29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 591/1086/23
провадження № 61-8313св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач -приватне акціонерне товариство «Сумбуд»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сумбуд» на постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л., від 02 червня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року приватне акціонерне товариство «Сумбуд» (далі - ПрАТ «Сумбуд») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву мотивовано тим, що 03 лютого 2021 року між ПрАТ «Сумбуд» та відповідачем укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого позивач продав, а відповідач придбала майнові права на нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 110,14 кв. м. Майнові права на об'єкт нерухомості полягають у праві набути право власності на нерухоме майно після введення в експлуатацію об'єкта будівництва.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору ціна майнових прав на дату укладення договору становить 1 345 875,00 грн. Сплата грошових коштів проводиться відповідачем в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок позивача або внесенням готівки в строк до 04 лютого
2021 року.
За даними первинного та бухгалтерського обліку позивача грошові кошти на банківські рахунки та в касу АТ «Сумбуд» за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року № 20 не надходили.
Згідно з актом прийому-передачі приміщення від 19 травня 2021 року відповідач отримала трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідач не виконала зобов'язання за договором, що спричинило утворення заборгованості в сумі 1 345 875,00 грн. Втрати від інфляції складають 504 643,09 грн, 3 % річних - 80 973,73 грн.
На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року у сумі 1 345 875,00 грн, втрати від інфляції в сумі 504 643,09 грн, 3 % річних в сумі 80 973,73 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2023 року позов ПАТ «Сумбуд» задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сумбуд» заборгованість за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року № 20 в розмірі 1 345 875,00 грн, інфляційні втрати - 158 484,57 грн, 3 % річних -41 924,93 грн, судовий збір - 23 177,90 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що право позивача порушене, відповідач належним чином не виконала умови договору, не сплатила кошти за придбання майнових прав на квартиру, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Постановою Сумського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Неговська І. В., залишено без задоволення, апеляційну скаргу ПАТ «Сумбуд» задоволено.
Змінено рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2023 року в частині розміру інфляційних втрат, 3 % річних та розподілу судових витрат.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сумбуд» інфляційні втрати в розмірі 346 158,52 грн та 3 % річних - 39 048,80 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сумбуд» судовий збір в розмірі 5 794,48 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова мотивована тим, що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сумбуд» грошової компенсації за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року, оскільки відповідач не виконала умов вказаного договору.
Надана відповідачем довідка, як доказ сплати нею коштів за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року не є належним та допустимим доказом внесення позивачем коштів на виконання умов зазначеного договору, оскільки, якщо кошти вносилися у готівковій формі, то доказом можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а якщо у безготівковій, то таким доказом може бути відповідна банківська виписка.
Наданий ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції договір відступлення права вимоги від 03 лютого 2021 року № 11, укладений між ПАТ «Сумбуд», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , апеляційний суд до уваги не бере, оскільки відповідач не обґрунтувала поважність причин неподання до суду першої інстанції вказаного договору, враховуючи ту обставину, що даний договір є тристороннім і тому один примірник договору повинен був зберігатися безпосередньо у відповідача.
Враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 05 лютого 2021 року до 31 грудня 2022 року становлять 505 643,09 грн, а 3 % річних від простроченої суми за період з 05 лютого 2021 року до 06 лютого 2023 року становлять 80 973,73 грн.
Оскільки суд першої інстанції стягнув станом на 23 лютого 2022 року включно інфляційні втрати в сумі 158 484,57 грн та 3 % річних в сумі 41 924,93 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за період з 24 лютого 2022 року до 31 грудня 2022 року - 346 158,52 грн інфляційних втрат та за період з 24 лютого 2022 року до 06 лютого 2023 року - 39 048,80 грн 3 % річних.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру інфляційних втрат та 3 % річних.
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Сумського апеляційного суду від 07 березня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до пункту 1 акту прийому-передачі приміщення від 19 травня 2021 року покупець виконала свої зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року № 20 згідно з довідкою від 19 травня 2021 року № 20м.п./7272, яка видана ПрАТ «Сумбуд» в особі голови правління Бритова О. Б. про те, що ОСОБА_1 оплатила ціну 110,14 кв. м загальної площі об'єкта інвестування і виконала всі свої обов'язки, пов'язані з цим договором. Довідка є документом, що підтверджує право довірителя на отримання у власність, згідно з договором, закріпленого за ним об'єкта інвестування.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що довідка від 19 травня 2021 року № 20м.п./7272 не є належним та допустимим доказом внесення коштів за спірну квартиру.
Також суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги наданий відповідачем договір відступлення права вимоги, який ОСОБА_1 не мала можливості надати суду першої інстанції, в зв'язку з його відсутністю, і лише після витребування в іншої сторони тристороннього договору - ОСОБА_2 надала апеляційному суду та просила визнати поважними причини неподання вказаного доказу.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ПрАТ «Сумбуд» відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на підставі довідки
від 19 травня 2021 року про 100% оплату сторони склали акт прийому-передачі квартир від 19 травня 2021 року, відповідно якого ОСОБА_1 отримала трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 110,14 кв.м.
Аналізуючи надані сторонами доказами, апеляційний суд зазначив, що довідка про 100 % виконання обов'язків покупця від 19 травня 2021 року, видана ПрАТ «Сумбуд» в особі голови правління Бритова О. Б., є належним доказом у справі, стосується предмета доказування, містить всі необхідні реквізити для такого виду документа та не визнана підробленою чи сфальсифікованою, а відтак ця довідка була прийнята судом.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що питання подальшого оформлення готівкових коштів, в тому числі і шляхом видачі відповідних розрахунковою-касових документів, як первинної бухгалтерської звітності, не залежить від дій сторони покупця, а стосується виконання в цій частині вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» самим підприємством, а тому вважав, що сам по собі факт відсутності у товариства відповідних первинних облікових документів щодо готівкових коштів інвестора ОСОБА_1 - не може розглядатись як безумовний доказ не здійснення нею фактичної оплати за придбані майнові права.
Крім того, апеляційний суд вказав, що заслуговує на увагу і приєднаний стороною відповідача тристоронній договір відступлення права вимоги від 03 лютого
2021 року, укладений між ПрАТ «Сумбуд» в особі голови правління ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в порядку та на умовах визначених цим договором ОСОБА_2 відступає ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 набуває право вимоги, належне ОСОБА_2 , і стає кредитором за договором купівлі-продажу майнових прав від 04 березня 2019 року.
ПрАТ «Сумбуд», підписуючи даний договір, підтверджує відсутність заперечень проти вимог нового кредитора та погоджується із заміною кредитора по договору купівлі-продажу майнових прав №20 від 04 березня 2019 року.
Надаючи оцінку вказаному перебігу подій та наявним у справі доказам, колегія суддів дійшла висновку про належне виконання зобов'язання з боку відповідача стосовно сплати коштів за квартиру, оскільки за відсутності такої оплати було б неможливим отримання як довідки про 100 % виконання обов'язків покупця, виданої ПрАТ «Сумбуд» в особі голови правління Бритова О.Б., так і складання між сторонами акту прийому-передачі квартири та подальшої реєстрація права власності, здійсненої реєстратором на підставі наданого ПрАТ «Сумбуд» витягу із списку інвесторів, довідки про 100% оплату та акту прийому-передачі квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
01 липня 2025 року ПрАТ «Сумбуд», шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд», подалодо Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року, у якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 537/4905/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 914/1027/16, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, від 20 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 489/3688/15-ц, від 12 квітня 2022 року у справі № 191/4508/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник оскаржує судове рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судом норм процесуального права відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ані відповідач, ані ОСОБА_2 не довели належними та допустимими доказами виконання обов'язку щодо сплати коштів за договором купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру. Суд апеляційної інстанції помилково взяв до уваги наданий ОСОБА_1 на стадії апеляційного провадження договір відступлення права вимоги від 03 лютого 2021 року № 11, укладений між ПАТ «Сумбуд», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки відповідач не обґрунтувала поважність причин неподання до суду першої інстанції вказаного договору. Крім того, відповідач надала копію цього договору, а не його оригінал.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу
У вересні 2025 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Встановлені судами фактичні обставини справи
03 лютого 2021 року між ПАТ «Сумбуд» та ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 20, предметом за цим договором є майнові права на об'єкт нерухомості - трикімнатну квартиру, площею 110,14 кв. м в об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до пункту 3.2 зазначеного договору продавець здійснює передачу майнових прав на об'єкт нерухомості та безпосередньо об'єкт нерухомості в порядку та на умовах, визначених у статті 5 цього договору, за умови належного і повного виконання покупцем всіх прийнятих на себе зобов'язань за даним договором.
Згідно з пунктом 4.1 договору ціна майнових прав на об'єкт нерухомості складає 1 345 875,00 грн. Сплата грошових коштів шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або внесення готівки в строк до 04 лютого 2021 року - 1 345 875,00 грн.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 зазначеного договору, передача покупцю права власності на майнові права на об'єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об'єкт нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін впродовж 2 днів з моменту сплати 100 % ціни майнових прав, визначеної пунктом 4.1 цього договору.
Передача об'єкта нерухомості покупцю як власнику майнових прав на об'єкт нерухомості здійснюється після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, що підтверджується отриманим сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об'єкта. Передача об'єкта нерухомості покупцю проводиться по акту прийому-передачі об'єкта нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж через 60 календарних днів з дня настання кожної з наступних подій: 1) закінчення робіт з надання об'єкту нерухомості обумовленого цим договором стану, в тому числі оздоблювальних робіт; 2) введення об'єкта будівництва в експлуатацію; 3) проведення технічної інвентаризації об'єкта нерухомості бюро технічної інвентаризації і виготовлення технічного паспорту на об'єкт нерухомості.
Згідно з довідкою про 100 % виконання обов'язків покупця від 19 травня 2021 року, виданою ПАТ «Сумбуд» в особі голови правління Бритова О. Б., ОСОБА_1 від імені якої діяв ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року № 20 та додатковою угодою № 1 від 05 квітня 2021 року оплатила ціну 110,14 кв. м загальної площі об'єкта інвестування і виконала всі свої обов'язки, пов'язані з цим договором.
19 травня 2021 року між АТ «Сумбуд» в особі голови правління Бритова О. Б. та ОСОБА_1 було складено акт прийому-передачі квартири, за яким товариство передало відповідачу квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 110,14 кв. м.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 червня 2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 110,14 кв. м зареєстровано 29 травня 2021 року за ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою АТ «Сумбуд» № 3/12 від 09 лютого 2023 року, станом на 09 лютого 2023 року грошові кошти за договором купівлі-продажу майнових прав № 20 від 03 лютого 2021 року на поточні рахунки ПАТ «Сумбуд» та до каси підприємства не надходили.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він є батьком відповідача, у 2020 році вони звернулися до відділу продажів ПАТ «Сумбуд», де їм повідомили про відсутність квартир в районі, який їх цікавив. У січні 2021 року побачили оголошення про продаж квартири через ріелтора. Зустрілися з ріелтором, подивилися квартиру та уклали з ним договір. Потім зустрілися в офісі за адресою: м. Суми, вул. Петропавлівська, 86, 2 поверх, з представниками ПАТ «Сумбуд» підписали договір в двох примірниках, свідок передав кошти готівкою в сумі 1 345 875,00 грн після узгодження тексту договору 03 лютого 2021 року в бухгалтерії бухгалтеру ОСОБА_6 . Діяв від імені дочки за довіреністю. Всі документи на право власності на квартиру готувалися в юридичному відділі позивача.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті
411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня
2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
У статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом частин першої та третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (див. постанови Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 135/1283/22 (провадження № 61-18590св23), від 10 квітня 2024 року у справі № 135/203/23 (провадження № 61-18733св23), від 10 січня 2024 року у справі № 295/13441/19 (провадження № 61-5839св22).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України). Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду із позовом, ПрАТ «Сумбуд» посилалося на те, що відповідачка не виконала свого обов'язку за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , не сплатила передбачені умовами договору кошти за об'єкт нерухомості. Позивач стверджував, що такі грошові кошти на поточний рахунок та до каси підприємства не надходили, оборотно-сальдова відомість по рахунку 3612 за лютий 2021 - лютий 2023 містить дебіторську заборгованість контрагента ОСОБА_1 за договором майнових прав 1345875 грн.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем своїх вимог, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до акту прийому-передачі приміщення від 19 травня 2021 року, відповідач отримала трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 1 вказаного акта прийому-передачі приміщення покупець виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року № 20 згідно з довідкою від 19 травня 2021 року № 20м.п./7272.
Згідно з довідкою від 19 травня 2021 року № 20м.п./7272 про 100 % виконання обов'язків покупця, виданою ПАТ «Сумбуд» в особі голови правління
Бритова О. Б., ОСОБА_1 від імені якої діяв ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав № 20 від 03 лютого 2021 року та додатковою угодою № 1 від 05 квітня 2021 року оплатила ціну 110,14 кв. м загальної площі об'єкта інвестування і виконала всі свої обов'язки, пов'язані з цим договором. Довідка є документом, що підтверджує право довірителя на отримання у власність, згідно з договором, закріпленого за ним об'єкта інвестування.
Аналізуючи надані сторонами доказами, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що довідка про 100 % виконання обов'язків покупця від 19 травня 2021 року, видана ПрАТ «Сумбуд» в особі голови правління Бритова О. Б., є належним доказом у справі, стосується предмета доказування, містить всі необхідні реквізити для такого виду документа.
Приймаючи до уваги довідку про 100 % виконання обов'язків покупця
від 19 травня 2021 року, як належний доказ у справі, який свідчить про здійснення покупцем майнових прав оплати за об'єкт інвестування, апеляційний суд правильно зазначив, що питання подальшого оформлення коштів за об'єкт нерухомості, в тому числі і шляхом видачі відповідних розрахунковою-касових документів, як первинної бухгалтерської звітності, не залежить від дій сторони покупця, а стосується виконання в цій частині вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» самим підприємством.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що сам по собі факт відсутності у товариства відповідних первинних облікових документів щодо готівкових коштів інвестора ОСОБА_1 не може розглядатись як безумовний доказ не здійснення нею фактичної оплати за придбані майнові права на квартиру.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про належне виконання зобов'язання з боку відповідача стосовно сплати коштів за квартиру, оскільки за відсутності такої оплати було б неможливим отримання як довідки про 100 % виконання обов'язків покупця, виданої ПрАТ «Сумбуд» в особі голови правління Бритова О. Б., так і складання між сторонами акту прийому-передачі квартири і подальшої реєстрації права власності, здійсненої реєстратором на підставі наданого ПрАТ «Сумбуд» витягу із списку інвесторів, довідки про 100% оплату та акту прийому-передачі квартири.
Таким чином, відповідачка спростувала доводи та докази позивача про невиконання нею обов'язків за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року № 20.
Слід зазначити, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Колегія суддів вважає, що надані відповідачкою докази у їх сукупності є переконливішими за докази позивача для висновку про виконання нею обов'язку щодо сплати коштів за договором купівлі-продажу майнових прав.
Суд апеляційної інстанції також врахував висновки суду касаційної інстанції, з яких було скасовано судове рішення, дослідив усі наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, що свідчить про дотримання судом положення частини п'ятої статті 411 ЦПК України, а тому відповідні доводи касаційної скарги є помилковими.
Щодо доводів про помилковість прийняття судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження наданого стороною відповідача тристороннього договору відступлення права вимоги від 03 лютого 2021 року, укладеного між ПрАТ «Сумбуд» в особі голови правління Бритова О. Б., ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Богданов В. В., колегія суддів зазначає про таке.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).
За пунктом 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, які вона довела. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і на засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд має врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо обов'язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно реалізовувати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати висновок в ухвалі за наслідками обговорення заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18).
Відповідно до приєднаного стороною відповідача тристороннього договору відступлення права вимоги від 03 лютого 2021 року, укладеного між зазначеними особами, ОСОБА_2 відступає ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 набуває право вимоги, належне ОСОБА_2 , і стає кредитором за договором купівлі-продажу майнових прав №20 від 04 березня 2019 року. За цим договором ОСОБА_1 набуває права вимоги вимагати від ПрАТ «Сумбуд» укласти договір купівлі-продажу майнових прав на придбання квартири АДРЕСА_3 . ПрАТ «Сумбуд», підписуючи даний договір, підтверджує відсутність заперечень проти вимог нового кредитора та погоджується із заміною кредитора по договору купівлі-продажу майнових прав №20 від 04 березня 2019 року.
Суд правильно вважав, що зазначений доказ ОСОБА_1 не мала можливості надати суду першої інстанції, в зв'язку з його відсутністю, і лише після витребування в іншої сторони тристороннього договору - ОСОБА_2 надала апеляційному суду, а тому суд визнав поважними причини неподання вказаного доказу.
Суд касаційної інстанції зазначає, що вказаний доказ, за наявності інших доказів, наданих стороною відповідача до суду першої інстанції, не вплинув би на вирішення судом спору і не має вирішального значення для спростування доводів та вимог позивача, викладених у позовній заяві.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду
від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя,
у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності
від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,
від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сумбуд» залишити без задоволення.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара