Справа № 303/4410/25
Закарпатський апеляційний суд
06.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/547/25, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави на строк до 21.12.2025 включно, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , несудимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження № 12024070000000567 від 19.12.2024 про обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 317 КК України.
Прокурор під час судового розгляду заявив клопотання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, посилаючись на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких останній обвинувачується, та наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, незаконний вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання прокурора і продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_7 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції вказав на те, що з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінальних правопорушень у сукупності із даними про особу обвинуваченого ОСОБА_7 (не має стійких соціальних зв'язків, не працює, суспільно корисною працею не займається, регулярного доходу та постійного джерела прибутку не має), є доведеними ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу суду від 04.09.2025 про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо останнього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Прокурором грубо порушені строки звернення з клопотанням про продовження запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 199 КПК України, і при цьому до клопотання не
-2-
додано будь-яких доказів у підтвердження його доводів. Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що обвинувачений тримається під вартою понад десять місяців, є раніше не судимим, за місцем постійного проживання характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки. Наведені у клопотанні ризики є непідтвердженими та ґрунтуються на припущеннях, як і висновок суду про неможливість застосування щодо обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів. Суд першої інстанції безпідставно не визначив ОСОБА_7 розмір застави.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності обвинуваченого, неявка якого, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що обвинувачений належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги і від нього не надходили заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день, і при цьому сторона захисту не заявляла клопотань про бажання обвинуваченого брати участі в розгляді апеляційної скарги, а також захисник-адвокат ОСОБА_6 не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі обвинуваченого ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, промову прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з таких підстав.
За приписами до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти, передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду уважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про застосування чи продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен з'ясувати доцільність застосування чи продовження такого запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час судового провадження.
-3-
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Висновок суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний
-4-
встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред'явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна); дані про особу обвинуваченого (не працює, суспільно-корисною працею не займається, регулярного доходу та постійного джерела прибутку не має); відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та необхідність проведення судового розгляду кримінального провадження, у тому числі допит свідків, дослідження доказів тощо.
Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про доведення стороною обвинувачення наявності передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, які на даний час не відпали та не зменшилися.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, наявність в обвинуваченого ОСОБА_7 визначеного місця проживання, за яким позитивно характеризується, а також той факт, що він має міцні соціальні зв'язки, на що посилається сторона захисту, жодним чином не зменшує встановлені судом ризики та не є беззаперечною обставиною для висновку щодо можливості застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані обставини не стали перешкодою для настання подій, у яких обвинувачується ОСОБА_7 .
Апеляційний суд бере до уваги аргументи, які наведені захисником в апеляційній скарзі, проте в даному конкретному випадку приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у кримінальному провадженні, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні.
Тому, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги захисника про те, що наведені у клопотанні ризики є непідтвердженими та ґрунтуються на припущеннях, як і висновок суду про неможливість застосування щодо обвинуваченого більш м'яких
-5-
запобіжних заходів, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наведеними вище судженнями.
Колегія суддів також вважає, що продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин, за яких останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, в тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені ризики та, відповідно, давали можливість для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів.
Разом з тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, у ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, вчиняти інші кримінальні правопорушення, однак тяжкість кримінальних правопорушень, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_7 , та покарання, яке йому загрожує, а також інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу на інший, більш м'який, запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, у тому числі цілодобовий домашній арешт, про що просить сторона захисту.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, виходячи з вимог ст. 177, 178, 183, 199 КПК України, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого переховування від суду, незаконного впливу на свідків, інших учасників кримінального провадження, вчинення іншого кримінального правопорушення, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.
Посилання сторони захисту на тривалість тримання ОСОБА_7 під вартою апеляційний суд визнає таким, що не спростовує висновків суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки такий вид заходу забезпечення кримінального провадження є необхідним для запобігання вчиненню обвинуваченим дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадження.
Із цих підстав, неспроможними і такими, що не впливають на висновки суду першої інстанції та не дають підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що клопотання прокурора заявлено з порушенням строку, передбаченого ч. 1 ст. 199 КПК України, і до нього не додано жодних доказів.
-6-
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, особливо тяжкого злочину, пов'язаного із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, апеляційний суд також вважає, що визначення застави у даному випадку є недоцільним, а тому погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неможливості в даному випадку визначення ОСОБА_7 розміру застави, у зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не визначив ОСОБА_7 розмір застави.
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційній скарзі не наведено і апеляційним судом не встановлено таких обставин під час апеляційного розгляду.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою, законною, постановленою з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною захисту не наведено таких обставин та не надано таких доказів, які б спростовували чи впливали на висновки суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2025 щодо ОСОБА_8 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді