Справа № 297/3447/25
Закарпатський апеляційний суд
06.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/544/25 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 17.10.2025.
Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 16.12.2025 з визначенням застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_7 покладено обов'язки: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду; не відлучатись з території Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке 17.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071060000369 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Задовольняючи частково клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , суд встановив, що ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 21.08.2025 відносно ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням розміру застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн, який діє по 19.10.2025. Ризик щодо переховування обвинуваченого від суду підтверджується тим, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) і це дає реальну можливість покинути територію України поза межами пункту пропуску державного кордону України. За інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до
-2-
дев'яти років. Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, судом при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначено обвинуваченому розмір застави, достатньої для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали суду від 17.10.2025 та просить постановити ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що судом не в повному обсязі досліджено підстави для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, зокрема, прокурором жоден ризик передбачений ст. 177 КПК України не доведено. При цьому не були враховані обставини про те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, молода особа за віком, має вади зі здоров'ям, оскільки у віці 14 років перехворів менінгітом у дуже тяжкій формі, що впливає на його стан здоров'я дотепер. Тому вважає, що застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту було б цілком можливим, що не порушує норми КПК України. Обрання тримання під вартою із заставою 242 240 грн є непомірно великою сумою для нього і його сім'ї.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 , неявка якого, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційних скарг від обвинуваченого не надходило.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу, промову прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити, скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Приписами ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст.178 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів
-3-
зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Прокурором доведено, що заявлені ним в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, натомість обвинуваченим та його захисником не доведено, що вказані ризики відпали, зменшилися і є неактуальними.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом першої інстанції встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим ( позбавлення волі на строк від 07 до 09 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна), дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які би перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій, у тому числі допиту свідків, які ще не допитані, та дослідження доказів.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про існування вказаних стороною обвинувачення передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме: обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення вини, може переховуватися від суду.
Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної
-4-
процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 під час судового провадження та запобігання вищевказаних ризиків, які продовжують існувати, при цьому стороною захисту, в свою чергу, не спростована наявність таких. Апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано жодних доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які би давали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, не ухилятиметься від суду, і що до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на існування яких прокурор вказує у клопотанні, не існують, наявність таких стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, - колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Колегія суддів уважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику, а відтак і про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, молодий за віком, має вади зі здоров'ям. Відхиляючи доводи апеляційної скарги у цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що висновки суду про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 є обґрунтованими та правильними. Саме цей запобіжний захід зможе запобігти настанню вищеописаних ризиків, забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .
Також стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_7 таких захворювань, які унеможливлюють тримання його під вартою.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та обставини, на які посилається сторона захисту, апеляційний суд вважає, що такі не впливають та не спростовують наявність ризику, описаного в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такий перестав існувати, що в свою чергу не дає підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою.
Тому, доводи апеляційної скарги, зокрема щодо наявності місця проживання, молодого віку та позитивної характеристики, відсутність судимості, колегія суддів відхиляє як такі, що не впливають на висновок суду першої інстанції про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і не дають підстав для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу. При цьому, апеляційний суд враховує і те, що в матеріалах контрольного провадження відсутні відомості про те, що існують обставини, які унеможливлюють застосовування відносно ОСОБА_7 саме такого запобіжного заходу.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також порушувати процесуальні обов'язки іншим чином, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, постановляючи ухвалу про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано взяв
-5-
до уваги і положення ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, його специфіку та фактичні обставини кримінального провадження, негативні наслідки для суспільства та держави від кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , дані про особу обвинуваченого, його майновий і сімейний стан, і обґрунтовано визначив ОСОБА_7 розмір застави у межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Погоджуючись з вказаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 . Разом з тим, апеляційним судом не встановлено підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_7 , і такий обумовлений також високим ступенем суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 та тяжкими наслідками для суспільства від злочинів, вчинених в умовах воєнного стану.
Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням положень ч. 1 ст. 183 КПК України, до 16.12.2025.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено обставин та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і на такі сторона захисту не посилалася.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 17.10.2025 щодо ОСОБА_8 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді