Справа № 299/1573/24
Закарпатський апеляційний суд
06.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/259/24 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.03.2024.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, несудимий, засуджений:
- за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді арешту на строк сорок п'ять діб.
На підставі ст. 75, 104 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 01 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п. 1, 2, ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_9 покладено обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно вироку ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
14.01.2024 близько 18 год ОСОБА_9 , знаходячись неподалік меморіального комплексу воїнам-визволителям, за адресою: площа Миру, м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у громадському місці, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок в частині забезпечення спокійних умов відпочинку присутніх там людей, з мотивів явної неповаги до суспільства, що проявились у відкритому, очевидному для винного та інших осіб зневажливому ставленні до громадського порядку, ігноруючи існуючі у суспільстві елементарні правила поведінки, моральності, добропристойності, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась в нахабності та грубості, використовуючи нікчемний привід, безпричинно пристав до потерпілого ОСОБА_10 , з тим, що начебто потерпілий ОСОБА_10 неправильно подивився на нього, затіяв з ним сварку, у ході якої висловлював нецензурну лайку в бік потерпілого та безпричинно наніс останньому не менше чотирьох ударів кулаком правої руки в область обличчя, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: синців шкірних покровів нижньої та верхньої повік обох очей, садна шкірних покровів лівої надбрівної ділянки, забою м'яких тканин ока з синцем шкірних покровів та набряком м'яких тканин, які не
-2-
спричинили розладу здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності і по цій ознаці згідно п. 2.3.5, п. 2.3.2 «б» «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності, що підтверджується висновком судово-медичного експерта № 8/В від 29.01.2024.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_9 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду в частині призначення ОСОБА_9 покарання змінити та вважати його засудженим за ч. 1 ст. 296 КК України з призначенням покарання у виді пробаційного нагляду на строк 01 (один) рік, на підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_9 відповідні обов'язки, а в решті вирок суду залишити без змін. В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що призначаючи ОСОБА_9 покарання у виді арешту, суд першої інстанції призначив останньому покарання, яке не передбачено законом України про кримінальну відповідальність, оскільки чинна редакція ст. 60 КК України передбачає, що покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті. Крім того, з 28.03.2024 Законом України № 3342-ІХ від 23.08.2023 введено новий вид основного покарання - пробаційний нагляд, який передбачений ст. 59-1 КК України. Цим же Законом за ст. 98 КК України виключено арешт із переліку видів основних покарань, які можуть застосовуватись до неповнолітніх. Як вбачається зі змісту вироку, на час вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, останньому не виповнилось 18 років. З врахуванням того, що в ОСОБА_9 відсутній самостійний дохід, власні кошти чи майно, на яке може бути звернуто стягнення, покарання у виді штрафу йому призначено бути не може, як і покарання у виді обмеження волі.
Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого, його законного представника, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що обвинувачений та його законний представник належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від них не надходили заява чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки. Також приймається до уваги думка захисника-адвоката ОСОБА_6 про можливість розгляду апеляційної скарги прокурора без участі обвинуваченого та його законного представника.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК судове рішення у кримінальному провадженні є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією України принципу верховенства права. Тому суду слід неухильно додержуватись вимог про законність, обгрунтованість та вмотивованість вироку і ухвали в кримінальному провадженні. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
-3-
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин вчинення кримінального проступку, доведеності вини та кваліфікація діянь обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 296 КК України ніким не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряються.
ОСОБА_9 погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надав свою згоду на розгляд обвинувального акту без його участі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
У зв'язку з чим обвинувальний акт розглядався у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.
Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, то вони, на думку колегії суддів, є обґрунтованими та заслуговують на увагу з таких підстав.
Згідно ч. 1, 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.03.2024 щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання вказаним вимогам не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винним у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 296 КК України, а саме хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
При призначенні неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком; умови життя неповнолітнього, його соціальне та матеріальне становище, стан здоров'я, вік, рівень розвитку неповнолітнього, який на обліку у лікаря нарколога не перебуває, за медичною допомогою до психіатра не звертався, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, ставлення ОСОБА_9 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Проте зі змісту вироку суду вбачається, що в його резолютивній частині, у порушення вимог ст. 368, 370, 374 КПК України, призначено покарання, яке не передбачене законом України про кримінальну відповідальність.
Верховною Радою України 23.08.2023 прийнято Закон України № 3342-ІХ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань в умовах воєнного стану» (далі - Закон). Вказані зміни набрали чинності з 28.03.2024.
Законом, зокрема, змінено редакцію ст. 60 КК України, а саме встановлено, що покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті.
Окрім того, цим же Законом виключено арешт із переліку видів основних покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх (ст. 98 КК України).
-4-
У той же час з метою гуманізації пенітенціарної системи та розширення можливостей для виправлення особи без ізоляції від суспільства у систему кримінальних покарань з 28.03.2024 введено новий вид основного покарання - пробаційний нагляд, який передбачений ст. 59-1 КК України.
Покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Відповідно до вимог ст. 59-1 КК України на засудженого до пробаційного нагляду обов'язково покладаються певні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з ним. Також на засудженого можуть бути покладені й інші обов'язки, передбачені ч. 3 цієї ж статті.
Статтею 101 КК України передбачено, що пробаційний нагляд може бути призначений судом як основне покарання стосовно неповнолітніх на строк від одного до двох років.
Таким чином, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді арешту, суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування або зміни вироку.
Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань в умовах воєнного стану» № 3342-ІХ від 23.08.2023 внесено також зміни до ст. 296 КК України та доповнено санкцію частини першої вказаної статті покаранням у виді пробаційного нагляду.
Частина 1 статті 296 КК України передбачає, що хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
Зі змісту вироку суду вбачається, що на час вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, а саме, 14.01.2024, йому не виповнилося 18 років.
Як орієнтує пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16.04.2004 за № 5, при розгляді справ про злочини неповнолітніх необхідно дотримуватись визначених законом строків розгляду справ та неухильно забезпечувати виконання вимог матеріального і процесуального законів, якими врегульовано порядок, умови та підстави притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності і визначено гарантії їхніх прав та законних інтересів.
При провадженні у таких справах потрібно керуватись як загальними положеннями Кримінального процесуального і Кримінального кодексів України, так і спеціальними нормами, які визначають попередній і судовий розгляд цих справ та особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх (розділ XV Загальної частини КК).
Згідно ч. 1 ст. 98 КК України до неповнолітніх як основні покарання можуть бути застосовані лише штраф, громадські та виправні роботи, пробаційний нагляд і позбавлення волі на певний строк.
-5-
Постанова пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16.04.2004 № 5 встановлює, що перелік видів покарань, визначений у ст. 98 Кримінального Кодексу України, є вичерпним, визначаючи розмір покарання таким особам, суд має виходити з відповідних положень статей 99-102 Кримінального кодексу України.
Беручи до уваги зазначене, а також те, що в обвинуваченого ОСОБА_9 відсутній самостійний дохід, власні кошти чи майно, на яке може бути звернено стягнення, а також те, що він не працює, покарання у виді штрафу призначене йому бути не може.
Відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок суду у разі, якщо його зміна не погіршує становища обвинуваченого.
Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.03.2024 щодо ОСОБА_9 підлягає зміні в частині призначення покарання, оскільки зміна вироку не погіршує становище останнього, у зв'язку з чим обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України, з урахування ст. 98 цього ж Кодексу та покладення на нього відповідних обов'язків на підставі ст. 59-1 КК України.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню, та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 - 409, 413, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задовольнити.
Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.03.2024 щодо ОСОБА_11 в частині призначення покарання змінити.
Призначити ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 296 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 01 (один) рік.
На підставі ст. 59-1 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_9 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
У решті вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.03.2024 щодо ОСОБА_11 залишити без змін.
На ухвалу Закарпатського апеляційного суду безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді