05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 644/1574/23
провадження № 61-8629 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Головне управління Національної гвардії України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сільченко Сергій Олександрович, на постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2025 року у складі колегії суддів:Пилипчук Н. П.,Тичкової О. Ю., Маміної О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У березні 2023 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту перебування малолітніх дітей на утриманні.
Заява обґрунтована тим, що вона є одинокою матір'ю та виховує синів - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запис про народження яких зроблено відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Вказувала, що отримує державну соціальну допомогу як одинока малозабезпечена мати, проте суттєву матеріальну допомогу в утриманні дітей надавав її батько - ОСОБА_4 , який, зокрема, придбавав продукти харчування, купував ліки для сина ОСОБА_5 , який є особою з інвалідністю.
З початком військової агресії російської федерації проти України ОСОБА_4 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Під час бойового завдання ОСОБА_4 отримав поранення, внаслідок якого ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І. І. Мечникова.
Посилаючись на вимоги статей 16, 16-1 Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вказувала, що встановлення факту перебування дітей на утриманні ОСОБА_4 необхідно для реалізації права на отримання ними, як особами, що перебували на утримання загиблого, одноразової грошової допомоги через загибель військовослужбовця.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні діда ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2024 року у складі судді Бугери О. В. заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні діда ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що досліджені судом письмові докази та покази свідків, в їх сукупності, підтверджують факт перебування малолітніх дітей на утриманні загиблого ОСОБА_4 . Допомога, яка надавалась ОСОБА_4 онукам, була постійним та основним джерелом засобів до існування, не враховуючи отримання заявницею державної соціальної допомоги на дітей. Будь-яких даних, які б спростовували факт перебування малолітніх онуків на утриманні загиблого діда ОСОБА_4 судом не встановлено, інших родичів, окрім заявниці та її дітей, ОСОБА_4 не мав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 червня 2025 року, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2024 року скасовано, а заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перебування її малолітніх дітей на утриманні загиблого ОСОБА_4 , одержання від нього допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про джерела та суми доходів судом встановлено, що ОСОБА_4 у період з 04 березня 2020 року по 01 грудня 2022 року доходу не мав, а покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про отримання ОСОБА_4 певного доходу від ремонту транспортних засобів, не підтверджують майновий стан останнього та можливість надання ним постійної допомоги онукам.
Доказів утримання ОСОБА_4 онуків з 02 грудня 2022 року по день його смерті, зокрема шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок заявниці чи в інший спосіб, матеріали справи також не містять.
Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтвердили, що ОСОБА_4 дійсно неодноразово приїжджав до онуків, проводив з ними дозвілля, купляв продукти харчування та дарував подарунки, але вказані обставини не доводять факт перебування дітей на утриманні ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 липня 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Сільченко С. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сільченка С. О. подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21, від 27 листопада 2024 року у справі № 201/14776/23.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 644/1574/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
12 серпня 2025 року справа № 644/1574/23 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сільченка С. О. мотивована тим, що постанова апеляційного суду не відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України, суд дійшов необґрунтованого висновку про відмову у встановленні факту перебування дітей на утриманні загиблого ОСОБА_4 .
Вважає, що апеляційний суд не надав належної оцінки показам свідка ОСОБА_9 , яка повідомила про факт перерахування ОСОБА_4 на її картковий рахунок коштів для утримання онуків, не витребував банківські виписки та не запропонував заявниці надати їх самостійно. При цьому апеляційний суд не був позбавлений можливості запропонувати заявниці надати ті докази, які вважав додатково необхідними, не реалізував право на їх витребування за власною ініціативою.
Крім того апеляційний суд не надав належної оцінки показам свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтвердили факт отримання ОСОБА_4 доходу від виконання авторемонтних робіт, який використовував для забезпечення онуків, та не врахував, що передача продуктів харчування для дітей є також формою їх утримання.
При цьому заявник посилається на відповідні висновки Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
31 липня 2025 року через підсистему Електронний суд представник військової частини НОМЕР_1 - Малойван Є. І. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про необґрунтованість її доводів, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 6 ,т. 1).
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання, сформованою з Реєстру територіальної громади м. Харкова 19 січня 2021 року, ОСОБА_1 з 06 лютого 2012 року по час видачі довідки зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9, т. 1).
ОСОБА_1 є матір'ю двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (а. с. 10, 15, т. 1).
При реєстрації народження дітей дані про батька ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_12 в актовий запис про народження внесені відповідно до вимог частини першої статті 135 СК України, що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру актових записів цивільного стану громадян про народження (а. с. 12-13, 17-18, т. 1).
Діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання, сформованою з Реєстру територіальної громади м. Харкова 02 березня 2018 року (а. с. 14, 19, т. 1).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю з дитинства. ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю до 18 років, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 (а. с. 20-22, т. 1).
Згідно з інформацією, наданою Управлінням соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради 03 квітня 2023 року №10-29/1410/4-02/23, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні, як отримувач допомоги одиноким матеріям на дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Період отримання допомоги з 01 червня 2012 року по 30 листопада 2012 року, з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року, з 01 вересня 2016 року до 31 серпня 2019 року, з 01 лютого 2022 року по 30 квітня 2023 року. Станом на 01 квітня 2023 року розмір допомоги складає 3 773, 92 грн (а. с. 50, т. 1).
Згідно з інформацією, наданою Державною податковою службою України Головного управління ДПС у Харківській області 03 квітня 2023 року № 5005/5/20-40-12-03-09, за відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан та доходу за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, ОСОБА_1 за період 2019-2020 років доходів не мала, протягом 2021 року отримала дохід у вигляді соціальних виплат з відповідних бюджетів на загальну суму 37 920, 10 грн, у 2022 році отримала дохід у вигляді соціальних виплат з відповідних бюджетів на загальну суму 36 984, 97 грн.
За даними паспорта ОСОБА_4 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Харкові, до 27 серпня 2003 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; з 26 вересня 2007 року - за адресою: АДРЕСА_3 . У паспорті наявні дані про реєстрацію 28 вересня 1991 року шлюбу із ОСОБА_13 та дані про дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 23-25, т. 1).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 (а. с. 27, т. 1).
Згідно з довідкою про причину смерті від 13 лютого 2023 року, причиною смерті ОСОБА_4 зазначена поліорганна недостатність, ушкодження внаслідок військових дій (а. с. 26, т. 1).
Сповіщення сім'ї (близьких родичів) померлого (загиблого) від 08 березня 2023 року за № 105/МПЗ було направлено ІНФОРМАЦІЯ_6 на адресу ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 28, т. 1).
Згідно з інформацією, наданою ІНФОРМАЦІЯ_7 від 12 квітня 2023 року, ОСОБА_4 проходив військову службу у Національній Гвардії України. До ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявами про отримання одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_4 ніхто не звертався (а. с. 55-56, т. 1).
Згідно з інформацією, наданою військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України від 31 травня 2023 року № 40/17/12-4204, сержант ОСОБА_4 дійсно перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України в період з 02 грудня 2022 року по 13 лютого 2023 року. Рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається комісією Головного управління Національної Гвардії України та у разі прийняття рішення про її призначення Головне управління Національної Гвардії України здійснює переказ коштів на реєстраційний рахунок військової частини, яка в подальшому перераховує суму одноразової грошової допомоги одержувачу. Станом на 31 травня 2023 року заяв про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 не надходило (а. с. 99, т. 1).
Згідно з інформацією, наданою Національною Гвардією України ГУ МВС України 02 червня 2023 року № 27/12/3-5970/12, сержант ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України та був виключений зі списків особового складу військової частини у зв'язку із загибеллю, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок вибухової травми (а. с. 101, т. 1).
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан та доходу, ОСОБА_4 з 05 листопада 2019 року по 03 березня 2020 року працював у ТОВ «Джибаза» та отримав дохід за 4 квартал 2019 року в сумі 8 121, 45 грн, за 1 квартал 2020 року в сумі 11 372, 98 грн. З 02 грудня 2022 року перебував на службі у військовій частині НОМЕР_1 , сума отриманого доходу за 4 квартал 2022 року склала 43 800, 80 грн (а. с. 52, т. 1).
Згідно з інформацією, наданою Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою 17 жовтня 2024 року, із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 звернулась дочка ОСОБА_1 , заведено спадкову справу № 558/2023. Інших заяв про прийняття спадщини чи відмову від неї до нотаріальної не надходило, свідоцтво про право на спадщину нікому не видавалось, заповіт від імені ОСОБА_4 не посвідчувався (а. с. 147, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сільченка С. О. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на утриманні діда ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від поранень, отриманих при участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації. Метою встановлення вказаного юридичного факту ОСОБА_1 зазначила призначення та отримання дітьми, як особами, що перебували на утриманні загиблого, одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла на час звернення ОСОБА_1 з заявою у цій справі) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.
При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі - у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті батька заявниці) сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на утриманні її батька (діда дітей) ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі, й показання свідків, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявниця не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту надання ОСОБА_4 її малолітнім дітям матеріальної допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування.
Апеляційним судом надано належну оцінку показам свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які вказали про факт отримання ОСОБА_4 певного доходу від виконання авторемонтних робіт. Разом з тим, вказані обставини не підтверджують майновий стан ОСОБА_4 та можливість надання ним постійної допомоги онукам, на що правильно звернув увагу суд апеляційної інстанції.
Також апеляційним судом надано належну оцінку показам свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтвердили, що ОСОБА_4 дійсно неодноразово приїжджав до онуків, проводив з ними дозвілля, купляв продукти харчування та дарував подарунки, але вказані обставини не доводять факт перебування дітей на утриманні ОСОБА_4 .
Будь-яких доказів надання ОСОБА_4 матеріальної допомоги на утримання дітей, зокрема шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок заявниці чи в інший спосіб, ОСОБА_1 суду не надала.
Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає, що надані ОСОБА_1 докази не є безспірним підтвердженням факту надання її батьком матеріальної допомоги її малолітнім дітям, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи апеляційним судом та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законного судового рішення.
Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сільченком С. О., на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21, від 27 листопада 2024 року у справі № 201/14776/23, є безпідставними, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; у справі, що переглядається, суд виходив з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див.: постанову Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сільченко Сергій Олександрович, залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович