуваній постанові висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не відповідають дійсним обставинам справи, належним чином не вмотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону.
Жоден із перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими й заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події і складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень КУпАП вжиття заходів зі встановлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення цієї категорії, складання протоколів про адміністративні правопорушення; з'ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, покладається на посадових осіб органів Державної прикордонної служби України (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП); відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і що саме на відповідних посадових осіб органів Державної прикордонної служби України покладено доведення винуватості особи у вчиненні цього правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів, і вважає, що можливості усунення вищевказаних порушень нормативно-правових актів при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення вичерпані.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а тому, постанова місцевого суду як незаконна підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно
-6-
витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у вчиненні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Сідун О. С. задовольнити.
Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.09.2024 щодо ОСОБА_4 - скасувати, а провадження у справі за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя