Справа № 947/36403/25
Провадження № 3/947/4845/25
07.11.2025 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 449077 від 10.09.2025 року) -
10.09.2025 року о 03:20 год., за адресою: м. Одеса, вул. Давида Бурлюка, водій ОСОБА_1 (далі - особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керувала транспортним засобом марки «JET», з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, підвищена жвавість рухів, після чого відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі.
За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
В судове засідання особа, що притягується до адміністративної відповідальності не з'явилася, про дату та час судового розгляду була повідомлена завчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила.
З огляду на вищезазначене, відповідно до вимог 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутні особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не виключають встановлення державами-учасницями процесуальних правил, у тому числі обмежень і заборон, які мають на меті забезпечити належний перебіг судового розгляду. Такі обмеження допустимі, якщо вони не позбавляють особу самого змісту права на доступ до суду, а є пропорційними та переслідують легітимну мету - уникнення безладу у судовому процесі, забезпечення ефективності правосуддя.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може зазнавати обмежень, якщо такі обмеження передбачені законом, переслідують легітимну мету і є пропорційними. ЄСПЛ у низці справ (зокрема, Ashingdane v. the United Kingdom) підкреслював, що держави мають право регулювати доступ до суду через встановлення розумних процесуальних вимог, які не повинні звужувати саму суть цього права. Таким чином, певні формальні умови (наприклад, строки подання скарг, вимоги до форми) є допустимими.
Однією з ключових гарантій справедливого судового розгляду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції є дотримання принципу розумного строку розгляду справи. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що держава зобов'язана організувати свою судову систему так, щоб забезпечити розгляд справ у межах строків, які відповідають критеріям розумності, з урахуванням складності справи, поведінки сторін та органів влади, а також значення справи для заявника (Frydlender v. France).
Разом з обов'язком держави забезпечити своєчасність розгляду справ, Суд покладає відповідальність і на сторони судового провадження. Зокрема, учасники процесу повинні проявляти належну активність: своєчасно подавати заяви та докази, з'являтися на судові засідання, слідкувати за перебігом справи. У справі Daubler-Gmelin v. Germany ЄСПЛ підкреслив, що кожна сторона повинна з розумним інтервалом часу цікавитися розвитком провадження у її справі.
ЄСПЛ також наголошує, що процесуальні гарантії не можуть бути використані для зловживання правом. Якщо сторона навмисно затягує провадження, ігнорує судові приписи або іншим чином чинить перешкоди для справедливого розгляду справи, держава має право обмежити доступ до суду в межах розумного регулювання. Такі обмеження визнаються допустимими за умови, що вони не є непропорційними і не знищують суті права на суд (Hadjianastassiou v. Greece).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, приходить до переконання, що в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст.251 КпАП України доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу, в тому числі й відеозаписом з місця події.
Суд при накладенні адміністративного стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.
Враховуючи викладене, а також ступінь небезпеки, викликану тим, що особа, що притягується до адміністративної відповідальності відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі, суд вважає, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».
Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605, 60 грн.
На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284, ч.1 ст. 130 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2024 року, що складає 605, 60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси Іванчук В. М.